• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Спеціальна освіта осіб з порушеннями зору

Система освіти дітей з валами зору розглядається як широка мережа послідовно пов'язаних між собою навчально-виховних закладів, які здійснюють навчання і виховання дітей, юнацтва та дорослих.

Структурно спеціальна освіта осіб з вадами зору включає:

— консультативні центри (пункти) ранньої педагогічної корекції і компенсації зорової патології;

— дитячі дошкільні заклади (спеціальні групи для сліпих дітей в садках для слабозорих, групи охорони зору при масових дитячих закладах, а також групи короткотривалого перебування, оздоровчі для сліпих і слабозорих дітей із суміжними дефектами та ослабленим здоров'ям);

— триступеневу спеціальну загальноосвітню школу

— класи охорони зору при масових школах;

— спеціальні загальноосвітні школи з поглибленим вивченням певних дисциплін,

ліцеї, гімназії, коледжі гуманітарного, техніко-математичного, художньо-естетичного, трудового, медичного та інших профілів;

— школи-екстернати для осіб із супутніми важкими дефектами (наприклад, ДЦП) та з послабленим здоров'ям;

— спеціальні класи (групи) при середніх спеціальних та вищих навчальних закладах;

— класи (групи) для дітей із додатковим дефектом (розумова відсталість, ЗПР);

— очно-заочні середні школи при УВО, УВП, УТОС.

Основними завданнями консультативних центрів (пунктів) є навчання батьків та надання їм необхідної допомоги в опануванні засобами і прийомами роботи із сліпою чи слабозорою дитиною, формування у неї активної взаємодії з довколишнім світом, закладання основ компенсації дефекту (встановлення генералізованих зв'язків між збереженими аналізаторами, організація предметної та ігрової діяльності, використання мовленнєвого спілкування, перші спроби участі у творчій грі тощо).

На дошкільному етапі головними є завдання забезпечення повноцінного розвитку цієї категорії дітей, формування у них сенсорного досвіду, готовності (інтелектуальної, фізичної, особистісної) до навчання в школі. а також розвиток у них духовності як домінуючої основи в структурі особистості, своєчасне виявлення певних здібностей.

Дошкільне виховання дітей з глибокими порушеннями зору здійснюється:

— у спеціалізованих дитячих садках;

— у спеціалізованих групах при масових дитячих садках;

— в одно-, дво- або трирічних дошкільних групах або відділеннях при спеціальних школах відповідного профілю (для сліпих та слабозорих дітей).

У перспективі може бути створена широка мережа дошкільних закладів для дітей з порушенням зору різних форм власності (державні, приватні, відомчі, сімейні тощо), з гнучким режимом дня.

Якщо спеціалізована група створюється при дитячій установі для нормально зрячих, заняття з незрячими проводить спеціаліст-тифлопедлгог (дефектолог), забезпечується належний охоронно-педагогічний режим (підвищена освітлюваність приміщення, ігрових міст., менша наповнюваність груп, більша індивідуалізація навчання та ін.).

На шкільному етапі забезпечується дальший розвиток дитини з глибокими вадами зору як цілісної особистості, її здібностей і обдарувань, збагачення інтелектуального потенціалу, духовності, культури, загальноосвітня і трудова підготовка, офтальмологічне лікування, попередження або корекція відхилень у розвитку, підготовка до самостійного життя та інтеграції в суспільство.

Вирішення цих завдань здійснюється у різних типах шкільних закладів:

— школі (школі-інтернаті) для сліпих дітей з дошкільними групами та класами для учнів з комбінованим дефектом (сліпота і розумова відсталість);

— школі (школі-інтернаті) для слабозорих дітей з дошкільними групами та класами для дітей з інтелектуальною недостатністю;

— школі (школі-інтернаті) для дітей з порушенням зору в складі двох (трьох) відділень: дошкільного, 1-те відділення — для слабозорих дітей; 2-ге відділення — для сліпих дітей; у кожному з відділень — класів для дітей з інтелектуальною недостатністю; класів для дітей молодшого шкільного віку з косоокістю та амбліопією;

— класи для слабозорих дітей (з гостротою зору 0,4-0,5 і вище з корекцією за допомогою оптичного скла) при масових загальноосвітніх школах за умови дотримання охоронно-педагогічного режиму (підвищена освітлюваність класів, робочих місць, менша наповнюваність класів, забезпечення учнів спеціальними підручниками, посібниками, технічними пристроями та засобами навчання).

