Показники пожежовибухонебезпеки речовин і матеріалів

Важливе значення для визначення рівня пожежної безпеки і вибору засобів та заходів профілактики і гасіння пожежі мають пожежовибухонебезпечні властивості речовин і матеріалів.

Пожежовибухонебезпека речовин та матеріалів-це сукупність властивостей, які характеризують їх схильність до виникнення й поширення горіння, особливості горіння і здатність піддаватись гасінню загорянь. За цими показниками виділяють три групи горючості матеріалів і речовин: негорючі, важкогорючі та горючі.

Негорючі (неспалимі)-речовини та матеріали, нездатні до горіння чи обвуглювання у повітрі під впливом вогню або високої температури. Це матеріали мінерального походження та виготовлені на їх основі матеріали-червона цегла, силікатна цегла, бетон, камінь, азбест, мінеральна вата, азбестовий цемент та інші матеріали, а також більшість металів. При цьому негорючі речовини можуть бути пожежонебезпечними, наприклад, речовини, що виділяють горючі продукти при взаємодії з водою.

Важкогорючі (важко спалимі)-речовини та матеріали, що здатні спалахувати, тліти чи обвуглюватись у повітрі від джерела запалювання, але нездатні самостійно горіти чи обвуглюватись після його видалення (матеріали, що містять спалимі та неспалимі компоненти, наприклад, деревина при глибокому просочуванні антипіренами, фіброліт і т. ін.);

Горючі (спалимі)-речовини та матеріали, то здатні самозайматися, а також спалахувати, тліти чи обвуглюватися від джерела запалювання та самостійно горіти після його видалення. У свою чергу, у групі горючих речовин та матеріалів виділяють легкозаймисті речовини та матеріали-це речовини та матеріали, що здатні займатися від короткочасної (до ЗО с) дії джерела запалювання низької енергії. З точки зору пожежної безпеки, вирішальне значення мають показники пожежо вибухонебезпечних властивостей горючих речовин і матеріалів. ГОСТ 12.1,044-89передбачає більше 20 таких показників. Необхідний і достатній для оцінки пожежовибухо-небезпеки конкретного об'єкта перелік цих показників залежить від агрегатного стану речовини, виду горіння (гомогенне чи гетерогенне) і визначаються фахівцями.

У таблиці наведені лапі щодо основних показників пожо-жоисбезпечиих властивостей речовин різного агрегатного стану, які використовуються при визначенні категорій вибухонсбезпеки приміщень та вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон в приміщеннях і поза ними:

І_т-температура спалаху-не найменша температура речовини, за якої в умовах спеціальних випробувань над її поверхнею утворюється пара або гази, то здатні спалахувати від джерела запалювання, але швидкість їх утворення ше недостатня для стійкого горіння, тобто має місце тільки спалахшвидке згоряння горючої суміші, що не супроводжується утворенням стиснутих газів;

Температура займання використовується при визначенні групи горючості речовин, при оцінці пожежної небезпеки устаткування та технологічних процесів, пов'язаних із переробкою горючих речовин, при розробці заходів щодо забезпечення пожежної безпеки.

Температура самозаймання-це найменша температура речовини, при якій в умовах спеціальних випробувань відбувається різке збільшення швидкості екзотермічних об'ємних реакцій, що призводить до виникнення полум'яного горіння або вибуху за відсутності зовнішнього джерела полум'я. Температура самозаймання речовини залежить від ряду факторів і змінюється у широких межах. Найбільш значною є залежність температури самозаймання від об'єму та геометричної форми горючої суміші. Із збільшенням об'єму горючої суміші при незмінній її формі температура самозаймання зменшується, тому що зменшується площа тепловіддачі на одиницю об'єму речовини та створюються більш сприятливі умови для накопичення тепла у горючій суміші. При зменшенні об'єму горючої суміші температура її самозаймання підвищується.

Для кожної горючої суміші існує критичний об'єм, у якому самозаймання не відбувається внаслідок того, що площа тепловіддачі, яка припадає на одиницю об'єму горючої суміші, настільки велика, що швидкість теплоутворення за рахунок реакції окислення навіть при дуже високих температурах не може перевищити швидкості тепловіддачі. Ця властивість горючих сумішей використовується при створенні перешкод для розповсюдження полум'я. Значення температури самозаймання використовується для вибору типу шібухозахишеного електроустаткування, при розробці за-ходіп щодо забезпечення пожсжовибухобеяпеки технологічних процесів, а також при розробці стандартів або технічних умов на речовини та матеріали. Температура самозаймання горючої суміші значно перевищує £_(Д' £,<ам ^НЛ сотні градусів.

НКМПГЇ та ВКМПП-відповідно нижня і верхня концентраційні межі поширення полум'я-це мінімальна та максимальна об'ємна (масова) частка горючої речовини у суміші з даним окислювачем, при яких можливе займання

(самозаймання) суміші від джерела запалювання з наступним поширенням полум'я по суміші на будь-яку ніде іань від джерела запалювання.

Суміші, що містять горючу речовину нижче НКМІІІІ чи вище ВКМ1Ш, горіти не можуть: у першому випадку-за недостатньої кількості горючої речовини, а в другому-окислювача. Наявність зон нешріочих концентрацій речовин та матеріалів надає можливість вибрати такі умови їх зберігання, транспортування та використання, за яких виключається можливість виникнення пожежі чи вибуху. Горючі нари й гази з НКМШІ до 10% по об'єму повітря становлять особливу вибухонсбезнеку. Значну вибухову та пожежну небезпеку становлять різноманії ні горючі пилоподібні речовини, особливо в завислому стані. Залежі ю від значення НКМ поширення полум'я пил поділяється на вибухо-таиожежонебезнечний. Призначенні ПКМПП менше65г/м¹ пиле вибухонебезпечним (пил сірки, борошна, цукру), а при більших значеннях НКМПП-пожежонебезпечним (пил деревини, тютюну).

