• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Україні

Стан та перспективи розвитку страхового ринку в

Становлення України як самостійної та незалежної держави зумовило створення і розвиток страхового ринку.

Перші приватні страхові компанії, які завершили період монополії Держстраху, виникли в Україні на початку 90-х років XX ст. Саме цей Період вважають початком створення страхового ринку України.

У вітчизняній економічній літературі до 2001 року виділяли три етапи

розвитку страхового ринку в Україні .

1. Етап–(1991-1993рр.)- законодавча основа -ЗУ”Про господарські товариства”. Інститут страхування як елемент ринкової економіки не сформувався.

2. Етап –(1993-1996рр.)- законодавча основа-Декрет Міністерства України “Про страхування”. Здійснено першу спробу створення цивільного страхового ринку. Підірвано довіру широких кіл населення до страхування та економічних реформ в Україні. Методологічну базу страхування в Декреті так і не було розроблено. Учасникам страхового ринку бракувало досвіду.

3. Етап – (1996-2001 рр.)-законодавча основа –ЗУ”Про страхування”.

(від 7 березня 1996р.) Стабілізація кількості страхових компаній. Наближення страхового ринку до міжнародних стандартів.

Важливими чинниками впливу на процеси формування нової стратегії розвитку страхового ринку, механізму регулювання і нагляду за діяльністю у сфері страхування стало прийняття Закону України "Про
фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"
від 12 липня 2001 р. та Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р., відповідно до яких у
розвитку страхового ринку можна виділити вже й четвертий етап, який
характеризується:

ü посиленням вимог до статутної діяльності стра-
ховиків з боку державних регулюючих органів;

ü реорганізацією органів страхового нагляду;

ü Розширенням кількості обов'язкових видів страхування та страхових продуктів загалом.

Визначальними чинниками розвитку страхового ринку України є дві групи показників (табл. 1).

Чинники впливу на розвиток страхового ринку

Зазначимо, що негативний вплив на розвиток страхового ринку в Україні, насамперед, справила загальна соціально-економічна ситуація, гак як формування страхового ринку тісно пов'язано із станом економіки, політики та інших сфер людського буття. Так, упродовж 1994-2000 років страховий ринок України розвивався в умовах спаду виробництва промислової продукції, кризи платежів, накопичення взаємної заборгованості, незабезпеченості виплати заробітної плати як у виробничій, так і невиробничій сферах, неплатоспроможності населення, дефіциту фінансових ресурсів, збитковості більшості підприємств, високого рівня інфляції, слабкого розвитку фондового ринку та відсутності інших чинників економічної та політичної стабільності.

Негативним моментом у розвитку страхового ринку на той час була і є розвинутість інфраструктури страхового ринку, нормативно-правового і забезпечення, інформаційної мережі, підготовки кадрів (таких як актуарії, і сюрвейєри, андеррайтери, страхові комісари), аудиторської мережі, фінансово-кредитної системи.

Суттєві позитивні зміни на страховому ринку України почали відбуватись після прийняття Закону України "Про страхування" в 1996 р. Насамперед, Закон врегулював проблемні питання щодо діяльності страховиків, їх відповідності, які накопичились після прийнятого 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування". Законом чітко було обґрунтовано контроль за фінансовим станом страхових організацій. Згідно з рішенням Верховної Ради України до кінця 1996 р. було здійснено перереєстрацію страховиків, яка визначила, що законодавче встановленим вимогам відповідає близько 200 страховиків, годі як на початку 1994 р. через майже повну відсутність законодавчих обмежень, легкість реєстрації страхових компаній, мінімальний страховий фонд їх кількість становила близько 800. Вони були створені, насамперед, у формі акціонерних товариств закритого типу. Нове страхове законодавство сприяло подальшій демонополізації страхового ринку, появі нових страхових організацій, а також нових видів страхування, їх гармонізації до прийнятих у світі страхових традицій.