На сучасному етапі в Україні функціонують перші два з названих типів спеціальних шкіл для дітей з порушенням зору. Оскільки останнім часом спостерігається тенденція до зменшення популяції дітей повністю сліпих та із світловідчуттям, пріоритет має бути наданий такому типу спеціальної школи, в якій навчання здійснюватиметься диференційовано в двох відділеннях (окремо для слабозорих і сліпих дітей).

Структура спеціальної школи для дітей з порушенням зору передбачає три ступені: початковий, основний, старший. Додається один рік, за рахунок якого школа на свій розсуд збільшує термін навчання на початковому або основному етапі.

І ступінь — початкова школа (1-4 класи). Завданням її є навчання дітей грамоти, формування правильних уявлень про предмети і явища навколишньої дійсності, розвиток розмовного мовлення, активізація наочно-практичної діяльності, виховання навичок самообслуговування та просторового орієнтування, загальноосвітня й трудова підготовка до засвоєння основ наук.

II ступінь — основна школа (5-9 класи). Забезпечує неповну середню освіту, якісне засвоєння основ наук, різнобічний розвиток особистості учнів з порушенням зору; активізацію пізнавальної та предметно-практичної діяльності з метою розвитку й збагачення чуттєвого досвіду, компенсацію вад зору; здійснення згальнотехнічної та спеціальної трудової підготовки учнів, їх профорієнтацію; формування мотиваційної готовності до трудової діяльності або дальшого удосконалення кваліфікації через різні доступні канали професійної підготовки; формування світоглядної та громадянської позиції.

На даному етапі навчання осіб з порушенням зору закладаються основи їх подальшого навчання. З цією метою на основі всебічного і ґрунтовного вивчення здібностей і можливостей кожного учня, його психофізичних особливостей здійснюється диференціація їх загальноосвітньої та трудової підготовки. Зокрема, можливе виділення окремих груп учнів, з яких одні продовжать навчання в тій самій школі й одержать повну середню освіту і, можливо, здобуватимуть вищу освіту; інші, після закінчення основної школи, здобуватимуть середню професійну освіту; й, нарешті, група, представники якої після одержання неповної середньої освіти займуться безпосередньою трудовою діяльністю.

Для кожної з цих груп передбачається диференційована розробка шкільного компоненту змісту освіти, факультативи за інтересами, профільні гуртки з мстою поглибленого вивчення окремих предметів, індивідуальні корекційні заняття тощо.

III ступінь — старша школа (10-11 класи) може мати такі варіанти:

1) поглиблена підготовка учнів за одним із профілів відповідно до їх інтересів і здібностей. Це дає можливість для профілювання навчання учнів в умовах однієї школи залежно від наявності диференційованих груп та можливості працевлаштування їх випускників;

2) організація регіональних шкіл з варіативними профілями навчання (музично-естетичним, гуманітарним, природничо-математичним, технічним тощо);

3) створення класів поглибленої професійно-трудової підготовки учнів (за спеціальностями: настроювач музичних інструментів, масажист, майстер плетення меблів, кошиків, ручного і машинного в'язання, палітурної та гончарної справи тощо).

У старшій школі здійснюється також освітньо-виховна, корекційно-компенсаторна, лі-кувально-відновлювальна робота, працює психологічна служба, відбуваються спеціальні корекційні заняття. Можлива кооперація зі спеціальними середніми та вищими навчальними закладами шляхом створення при школі групи підготовки до вступу в ці заклади.

До функції спеціальної школи для дітей з порушенням зору слід віднести проведення тифлологічних і методичних консультацій для батьків, учителів та осіб з вадами зору.

У штаті спеціальної школи мають бути посади вчителя-реабілітолога, інструктора з просторового орієнтування, вчителя індивідуальної допомоги.

Навчання в класах охорони зору при масових школах здійснюється за спеціальними методиками і програмою масової школи. У класах (групах) для сліпих і слабозорих, розумово відсталих та дітей з ЗПР навчання організується за принципом малокомплектної школи (при неповних класах) і здійснюється за спеціальними програмами.

На всіх ступенях шкільної освіти важливого значення набуває позакласна робота, основним завданням якої є забезпечення потреб особистості .у творчій самореалізації, здобутті додаткових знань і вмінь, професійному самовизначенні, інтелектуальному і духовному розвитку.