КМПП включаються до стандартів, технічних умов на гази, легкозаймисті рідини та тверді речовини, здатні утворювати вибухонебезпечні гано-, паро-та иилоповітряні суміші, прн цьому для пилу встановлюється тільки Н К.М ІШ, і ому що великі концентрації пило-завису маііже не можуть бути досягнуті у відкритому просторі, а за будь-яких концентрацій пилу згоряє тільки та його частина, яка забезпечена окислювачем. Значення концентраційних меж застосовуються при визначенні категорії приміщення та класу зон за вибухопожежною та пожежною небезпекою при розрахунку гранично допустимих вийухобезпечних концентрацій газів, парів пилу в повітрі робочої зони з потенційним джерелом запалювання, при розробці заходів щодо забезпечення пожежної безпеки.

І_нт і і_мм–відповідно нижня і верхня температурні межі поширення полум’я–температури матеріалу (речовини), за яких його (її) насичена пара чи горючі леткі утворюють в окислювальному середовищі концентрації, що дорівнюють нижній та верхній концентраційним межам поширення полум’я.

Значення ТМПП використовуються під час розробки заходів щодо забезпечення пожежовибухобезпеки об'єктів при розрахунку пожежовибухобезпечних режимів роботи технологічного устаткування, при оцінці аварійних ситуацій, пов'язаних з розливом горючих рідин, для розрахунку КМПП тощо. Безпечною, з точки зору ймовірності самозаймання газоповітряної суміші, прийнято вважати температуру на 10 °С меншу за нижню або на 15 °С вищу за верхню температурну межу поширення полум'я для даної речовини.

Тверді горючі речовиниу більшості випадків самі по собі у твердому стані не горять, а горять горючі леткі продукти їх розпаду під дією високих температур у суміші з повітрям-полуменеве горіння. Таким чином, горіння твердих речовин у більшості випадків пов'язане з переходом їх горючої складової в інший агрегатний стан-газовий. І тільки тверді горючі речовини з високим вмістом горючих речовин (антрацит, графіт і т. ін.) можуть горіти у твердому агрегатному стані-майже без полум'я. Тому тверді горючі речовини, в цілому, більш інертні щодо можливого займання, а більшість приведених у табл. 22.1 показників пожежонебезпечних властивостей для твердих речовин, за винятком і_шіім і І_сзайм, не мають суттєвого значення. Для твердих речовин, в цілому, величини 4даш і ісшйм коливаються вмежах(2...5-10²)°С.

Спалимі рідини.Характерним для процесу горіння цих рідин є те, що самі рідини не горять, а горить їх пара у суміші з повітрям. Якщо над поверхнею спалимої рідини концентрація пари буде менше НКМПП, то запалити таку рідину від зовнішнього джерела запалювання неможливо, не довівши температуру рідини до значення, більшого за %;дг-Таким чином, горі ння рідин пов'язане з переходом їх з одного агрегатного стану (рідини) в інший (пару). Перші 3 класи рідин умовно відносять до легкозаймистих (Л ЗР). Характерною особливістю для Л ЗР є те, шо більшість з них, навіть при звичайних температурах у виробничих приміщеннях, можуть утворювати пароповітряні суміші з концентраціями в межах поширення полум'я, тобто вибухонебезпечні пароповітряні суміші.

4-й і 5-й класи рідин за С.„ належать до горючих (ГР). Пароповітряні суміші з концентраціями в межах поширення полум'я для ГР можуть мати місце при температурах, нехарактерних для виробничих приміщень.

Горючі гази горять в суміші з повітрям в концентраціях в межах НКМПП-ВКМШІ, і такі суміші, гази, загалом, створюють без агрегатних переходів речовин. Тому горючі гази мають більшу готовність до горіння, ніж тверді горючі речовини і спалимі рідини, с більш небезпечними з точки зору вибухопожежноі безпеки, а відповідні їх властивості характеризуються тільки трьома показниками.

Шілоповітряні суміші суміші з повітрям подрібнених до розмірів частинок до 850 мкм твердих горючих речовин. Процес горіння пилу, в цілому, подібний до процесу горіння твердих речовин. Але наявність великої питомої поверхні (відношення площі поверхні пилинок до їх маси) пилинок, яка контактує з окисником (повітрям)., і здатність до швидкого їх прогріву по всій масі під дією джерела запалювання, роблять пил більш небезпечним з точки зору пожежної безпеки, ніж тверді речовини, з яких він створений. За здатністю до загоряння і особливостями горіння пил поділяють на вибухонебезпечний і пожежонебсзпечний.

До вибухонебезпечного належить пил з ПКМПП до В.5 г/м¹. При цьому виді діяльності вибухонебепечний пил НКМІШ до 15 г/м'* і вибухонебезпечний-НКМПП становить 15...65 г/м^-1.

До пожежонебезнечного належитьпил з НКМІІІІ більше 65 г/м³. Мри цьому пил в ї,„.,_1ч до 250 С належить до особливо пожежонебезпечного, а при г_гя„_іи> 250 ^СС-до ножежоиебезпсчного.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Процес горіння, його форми та види	\|	Оцінка вибухопожежонебезпеки об’єкта

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.024 сек.