Спеціальна освіта осіб з порушеннями слуху

Початковою ланкою в системі безперервної освіти нечуючих є дошкільне виховання. Воно здійснюється в сім'ї та дитячих дошкільних закладах Завданням дошкільного виховання є: різнобічний гармонійний розвиток і виховання дітей в процесі систематичної корекційно-виховної роботи; попередження, корекція аномального розвитку глухих і слабочуючих; охорона і зміцнення їх здоров'я; підготовка до навчання в школі.

Важливим завданням цього періоду є також практичне оволодіння нечуючою дитиною різними засобами спілкування, в тому числі словесним мовленням, розвиток слухового сприймання, пізнавальної активності, виховання культури поведінки, фізичний розвиток та моральна орієнтація, за початкування основ трудового виховання.

З урахуванням стану слуху та мовлення створюються дошкільні заклади для глухих і слабочуючих:

— спеціальні дитячі садки з цілодобовим, денним або короткотривалим перебуванням дітей;

— дитячі садки інтернатного типу;

— спеціальні дитячі будинки;

— спеціальні групи для дітей з вадами слуху при масових дошкільних закладах та дитячих будинках загального типу;

— дошкільні відділення при спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей з вадами слуху.

Враховуючи виняткове значення раннього виховання дитини в її розвитку, важливою ланкою дошкільної підготовки є робота з нечуючими дітьми, починаючи з ясельного віку. Для цього створюються такі типи закладів, як спеціальні ясла та ясла-садки, в штаті яких передбачається фахівець-сурдопедагог.

Глухі і слабочуючі діти, що мають порушення опорно-рухового апарату, або розумово відсталі ступеня дебільності, направляються в групи для дітей зі складними дефектами.

Наступною ланкою системи освіти є спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (школа, клас) для дітей з вадами слуху. Діти, які здобули спеціальну дошкільну підготовку, направляються до першого класу, а ті, що не пройшли дошкільної підготовки — до підготовчого класу. Термін навчання глухих і слабочуючих учнів — 10 років.

І ступінь — початкова школа. Тут здійснюється загальний розвиток особистості дитини, формування засобів спілкування, розвиток слухового сприймання, навчання грамоти, усного мовлення, основ математики, формування загальних уявлень про навколишній світ, засвоєння норм загальнолюдської моралі, вироблення трудових навичок.

II ступінь — основна школа, забезпечує неповну загальну середню освіту, її завданням є різнобічний розвиток особистості учнів з вадами слуху, забезпечення якісного засвоєння ними основ наук державного та шкільного компонентів; удосконалення та розвиток словесного мовлення як засобу спілкування, пізнання та знаряддя мислення; формування мотиваційної готовності до трудової діяльності або набуття кваліфікації через різні форми професійної підготовки; здійснення загальнотехнічної та спеціальної трудової підготовки учнів; формування наукових світоглядних та громадянських позицій.

У школі II ступеня закладаються основи для диференційованого навчання глухих і слабочуючих учнів. На основі ґрунтовного і всебічного вивчення кожного учня, його особливостей та можливостей здійснюється диференційована організація їх загальноосвітньої та трудової підготовки. Зокрема, можливе виділення групи дітей, які будуть продовжувати навчання у школі цього типу, одержуючи повну загальну середню освіту; групи учнів, які після закінчення основної школи здобуватимуть середню спеціальну освіту (важливим є передбачення її спеціалізації); окрему групу становитимуть учні, які одержавши неповну середню освіту, будуть безпосередньо займатися певними видами трудової діяльності.

Для кожної із згаданих груп передбачається диференційована розробка шкільного компоненту змісту навчання, курси за вибором, факультативні заняття, консультації, різні види позакласної роботи, зокрема гурткової тощо.

III ступінь — старша школа, забезпечує повну загальну середню освіту (з терміном навчання 2 роки). Завдання її — забезпечення поглибленого оволодіння учнями основами наук з базових та обов'язкових вибіркових дисциплін, вільного користування різними засобами спілкування, формування цілісних уявлень про природу, суспільство, людину, виховання громадянської позиції особистості та рис, необхідних для спілкування в колективі чуючих, поглиблення професійної спеціалізації та підготовки до самостійного життя.

Поряд з підготовкою до трудової діяльності школа забезпечує можливість здобуття освіти вищого рівня. Для П-ПІ ступеня спеціальної освіти характерною є варіативність навчання. Тут можуть створюватися класи для поглибленого вивчення окремих навчальних предметів та визначатися певні профілі загальноосвітньої підготовки (залежно від нахилів, здібностей, інтересів та можливостей учнів з вадами слуху).

Це, звичайно, не означає переходу до вузької спеціалізації. Адже необхідна фундаментальна підготовка молоді до «універсальної» діяльності, яка чекає на неї в житті. Лише на базі фундаментальної загальноосвітньої підготовки може успішно здійснюватися спеціалізація.