Позитивні зрушення спостерігались у цей період і у вдосконаленні системи державного регулювання комерційної страхової діяльності, становлення якої відбувалось ще в кінці 1994 р. і було пов'язане із створенням Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляду), який покликаний був сприяти розвитку страхових послуг, запобіганню неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників. Подальші зміни у структурі державного нагляду за страховою діяльність були пов'язані з Указом Президента України "Про зміни у структурі Центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 р., відповідно до якого був ліквідований Укрстрах-нагляд, а його функції і завдання були передані в лютому 2001 р. Міністерству фінансів України, а саме - Департаменту фінансових установ і ринків.

Разом з тим існуюче страхове законодавство не сприяло вирішенню назрілих в страхуванні проблем, у зв'язку з чим у лютому 2001 р. Урядом була розроблена Програма розвитку страхового ринку України на 2001 -2004 роки, а пізніше 4 жовтня 2001 р. у зв'язку з назрілими проблемами правового регулювання у галузі страхування - і Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування", яким, насамперед, посилено вимоги до формування статутних капіталів, страхових резервів страховиків та забезпечення їх платоспроможності.

Стратегічні напрями розвитку страхового ринку України випливають з особливостей сучасного його стану.

Страхування - це одна з галузей економіки, у якій за останні роки спостерігається зростання основних показників .

В Україні дохідність від страхової діяльності також надзвичайно висока. До теперішнього часу рівень страхових виплат перевищував трохи більше 10% зібраних страхових премій, а сьогодні він ще нищий. Виходить, що страхування є одним із найбільш рентабельних видів бізнесу, навіть більш рентабельним, ніж у розвинутих країнах, де рівень страхових виплат до зібраних премій перевищує 70%.

Водночас аналіз показників розвитку страхового ринку дає підстави стверджувати, що сьогодні страховий ринок України характеризується недостатньою розвиненістю, недосконалістю структури, слабким розвитком інституту перестрахування, нестабільністю фінансового стану окремих страхових компаній, нерівномірністю їх розвитку, коли поряд із становленням і зміцненням одних страхових компаній спостерігається розпад і банкрутство в інших. Підтвердженням цьому служать дані, наведені у Програмі розвитку страхового ринку України на 2001 -2004 роки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2001р. №98, де зазначено, що страхування життя на ринку страхових послуг України становить найменшу частку - 0,66%, тоді як у країнах з розвинутою економікою цей показник сягає 30-40%. Лише 12 страховиків України мають ліцензію на проведення операцій із страхування життя, а реально цим займається лише 6 страхових компаній. ),а оцінками експертів, внаслідок нелегальної діяльності іноземних і страховиків на ринку страхування життя Україна щороку втрачає близько К()-100 мли. дол. США. Обсяг страхових операцій в Україні не перевищує 0,4% ВВП, тоді як у розвинутих країнах Заходу цей показник становить 8-12%.

Рівень розвитку страхового ринку в Україні становить не більше 10% потенційних ризиків, тоді як в більшості в розвинутих країнах він дорівнює не менше 90-95%. При цьому питома вага нашої країни в світовому ринку сягає лише 0,01% і менше 0,05% обсягу страхових послуг, які надаються в Європі. Це при тому, що в Україні проживає понад 7% населення Європи і є значний промисловий, аграрний та науковий Потенціал.

Окреслені проблеми розвитку страхового ринку дають підстави для розробки таких концептуальних напрямів його розвитку, здійснення яких дозволить підвищити роль страхування в економічному житті України і а сприятиме його інтеграції у світовий економічний простір.

Розвитку страхового ринку в Україні мають сприяти:

· стабілізація фінансового становища всіх суб'єктів економіки і населення;

· розвиток законодавчої бази страхування, яка б враховувала сучасну ситуацію на страховому ринку;

· формування стійких і надійних страхових компаній;

· активізація ролі держави та її органів у зміцненні і розвитку страхового ринку, формуванні державних пріоритетів у розвитку страхування, створенні конкурентного середовища на страховому ринку;

· удосконалення організаційної структури та створення інфраструктури страхового ринку на рівні світових вимог;

· інтеграція страхового ринку України до світового ринку страхування і створення сучасної моделі ефективного управління страховими резервами;

· подальший розвиток перестрахування;

· розвиток практичного маркетингу і організація ризик-менеджменту в страховій діяльності.

