• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема: Технологія солоду, пива і безалкогольних напоїв

Лекція № 12

1. Технологічна схема виробництва ячмінного солоду

Багато хто вважає, начебто пивоварство - на відміну від виноробства - простий процес, який не вимагає особливої майстерності. Насправді все саме навпаки. Коли ви вичавлюєте сік з винограду, природні дріжджі, що містяться на ягодах, ферментують сік. Нічого подібного не відбудеться, якщо ви розітрете ячмінь: щоб звичайне зерно перетворилося в пиво його необхідно спочатку перевести в солод, а для цього необхідне мистецтво солодовника. У процесі солодження запускаються хімічні реакції, у результаті яких крохмаль, що міститься в ячмені, починає перетворюватися в здатні до бродіння цукри.

Броварники уважно підходять до вибору солоду і віддають перевагу випробуваним сортам, з якими дріжджі будуть працювати щонайкраще. Ячміньдля пивоваріння повинен мати певні якісні показники. Його схожість при солодорошенні повинна складати 90…95 %, екстрактивність 65…85 % (чим вона вище, тим вище вихід пива). Цінність пивоварного ячменю у значній мірі залежить від вмісту крохмалю (повинна бути не менше 60 %), а також від кількості білків (не більше 11,5 %), тому що збільшення вмісту білку призводить до зниження екстрактивності ячменю, а в по­дальшому — до помутніння пива, на появи в пиві нехмілевої білкової гіркоти.

Пивовари віддають перевагу так званому дворядному ячменю, кожний колосок якого містить два ряди зерен. Кращий дворядний ячмінь росте біля моря на родючому темному ґрунті; такі сорти називають «приморським ячменем». У місцевостях з більш теплим кліматом - середземноморських країнах розповсюджений шестирядний ячмінь. Маючи шість рядів зерен у кожному колоску, цей злак має більш товсту полову, яка містить таніни - поліфеноли. Як сама полова, так і таніни можуть обумовлювати непрозорість готового пива, і броварники, що використовують шестирядний ячмінь, намагаються змішувати його зі значною кількістю добавок, таких, як кукурудза і рис, щоб позбутися від подібного ефекту. Але броварники вищого класу в Німеччині і Чехії, на батьківщині сучасних лагерів використовують винятково дворядний ячмінь.

Солод — це пророщені зерна різних видів злакових культур у спеціально створених і регульованих умовах. Для одержання солоду використовують такі злакові культури: ячмінь, жито, рідше рис, пшеницю, овес і просо. Для випікання хліба і приготування квасу застосовують житній - чер­воний солод. Для оцукрювання сировини в спиртовому вироб­ництві застосовують зелений солод і ферментні препарати. Для виробництва пива ячмінний солод є основною сировиною. Це пояснюється такими властивостями ячмінного солоду:

1) у зернах ячменю в процесі пророщування утворюється сприятливе кількісне співвідношення ферментів, що забезпечують найкращий хімічний склад сусла, а потім і пива, який неможливо одержати з інших зернових культур;

2) оболонки ячмінного зерна створюють пористий фільтрувальний шар, що сприяє відокремленню сусла від дробини.

За якісними показниками пивоваренний ячмінь має відповідати ДСТУ 3769-98. В день надходження ячменю на завод в кожній партії вимірюють температуру і оцінюють зерно за органолептичними показниками. Вирішуючи питання про придатність даної партії зерна для виробництва і зберігання, визначають його вологість, зараженість кліщем та довгоносиком, вміст сміттєвих і зернових домішок, масу 1000 зернин, крупність, здатність до проростання, екстрактивність, вміст білкових речовин, плівчастість.

В технологічних розрахунках з обліку зерна використовують значення середньозваженої вологості різних партій ячменю (W_СЗЯ). Для її визначення масу кожної партії ячменю помножують на його фактичну вологість і суму цих добутків ділять на сумарну масу ячменю, що переробляють:

,

де G_i – маса і-партії ячменю, т;

W_i – вологість і-тої партії ячменю, %.