Професійне навчання молоді з вадами зору здійснюється і на учбово-виробничих підприємствах (УВП) та в учбово-виробничих об'єднаннях (УВО) Українського товариства сліпих. При УВП ті УВО УТОС функціонують очно-заочні середні школи, в яких особи з порушенням зору продовжують навчання після закінчення 9-го класу спеціальної школи.

4.4. Спеціальна освіта осіб з важкими розладами мовлення (ВРМ)

Основною метою логопедичної допомоги в дошкільних та шкільних закладах є забезпечення навчання, виховання та розвитку осіб з вадами мовлення, а також попередження мовних порушень та шкільної неуспішності.

В Україні функціонує добре налагоджена система спеціальних закладів для дітей з вадами мовлення. Вона включає:

1) дошкільні заклади, зокрема:

— спеціальні дитячі садки для дітей з ВРМ;

— логопедичні групи при масових дитячих садках:

а) для дітей з фонетико-фонематичним недорозвитком;

б) для дітей із загальним мовленнєвим недорозвитком;

в) для дітей, які заїкаються;

2) шкільні заклади, зокрема:

— спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для дітей з важкими розладами мовлення;

— логопедичні пункти (кабінети) при масових загальноосвітніх та спеціальних школах, дитбудинках, дитячих лікувальних установах;

3) логопедичну допомогу дорослим (стаціонар, напівстаціонар, амбулаторія).

Логопедична робота а також здійснюється у дитячих психоневрологічних санаторіях з метою корекції мовленнєвім вад та відхилень у психічному розвитку дітей.

Поряд із спільними з пасовими дитсадками завданнями у дошкільних закладах для дітей з ВРМ вирішується ряд специфічних завдань: забезпечення раннього розпізнавання вад мовленнєвого та психічного розвитку дітей, ранньої їх корекції; формування, розвиток та корекція усного мовлення дітей з ВРМ. Актуальність цих завдань зумовлена недостатнім рівнем підготовки дітей з ВРМ до навчання в школі, непродуктивністю роботи з попередження відхилень у розвитку цієї категорії дітей.

У перспективі можливе створення альтернативних державним приватних дитячих закладів для дітей з важкими розладами мовлення.

Специфічними завданнями спеціальних шкіл-інтернатів є навчання, виховання і розвиток учнів з ВРМ на такому рівні, щоб підготувати їх до переходу до масової школи або різних типів спеціальних шкіл; попередження і корекція різних порушень усного та писемного мовлення; усунення обумовлених вадами мовлення особливостей психічного розвитку учнів у процесі навчально-виховної роботи в урочний та позаурочний час; професійно-групова підготовка учнів.

Школа для дітей з ВРМ складається з двох відділень. У 1-му відділенні навчаються діти з діагнозом алалія, афазія, дизартрія, ринолалія, заїкання, Ідо мають загальний недорозвиток мовлення, який утруднює їх навчання в масовій школі.

Основні завдання 1-го відділення — усунення різних видів порушень усного й писемного мовлення та вад їх психічного розвитку, формування знань, умінь та навичок з основ наук; професійно-трудова підготовка. Термін навчання в 1-му відділенні для дітей із ЗНМ — 11 років (підготовчий — 10 класи). В кінці навчання учні одержують знання в обсязі неповної середньої школи.

2-ге відділення спеціальної школи призначене для учнів з важкою формою заїкання. Вони одержують знання в обсязі неповної середньої школи; додатковий (у порівнянні з масовою школою) рік відводиться на спеціальну мовленнєву роботу в молодших класах.

У зв'язку з тим, що після закінчення учнями 4-го класу біля 50% з них можуть бути переведені для навчання до масової загальноосвітньої шкоди або до різних типів спеціальних шкіл (допоміжної, для дітей із ЗПР та ін.), у перспективі середня спеціальна школа може бути поступово перетворена в початкову.

Для окремих категорій дітей, які продовжать навчання в основній спеціальній школі-інтернаті (5-9 класи), здійснюється профорієнтаційна робота з урахуванням індивідуальних здібностей, інтересів учнів, психофізичних відхилень у розвитку.

Найбільша увага має бути приділена старшій ланці спеціальної освіти (10-11 класи), де відбувається професійно-трудова підготовка учнів з ВРМ.

У цих питаннях школа може кооперуватися з наявними поблизу середніми професійними закладами (ПТУ, технікумами, іншими училищами) з тим, щоб одержати допомогу в навчанні учнів тим чи іншим спеціальностям.