4.Договір страхування: поняття, основні умови та його зміст

Договір страхуванняє цивільно-правовою угодою між страхувальником і страховиком, що регулює їхні взаємні обов'язки відповідно до умов визначеного виду страхування.

Угода про страхування досягається взаємним волевиявленням сторін. Страхувальника до укладання договору страхування спонукає страховий інтерес. Страховик, укладаючи договір, не лише реалізує страхові інтересі і страхувальника, а й свої економічні інтереси, які спрямовані на поповнення ресурсів страхового фонду, збалансування страхового портфеля й отримання прибутку від укладеної угоди. У своїй основі договір страхування - це договір про передачу та прийняття ризику. Страховик за страхову премію зобов'язується відшкодувати страхувальнику втрати, які відбулися у зв'язку з настанням обумовленої в договорі події. Договір укладається на основі правил страхування.

Правила страхування розробляються за видами страхування та містять:

· визначення об'єктів страхування;

· перелік страхових випадків;

· страхові тарифи;

· визначення строків страхування;

· порядок укладання договору страхування;

· порядок сплати страхових премій;

· обов'язки сторін за договором;

· можливі випадки відмови у страхових виплатах;

· порядок розгляду претензій за договорами страхування та ін.

Умови стандартних договорів страхування належать до категорії нормативно установлених. Страховик і страхувальник не можуть вносити будь-які зміни або інші умови до стандартних договорів страхування на власний розсуд.

Підставою для укладення договору є заява страховика. Вона містить явно виражений та адресований страховику намір страхувальника укласти договір страхування на відповідних умовах. У ній обов'язково повинні бути викладені усі суттєві особливості ризику, який передбачається страхувати. Страховик, розглянувши заяву, може прийняти її або відхилити. Підтвердженням укладення відповідного договору страхування є страховий поліс (свідоцтво, сертифікат), який містить усі істотні умови договору страхування і видається страхувальнику.

Договори страхування можуть укладатися з громадянами та юридичними особами і передбачати виконання зобов'язання на користь третьої особи, а не страхувальника. Виплата страхових сум і страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифікату), який складається страховиком або уповноваженою ним особою.

Страховик може відмовити у виплаті страхової суми або страхового відшкодування у випадках:

· навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямованих на настання страхового випадку;

· скоєння страхувальником або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

· подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

· отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в їх заподіянні;

· несвоєчасного повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку без поважних причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків тощо.

Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається страхо­виком у термін не більший, ніж передбачено правилами страхування, та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у виплаті страхових сум може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Договір страхування може бути укладено на будь-який строк, за домовленістю сторін, що передбачено чинним законодавством і зумовлено багатьма факторами (метою, з якою укладається договір страхування, видом і формою проведення страхування, платоспро­можністю страхувальника тощо).

Дія договору страхування припиняється за згодою страхувальника та страховика, а також у разі:

· закінчення терміну його дії;

· виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

· несплати страхувальником страхових платежів)' встановлені договором строки;

· ліквідації страхувальника - юридичної особи;

· смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності;

· ліквідації страховика в порядку, передбаченому законодавством України.

· прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним тощо.

Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

Основні вимоги до змісту та порядку укладання договорів страху­вання, права та обов'язки сторін визначені в Законі України "При страхування" (розділ II "Договори страхування").

Читайте також:

1. Автоматизація банківської діяльності в Україні
2. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
3. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
5. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
6. Адміністративне судочинство в Україні
7. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр
8. АКТИВІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РУХУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
9. АНаліЗ СТанУ ЗДОРОВ'Я ДІТеЙ І ДОРОСЛИХ В УКРАЇНІ
10. Аналіз стану та проблем реалізації Болонського процесу в Україні за ключовими напрямками.
11. АРХІВНА СПРАВА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ, НА БУКОВИНІ ТА ЗАКАРПАТТІ У 1920-1930-Х РР.
12. Архівна справа в Україні в роки другої світової війни

Переглядів: 816