Суспільна й економічна ефективність заходів щодо вдосконалення організації праці.

Економічна ефективність організації праці (результативність) досягається за рахунок удосконалення організації трудових процесів, що дозволяє економити робочий час, підвищувати якість продукції, економити сировину, матеріали, енергоносії та краще використовувати обладнання.

Соціальна ефективність організації праці проявляється у підвищенні працездатності людини, збереженні її здоров’я, підвищенні задоволеності працею.

Результат соціальної ефективності відображається в економічній ефективності.

При вивченні даного питання, слід звернути увагу на те що розрізняють окремі види працездатності:

§ загальна – здатність до виконання будь-якої роботи у певних умовах;

§ спеціальну – здатність працювати у певних несприятливих умовах;

§ обмежену – здатність працювати з певними обмеженнями;

§ вікову – заборона прийому на роботу дітей і підлітків до досягнення ними певного віку;

§ неповну – здатність до роботи з полегшеними умовами праці;

§ умовну – здатність до роботи інвалідами 1-ої і 2-ої груп, які можуть продовжувати діяльність за наявності певних умов, відповідно до рекомендації лікарсько-трудової експертної комісії.

Основними показниками економічної ефективності заходів з удосконалення організації праці є:

§ зростання продуктивності праці;

§ зниження трудомісткості випуску продукції;

§ річний економічний ефект (або економія приведених витрат при виробництві однорідної продукції);

§ вивільнення чисельності персоналу;

§ економія робочого часу;

§ приріст обсягів виробництва (послуг);

§ приріст доходів (прибутку) на гривню витрат;

§ економія витрат виробництва за окремими статтями;

§ фактичний термін окупності інвестицій удосконалення організації праці.

Соціальна ефективність різних заходів з удосконалення організації праці визначається за допомогою наступних укрупнених показників:

§ змістовність праці, що характеризується рівнем складності і різноманітності трудових функцій, виробничою самостійністю і насиченістю розумовою, творчою діяльністю при скороченні витрат фізичної праці;

§ професійний, культурно-технічний і кваліфікаційний рівень працівників, широта їх виробничої підготовки;

§ санітарно-гігієнічні умови праці та умови безпеки праці як на даному виробництві в цілому, так і на його окремих ділянках;

§ соціально-психологічний клімат в первинних трудових колективах;

§ динаміка заробітної плати, доходів і ефективність мотивації і стимулювання праці;

§ загальний життєвий рівень працівників і тенденції його змін;

§ відношення до праці як узагальнюючий показник, що відображає зв’язок між працівниками і працею, характеризується трудовими установками і трудовою активністю, а також суб’єктивною оцінкою працівником своєї праці;

§ стабільність трудових колективів, що відображається у коефіцієнтах стабільності і плинності кадрів, які акумулюють вплив всіх перерахованих чинників.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організація і обслуговування робочих місць.	\|	Умови праці та фактори їх формування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.