Спеціальне навчання слабочуючих та пізнооглухлих дітей здійснюється диференційовано залежно від рівня мовленнєвого розвитку:

перше відділення — для дітей з розгорнутою мовою;

друге відділення — для дітей з мовленнєвим недорозвитком, обмеженим словниковим запасом та значним порушенням граматичної будови мови.

Пізнооглухлі діти навчаються в І відділенні школи для слабочуючих. Їм надається індивідуалізована допомога з навчання зорового сприймання мовлення (читання з губ) за допомогою звукопідсилюючої апаратури.

Для глухих і слабочуючих учнів з комбінованими дефектами (вади слуху в поєднанні з порушенням опорно-рухового апарату, затримкою психічного розвитку, розумовою відсталістю) організуються спеціальні класи.

Загальну середню освіту глухі і слабочуючі учні, що закінчили основну школу, можуть також здобувати шляхом навчання у спеціальній вечірній (змінній) середній загальноосвітній школі (ПІ ступеня) або в спеціальних класах масової школи для чуючих.

Окремі діти з вадами слуху можуть навчатись у спеціальних класах при загальноосвітніх школах. Для цього рівень мовного розвитку глухого учня має відповідати віковому рівню мовного розвитку в нормі; у глухого учня мають бути сформовані навички розуміння усного мовлення оточуючих на основі слухо-зорового сприйняття (без слухового чи з ним) або тільки зорового сприймання; вимова має бути на такому рівні, щоб її розуміли оточуючі. Навчання забезпечується індивідуальною допомогою вчителя — сурдопедагога під час уроку й у позаурочний час, зокрема так здійснюються навчання вимові, розвиток слухового сприймання, додаткові заняття з метою надання допомоги у засвоєнні програми з усіх навчальних дисциплін.

Слабочуючим дітям із збереженою мовою при необхідності рекомендується використання індивідуальних слухових апаратів, для деяких — логопедичні індивідуальні заняття з корекції вад вимови. Для пізнооглухлих дітей — спеціальні заняття з формування навичок зорового сприймання мовлення (читання з губ), при необхідності — логопедичні заняття з корекції вад вимови.

Для успішного навчання нечуючих учнів у масових школах потрібні спеціальне обладнання класів звукопідсилюючою апаратурою колективного користування, індивідуальне слухопротезування учнів, сурдотехнічні засоби навчання, спеціальний кабінет з розвитку слухового сприймання та формування вимови, спеціальна підготовка педагогів. На особливу увагу заслуговують пізно-оглухлі діти. Вони можуть залишатися в загальноосвітньому закладі за умови якісного бінарного слухопротезування, використання залишків слуху та цілеспрямованої корекційної роботи по збереженню словесного мовлення, навчання читання з губ, індивідуального підходу до них педагогів.

Спеціальна дефектологічна допомога дітям зі зниженим слухом надається в сурдологічних центрах. Там здійснюється консультування батьків з питань розвитку в дітей слухового сприймання, навчання вимови.

Діти із масових чи спеціальних закладів, які раптово втратили слух, одержують у сурдологічних кабінетах консультативну і безпосередньо педагогічну допомогу по збереженню мови, яка залишилася відновленню можливостей усного спілкування з оточуючими, що дасть змогу цим дітям успішно навчатися в колективі однолітків.

Професійна освіта нечуючих має одним із завдань створення умов для здобуття ними робітничих професій відповідно до покликання, інтересів, здібностей та психофізичних особливостей. Вона спрямована на забезпечення професійної самореалізації особистості та формування її кваліфікаційного рівня.

Професійне навчання здійснюється у спеціальних групах професійно-технічних та професійних училищ різних профілів. Тут здійснюється професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації осіб, які мають неповну або повну загальну середню освіту.

Водночас можуть створюватися групи для осіб, які не закінчили основної школи, але мають можливість і бажання оволодіти робітничими професіями, що не потребують ґрунтовних загальноосвітніх знань.

Професійне навчання молоді з вадами слуху, що розраховане на підготовку робітників високої кваліфікації, здійснюється і на учбово-виробничих підприємствах Українського товариства глухих.

Середню спеціальну освіту особи з вадами слуху можуть одержувати у створеній в Україні мережі технікумів, училищ та коледжів, де відкриваються спеціальні групи. Досвід їх роботи переконливо підтверджує можливість випускників спеціальних шкіл для дітей з порушенням слуху продовжувати навчання на рівні з чуючими і одержувати на загальних підставах середню спеціальну освіту.

Глухі та слабочуючі особи шляхом індивідуального і групового навчання в окремих вузах України одержують вищу освіту. Це є беззаперечним свідченням необмежених можливостей розвитку осіб з вадами слуху.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розумово відсталі діти	\|	Спеціальна освіта осіб з порушеннями зору

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.