Мета солодорощення: накопичення в зерні певної кількості ферментів.

Приготування пивного солоду складається з таких стадій:

1. підготовка зерна ячменю;
2. замочування зерна;
3. пророщування зерна;
4. висушування;
5. відокремлення паростків;
6. дозрівання солоду.

1) Підготовка ячменюскладається в очищенні та сортуванні зерна. В результаті очищення від основної культури відділяють мінеральні домішки (земля, пісок, пил), органічні домішки (остюки, порожні плівки), насіння дикорослих рослин, шкідливі домішки (малі, пророслі, биті зерна) і металолом і інші. Зерно піддається очищенню двічі: первинному - перед зберіганням і вторинному - безпосередньо перед переробкою.

Необхідність сортування ячменю перед зберіганням зумовлена тим, що зерна різного розміру мають різну водопоглинальну здатність, дрібні зерна більш інтенсивно поглинають вологу і в подальшому швидше розвиваються, чим великі. Для забезпечен­ня однакової вологості при замочуванні і рівномірного розвитку при пророщуванні ячмінь після первинного і вторинного очи­щення сортують на ситах на три фракції за товщиною зерна:

• менше 2,2 мм — 3 ґатунок (кормовий);
• 2,2 — 2,5 мм — 2 ґатунок;
• більше 2,5 мм — 1 ґатунок.

Ретельне сортування зерна в подальшому дозволяє збільшити продуктивність солодовенних апаратів.

Кількість ячменю, для виготовлення G_C тон солоду розраховують за формулою:

,

де W_С – вологість солоду, %;

P_С – очікуваний вихід солоду на абсолютно суху речовину, % В залежності від

ступеня досконалості технології він може дорівнювати 85…95%);

W_СЗЯ – середньозважена вологість ячменю, %.

2) Замочування зерназдійснюється з метою активації ферментних систем і появлення паростка. Початковий вміст вологи в ячмені стано­вить 14…15 %. Активні життєві процеси в зародку розпочина­ються при вологості З0 %, при 38 % ячмінь проростає швидко і рівномірно, добре розчинення ендосперму і накопичення фер­ментів спостерігається при вологості 44…48 % і вище.

При замочуванні зерна виконують такі операції:

1. миття,
2. вида­лення неповноцінних зерен,
3. дезінфекцію,
4. зволожування з аера­цією повітрям з видаленням двооксиду Карбону.

Замочування починається з миття і дезінфекції. Мета миття — очищення поверхні зерна від забруднень і видалення мікроорганізмів, що знаходяться на поверхні зерна. Якісне миття забезпечується в результаті відмокання забруднень і інтенсивного перемішування зерна з водою гідравлічним або пневматичним способом. Під час миття на поверхню впливають неповноцінні зерна і органічні домішки, які називають сплавом, разом з брудною водою надходять у зливну коробку, звідки їх видаляють. Для дезінфекції зерна, яку проводять після первинного миття і видалення брудної води, застосовують водні розчини негашеного вапна (1,5…3 кг на 1 т зерна), перманганат калію (10…15 г на 1 м³ води), каустичну соду, кислі добавки, перекис водню та ін. Замочування ведеться трьома способами:

- періодичним повітряно-водним;

- безперервно-поточним у насиченій повітрям воді;

- повітряно-зрошувальним (найбільш прогресивним).

Для зволожування зерно після миття і дезінфекції залишають у воді на 2…4 години, а потім без води на 12…14 годин. У період повітряної паузи зерно зрошують з форсунок 1…1,5 години, з одночасним ворушінням, а потім 25…30 хв. проводять продування повітрям, створюючи стабільні умови для аеробного дихання зерна.