Спеціальні класидля дітей з ВРМ (1—4 класи) можуть створюватися при масових школах. Навчання в цих класах веде вчитель-логопед. Доцільне запровадження в практику роботи таких класів при масових школах інтегрованих уроків, які готують і проводять спільно вчитель-класовод і логопед.

Система логопедичних пунктів (кабінетів) створюється при загальноосвітніх масових школах, в інших спеціальних типах шкіл, при дитячих поліклініках та психоневрологічних санаторіях (диспансерах), при спеціалізованих будинках дитини. Основними завданнями логопедичних пунктів (кабінетів) при масових школах є попередження та виправлення різних мовленнєвих вад учнів, попередження та усунення специфічної для учнів-логопатів неуспішності з рідної мови, формування вищих рівнів розуміння усного мовлення та навчального тексту. До завдань логопедичного кабінету при різних типах спеціальних шкіл поряд з корекцією вад мовлення належить уточнення первинності чи вторинності мовленнєвого дефекту, в залежності від цього надання логопедичної допомоги у попередженні труднощів шкільного навчання. Логопедичні кабінети при дитячих лікувально-санаторних закладах забезпечують також диспансеризацію дітей, беруть участь у комплектуванні логопедичних пунктів (кабінетів) у системі закладів охорони здоров'я та освіти.

У спеціалізованих дитячих будинках логопедична робота потребує ще спеціального вивчення, здійснюється якомога рання (з домовленнєвого періоду) профілактика відхилень у мовленнєвому розвитку дітей, своєчасна діагностика та виправлення недоліків мовлення у всіх групах, активний розвиток усного мовлення дітей.

У спеціальних та масових школах, дитячих будинках, де навчаються діти з ВРМ, створюється психологічна служба.

Логопедична допомога дорослим надається в стаціонарах, напівстаціонарах, амбулаторно та в реабілітаційних центрах. Тут відбувається комплексне обстеження хворих логопедом, нейропсихологом, психоневрологом та іншими лікарями, аналіз його результатів з метою виявлення ступеня, характеру та локалізації ураження після перенесених інсультів або операцій головного мозку, корекція і компенсація виявлених мовленнєвих та психічних відхилень. Особлива увага приділяється відновленню у хворих мовлення.

Перспективними завданнями розбудови системи логопедичних закладів у державі є: організація при спеціальній школі-інтернаті для дітей з ВРМ класів поглибленого вивчення певних дисциплін (гуманітарного, природничо-математичного, художньо-естетичного, спортивного, сільськогосподарського, технічного та інших профілів); розробка варіативних каналів одержання особами з ВРМ загальної та професійної освіти (приватних дитсадків, дитбудинків, котеджів, гімназій, ПТУ тощо); створення на базі однієї із спеціальних шкіл для дітей з ВРМ міжрегіонального центру для осіб з ВРМ (алалія, афазія) з метою підготовки їх для подальшого навчання у школі цього типу: здійснення на старшому ступені шкільної освіти навчання найбільш здібних і підготовлених до самоосвіти учнів з ВРМ за індивідуальним планом, яки її передбачає «зону вільного розвитку». Можливе також застосування бінарних та інтегрованих моделей навчання учнів * ВРМ * метою більш ефективного керування процесом засвоєння ними основ наук; створення на базі однієї із спеціальних шкіл міжрегіонального центру підтримки обдарованих дітей, які мають ВРМ, з метою їх підготовки до продовження навчання в спеціалізованих училищах та вузах; перегляд авторитарне запровадженого, у школах для дітей з ВРМ п'ятиденного навчального тижня, відміни домашніх завдань у перших класах, що свого часу науково не було обґрунтовано; створення відповідних сприятливих умов для навчання і виховання дітей з комбінованим дефектом (ВРМ і порушення опорнорухового апарату, ВРМ і розумова відсталість чи ЗПР тощо).

Читайте також:

1. Аграрна освіта
2. Вимоги до особистості тренера: освіта, особистісні якості, рівень знань
3. Виховання і освіта в країнах Стародавнього Сходу, Греції, Риму
4. Виховання й шкільна освіта в державах Стародавньої Греції. Освіта епохи еллінізму
5. Вища освіта в Німеччині.
6. Вища освіта Великобританії
7. Вища освіта великобританії
8. Вища освіта італії
9. Вища освіта німеччини
10. Вища освіта Німеччини
11. Вища освіта росії
12. ВИЩА ОСВІТА США

Переглядів: 6906