ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ, СПРИЧИНЕНІ ЕНЦЕФАЛІТАМИ ТА ЇХ СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ОЦІНКА.

Розрізняють первинні енцефаліти, що виникають унаслідок безпосереднього ураження інфекцією головного мозку (наприклад, епідемічні чи сезонні, вірусні енцефаліти), а також, частіші, вторинні енцефаліти,котрі є наслідком ускладнення різних загальних інфекційних хвороб. Із загальних інфекцій найчастіше ускладнюються енцефалітом ревматична хвороба, тиф, (черевний, висипний), малярія, кір, скарлатина, свинка (епідемічний паротит).

Гострі енцефаліти не мають великого судово-психіатричного інтересу через безпомічність хворих у цей період. Судово-психіатричним експертам доводиться головним чином спостерігати хронічні наслідки енцефалітів,які обумовлені не характером інфекційного збудника, а переважною локалізацією і ступенем виразності органічних змін у головному мозку. Інфекційний енцефаліт, перенесений у ранньому віці, призводить, як правило, до розвитку слабоумства різної глибини, судомних нападів, розгальмованості і викривлення статевого потягу, підвищення апетиту до ступеня ненажерливості (булімії). Після перенесеного енцефаліту в дитинстві можливі стани психо-фізичного інфантилізму, що характеризуються підвищеною навіюваністю, дитячою поверхневістю розумових висновків, тлумачень. Поширеним є психопатоподібний синдром, в якому головні симптоми – безмотивна впертість, підвищена емоційна збудливість, що призводить до агресивності і руйнівних тенденцій у поведінці. Можливі гіпердинамічні стани,для яких характерно поєднання метушливості, рухового неспокою, схильності до бродяжництва, що при одночасній сексуальній розгальмованості і навіюваності хворих, зокрема, у випадках алкоголізації, значно підвищують їх суспільну небезпечність.

Згладжуванню психопатологічних розладів, можливості вчитися і набувати трудових навичок сприяють сприятливі фактори мікросередовища, тривале лікування, активні реабілітаційні заходи, диспансерний нагляд.

Наявність психічного дефекту з недостатністю критики, дріб’язковістю інтересів, застряганням на різних конфліктах, збільшенням уваги до стану свого здоров’я, що відзначаються у деяких хворих після інфекційного енцефаліту, сприяють іпохондричному чи сутяжному розвитку особистості.

Ревматичний енцефаліт.Основна його форма – гострий розсіяний гранульоматозний(вузликовий) ревматичний енцефаліт. На гострій стадії такі ж психічні розлади, що й у більшості інших загальних інфекцій. Характерним є в’ялий перебіг, коли можуть спостерігатися затяжні ревматичні психози, при яких можливі астено-депресивні та іпохондричні, параноїдальні, галюцинаторно-параноїдальні синдроми. Ревматичний енцефаліт може також проявлятися симптоматичною епілепсією, а в дитячому та юнацькому віці нерідко призводить до розвитку хореї, що полягає в наявності мимовільних безладних рухів. Можливий також розвиток слабоумствачи ослаблення пам’яті.

Для судово-психіатричної практики особливе значення мають обумовлені ревматичним ураженням головного мозку психопатоподібні стани, клініка яких характеризується різкою емоційною збудливістю, конфліктністю, схильністю хворих до агресії. Ревматичний енцефаліт часто супроводжується психічною та соматичною астенією, іпохондричною фіксацією, емоційною нестійкістю. Галюцинації і маячні ідеї при ревматичному енцефаліті епізодичні, конкретні за змістом.

Грипозний енцефаліт. У порівнянні з розповсюдженістю грипу ця форма енцефаліту зустрічається значно рідше. Він може протікати з деліріємабо з явищами постійно зростаючої оглушеності,можливі також тривожно-деприсивні стани і психосенсорні розлади. Резидуальні стани грипозного енцефаліту мають тенденцію до зростання при дії додаткових факторів (різні інтоксикації, травми голови, повторні інфекції).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ДДУВС	\|	РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (F-70 – F-79). ОЛІГОФРЕНІЇ (ВРОДЖЕНЕ СЛАБОУМСТВО).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.