Витрати води на змочування ячменю повітряно-зрошувальним способом становлять:

- 2,0 м³/т на миття,

- 1,0 м³/т на замочування зануренням три зміни води,

- 0,2 м³/т замочування зрошувальним способом за однц операцію 9протягом замочування здійснюють 25 таких операцій тривалістю 15 хв кожна.

Таким чином, загальна кількість води V (м³) на замочування G_Я (т) ячменю повітряно-зрошувальним способом становить:

Для світлого солоду зерно замочують до вологості 42…44 %, темного солоду – 45…47 %.

Тривалість замочування при температурі 12 ºС - 56 годин, а при температурі 15 ºС — 48 годин. При більшій температурі зерно закисає.

На стадії замочування сухі речовини ячменю витрачаються на дихання, вилучаються зі сплавом, а також частково переходять у воду. Основним контрольованим показником в процесі замочування є вологість зерна (ступінь замочуванняW_К), яку визначають різними способами, наприклад, контролюючи збільшення відомої маси зерна з відомою вологістю W_ПОЧ (%):

.

Для цього наважку зерна з відомою вологістю вміщують у перфоровані полімерні емності і занурюють їх у масу ячменю, що замочується в апараті. Через певний час стаканчики виймають, струшують краплі води і зважують.

3) Пророщування ячменюпроводять з метою накопичення в ньому ферментів, розпушування та руйнування стінок зерна для полегшення видобутку крохмалю, білкових і інших речовин при приготуванні сусла. Температура пророщування для світлого солоду 18°С і для темного солоду — до 24 °С.

Пророщування здійснюють у солодовнях двох різних типів. Пневматичні солодовні ящичного типу складаються з прямокутних відкритих ящиків з цегляними або залізобетонними стінками і сітчастим дном на висоті 1…1,8 м від основного дна. Шар зерна складає 0,6…1 м. Знизу регулюють подачу повітря, а зверху - видалення СО₂ що утворюється при диханні зерна. Для запобігання переплетіння корінців солоду застосовують ворушителі. У перший день ворушать два рази, температура зерна 12…14 ºС; на другий і третій день — 3 рази, температура зерна 15…18 ºС; на четвертий і п'ятий день — по 2 рази, температура зерна 18…20 ºС.

Те, що відбувається із зерном під час пророщування, прийнято називати модифікацією. Проросток зерна, починає рости і крізь полову пробиваються крихітні корінці. Збільшення проростка викликає природні біохімічні реакції, у процесі яких протеїни алейронового шару перетворюються у ферменти амілази, цитазу (комплекс ферментів) під дією яких крохмаль і геміцелюлоза переходять у розчинний стан - мальтозу, гексози і пентози, які надають солоду солодкуватий смак. У непророслому зерні міститься тільки β-амілаза, яка розщеплює крохмаль до мальтози, а α-амілаза утворюється при пророщуванні і вона розщеплює молекули крохмалю з утворенням мальтози і декстринів. Активізуються також протеінази і пептидази, котрі гідролізують азотисті сполуки, що знаходяться між зернами ендосперму з утворенням розчинних білків, пептонів, амінокислот, аміаку. При гідролізі фітину фітазой утворюється інозит і кальцієво-магнієва сіль фосфорної кислоти. Присутність інозиту в суслі стимулює життєдіяльність дріжджів, а фосфорна кислота визначає кислотність солоду і сусла.

Пророщення зерна пов'язане також із процесами синтетичного характеру. Так у солодженому ячмені накопичуються вітаміни групи В, токофероли, аскорбінова кислота, зростає вміст рибофлавіну (до 210 мг на 100 г сухої речовини).

Пророщування закінчують, коли паросток досягне 2/3…3/4 довжини зерна. До цього моменту стінки ендосперму руйнуються під дією цітолітичних ферментів, а сам ендосперм набуває пухкості і хрупкості.

