• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Податок на додану вартість.

Порядок справляння акцизного збору

Податок на додану вартість

План

Тема 4. Правове регулювання непрямих податків

Податок на додану вартість (далі ПДВ) є непрямим податком, що включається з ціну товару та представляє собою частину приросту вартості, що утворюється на всіх стадіях їх просування — від виробництва до продажу або перепродажу. Порядок розрахунку сум. що підлягають сплаті, та правила стягування цього податку встановлені розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до Податкового кодексу України платниками ПДВ є

· будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку;

· будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

· будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків;

· особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

· особа — управитель майна, яка веде окремий податковий облік і податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном;

· особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чина інших законних підставах переходить у власність держави.

В якості платника ПДВ особа зобов'язана зареєструватися в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) будь-яка особа що проводить господарську діяльність у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх дванадцяти календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування ПДВ).

Якщо особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстррації як платники такого податку.

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташовано на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі імпорт);

в) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі експорт);

г) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів автомобільним, морським, річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для оформлення.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками-суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Ставки податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 17 відсотків;

б) 0 відсотків.

Всі операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ, крім операцій що не є об'єктами оподаткування, звільнених від оподаткування та операції, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 17 відсотків. Але з першого січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

а) експорту товарів (послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією;

б) постачання товарів для заправки або забезпечення морських і повітряних суден; заправки космічних кораблів та військового транспорту миротворчих сил та інших випадках, передбачених законодавством.

Не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з:

а) випуску (емісії), розміщення в будь-які форми управління та продажу (погашення), викупу за кошти цінних паперів;

б) передача майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;

в) надання послуг із страхування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності;

г) обіг валютних цінностей;

д) надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу;

е) виплат у грошовій формі заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій;

є) реорганізації (злиття, поділу та перетворення) юридичних осіб;

ж) постачання позашкільним навчальним закладам, учням послуг у сфері позашкільної освіти та інші згідно з законодавством.

Звільняються від оподаткування операції з:

а) постачання продуктів дитячого харчування:

б) постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг;

в) постачання технічних та інших засобів реабілітації;

г) постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню;

д) постачання послуг з охорони здоров'я закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів;

е) постачання послуг з перевезення пасажирів міським транспортом (крім таксі);

є) постачання релігійними організаціями культових послуг та предметів культового призначення;

ж) постачання послуг з поховання та ритуальних товарів державними та комунальними службами;

з) безоплатної приватизації житлового фонду;

и) постачання житла, крім їх першого постачання;

і) надання благодійної допомоги та інші відповідно до чинного законодавства.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

· дата тієї події, що відбулася раніше;

· дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг);

· дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково — ні, до сум податку, які має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці, використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації. Але за наявністю певних підстав, які можуть свідчити, що розрахунок суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснено з порушенням норм податкового законодавства, орган державної податкової служби може провести протягом 30 календарних днів, що настають за граничним строком проведення камеральної перевірки документальну позапланову виїзну перевірку платника податку для визначення достовірності нарахування суми відшкодування.

Основними причинами для проведення таких виїзних перевірок є:

а) порушення справи про банкрутство стосовно платника податку та/або його постачальників;

б) наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців записів про:

· відсутність підтверджених відомостей, внесених до цього Реєстру;

· відсутність за місцезнаходженням;

· прийняття рішень про виділ або припинення діяльності;

· визнання повністю або частково недійсними установчих документів;

· припинення державної реєстрації;

в) існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником податків за операціями з придбання товарів, та сумою податкових зобов'язань його контрагентів;

г) відсутність даних у податковій звітності попередніх 12 місяців операцій з постачання товарів/послуг, до яких застосовується нульова ставка ПДВ, або наявність даних про те, що обсяг таких операцій становить менш як 50 відсотків обсягу постачання;

д) невідповідність платника жодному з таких критеріїв:

· у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів, чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з платником, перевищує 20 осіб та середня заробітна плата усіх працівників не менш ніж у 2,5 рази перевищує мінімально встановлений рівень;

· має основні фонди, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців;

· рівень визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток є вищим від середнього по галузі у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів;

е) відсутність протягом попередніх 24 місяців документальних періодів.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державного казначейства висновок протягом:

· трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки;

· п'яти робочих днів після закінчення документальної виїзної перевірки платника податку, який не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість орган державної казначейської служби перераховує зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку.

На жаль, повне відшкодування податку на додану вартість може спустошити. Тому фахівці Міністерства фінансів України розробили механізм, згідно з яким частину заборгованості податку на додану вартість держава може повертати облігаціями внутрішньої державної позики. Суми податку, не відшкодовані платникам вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість На суму такої заборгованості нараховується^- пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі яка надсилається протягом операційного дня.

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені дані такого обліку відображаються в податкових деклараціях, що подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Окрім того, платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період — квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах, виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Після цього платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з ПДВ, зазначену у поданій ним декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників, у яких сума податку в одній податковій накладній становить:

· понад 1 мільйон гривень — з 1 січня 2011 року;

· понад 500 тисяч гривень — з 1 квітня 2011 року;

· понад 100 тисяч гривень — з 1 липня 2011 року;

· понад 10 тисяч гривень — з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, включенню до Єдиного реєстру не підлягає.

Читайте також:

1. Акцизний податок
2. В Україні планують запровадити (відродити) податок на бездітність
3. Вартість є однією з основних ознак товару. Щоб продати права на об'єкти інтелектуальної власності чи ви­користати їх у власному виробництві, необхідно визначити їхню вартість.
4. Ввізне мито — податок на зовнішню торгівлю
5. Виробництво і вартість. Умова мінімізації вартості
6. Екологічний податок.
7. Екологічній податок.
8. Єдиний податок
9. Єдиний податок
10. Єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва.
11. Єдиний податок.
12. Єдиний податок.

Переглядів: 582