Напрями і форми регулювання міграційних процесів

Державне регулювання МТМ – підтримуючий або корегуючий вплив держави на міграцію працездатного населення з метою її пристосування до потреб національної економіки.

Міждержавне регулювання МТМ включає:

а) регулювання на основі двосторонніх міждержавних угод;

б) багатостороннє регулювання на базі домовленостей у межах інтеграційних об’єднань країн, міжнародних угод і конвенцій на загальносвітовому рівні.

Наддержавне регулювання МТМздійснюється відповідно до правових норм і правил, зафіксованих у документах міжнародних організацій (Міжнародна організація праці, Міжнародна організація з питань міграції).

Існує три основні напрями державного регулювання МТМ:

1) Регулювання імміграції:

- Регулювання кількісного складу іммігрантів (квоти для економіки в цілому, окремих галузей чи підприємств).

- Регулювання якісного складу іммігрантів (вимоги до рівня освіти, стажу роботи зі спеціальності та стану здоров'я іммігрантів; програми стимулювання притоку дефіцитних категорій спеціалістів).

- Регулювання географічної й національної структури імміграції (квоти на в'їзд іммігрантів із певних країн; заборона найму іноземців на окремі професії та роботи).

- Визначення соціально-економічних, трудових та інших прав іммігрантів.

- Економічне регулювання (залучення іммігрантів пов’язується із додатковими витратами або вимогами до роботодавця).

- Обмеження строку перебування у приймаючій країні.

2) Стимулювання рееміграції:

- Програми стимулювання рееміграції (виплата вихідної допомоги при добровільному звільненні іммігрантів та поверненні на батьківщину).

- Програми професійної підтримки іммігрантів (надання можливості іммігрантам, які одержали освіту в розвиненій країні, працевлаштуватися на високооплачувану і престижну роботу на батьківщині).

- Програми економічної допомоги країнам з масовою еміграцією.

3) Регулювання еміграції:

- Регулювання обсягів еміграції та якісного складу емігрантів (заборона виїзду окремих висококваліфікованих працівників; обмеження еміграції через нестачу робочої сили).

- Використання еміграції як засобу залучення валютних ресурсів в економіку країни (встановлення обов’язкових вимог щодо переказу частини коштів та економічне стимулювання вкладення коштів всередині країни).

- Захист прав емігрантів за кордоном (двосторонні угоди з країною-реципієнтом щодо статусу та прав мігрантів; створення спеціальних установ для контролю дотримання основних соціальних та економічних прав мігрантів).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічні та неекономічні наслідки трудової міграції	\|	Сутність, функції та елементи світової валютної системи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.