Тривалість пророщування світлого солоду 7 діб, а темного — 9 діб, але ферменти накопичуються в основному за перші 5 діб, в наступні часи відбувається ферментативний гідроліз. Про готовність солоду судять за легкістю розтирання пальцями бо­рошнистої частини ендосперму, свіжим, огірковим запахом. При порушенні режиму, або перемоченому солоді запах ефірний, а консистенція мастка.

4) Висушування.Із зеленого солоду не можна одержати пиво. Для додання необхідних властивостей (специфічного смаку, кольору, аромату) і гарної зберігаємості його сушать до залишкової вологості 2…2,5 %. Різні температурні режими і тривалість сушіння дозволяє одержати солод наступних видів:

- білий,

- світлий,

- карамельний,

- темний,

- жарений і ін.

Щоб одержати бажаний тип і колір солоду, необхідно дуже ретельно стежити за температурним режимом.

Існують 3 стадії висушування:

1. фізіологічна,відбувається при температурі 40 ºС, триває до вмісту вологи 35…30 %. Завдання першого етапу температурної обробки - зупинити процес розвитку паростка.

2. ферментативна,відбувається при температурі 40…75 ºС, триває до вологості 10 %. При виробництві світлого солоду тривалість ферментної стадії намагаються скоротити для запобігання його потемніння. Для цього швидко знижують вологість солоду до 10 %. При виробництві темного солоду, навпаки, зневоднення прово­дять повільно, знижуючи вміст вологи до 20 %.

3. Хімічнастадія настає при температурі вище 75 °С, коли ферменти інактивуються і закінчується при температурі 80 °С для світлого солоду і біля 105 °С для темного солоду. При цих темпера­турах солод витримують 3…4 години, знижуючи вологість світло­го солоду до 3…5 %, темного — до 1,5…2,5 %. Хімічна стадія характеризується утворенням меланоїдинів. У світлому солоді цих речовин мало, хімічної стадії практично немає, тому він має високу ферментативну активність. У темного солоду цих речовин багато, але ферментативна ак­тивність значно нижче, чим світлого солоду в результаті інакти­вації ферментів під час висушування при високій температурі.

Висушування солоду триває 18…20 годин і відбувається воно на одноярусних сушарках. Шар солоду на решітках 0,8…1,3 м. Нагріте повітря подається відцентровим на­сосом знизу і проходить крізь шар продукту, що висушується.

5) Відокремлення паростків. По закінченні сушіння у сухого солоду відокремлюють паростки, які можуть бути причиною гіркого смаку пива. Паростки видаляють зразу після хімічної фази, тому що внаслідок високої гігроскопічності вони швидко втрачають хрупкість і важко відокремлюються від зерна. Паростки відокремлюють на паростковідбивних машинах. Потім солод очищають від пилу і крупки і направляють на пакування.

6) Дозрівання солоду.Свіжевисушений солод непридатний для переробки і перед надходженням на виробництво його необхідно витримувати у сховищах не менше 30 діб при температурі до 20 °С. Під час зберігання вміст вологи солоду підвищується на 2…3 %, у ньому відбуваються сприятливі фізико-хімічні перетворення (збільшується об'єм зерна, вміст азотистих і мінеральних речо­вин, підвищується активність ферментів та ін.), що сприяє підви­щенню якості солоду. Охолоджений і сухий солод при оптимальній температурі і вологості може зберігатися без втрат якості до 2 років. Якість солоду характеризується вмістом в ньому екстрактив­них речовин і тривалістю оцукрювання.

Читайте також:

1. Автомати для продажу гарячих напоїв
2. Арт-терапiя як технологія збереження психічного здоров'я. Види арт-терапії.
3. Базова технологія
4. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
5. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
6. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
7. Біотехнологія
8. Біотехнологія і гібридизація соматичних клітин
9. Біотехнологія одержання антибіотиків
10. Біотехнологія одержання ІНТЕРФЕРОНІВ
11. Біотехнологія трансплантації ядер
12. Бюджетування як управлінська технологія

Переглядів: 8495