Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Синдром закрепу.

КЛІНІКА.

Синдром метеоризму

Цей синдром зустрічається у 85% хворих гастроентерологічного профілю.

Причини метеоризму бувають як екзогенними так і ендогенними.

До екзогенних відносяться 2 з них. Це скупчення газів, які проковтуються і переміщаються з перистальтичною хвилею і гази, які утворюються в просвіті кишечнику внаслідок гниття і шумування.

Ендогенні гази – це гази, які у кількості від 200 до 2000 мл дифундують у кишечник із крові.

У нормі в кишечнику утримується 200 мл газу. За добу в кишечнику утворюється більш 20 л газу, який резорбується переважно через кишкову стінку.

Гази, що накопичуються в кишечнику, становлять собою піну. Піна покриває тонким шаром поверхні слизової оболонки, що, у свою чергу, утруднює пристінкове травлення, знижує активність травних ферментів, порушує засвоєння живильних речовин і резорбцію газів. Так утворюється патологічне коло, яке підтримує метеоризм. Він супроводжує значну кількість захворювань кишечнику, хронічні захворювання печінки і підшлункової залози.

Виділяються наступні види метеоризму:

1. Аліментарний (викликається вживанням продуктів, які містять велику кількість целюлози, наприклад бобових культур).

2. Психогенний (при спазмах гладкої мускулатури).

3. Дигестивний (при гастритах, панкреатитах, жовчнокам’яній хворобі).

4. Динамічний (при синдромі роздратованої товстої кишки, аерофагії, після ваготомії).

5. Дисбіотичний.

6. Циркулярний (при загальних і місцевих порушеннях кровообігу).

7. Механічний (при наявності спайок, стенозів, пухлин).

Клінічні ознаки метеоризму досить демонстративні. Відзначається здуття живота, болі, різні диспептичні розлади, неприємні відчуття з боку інших органів.

Біль виникає в різних ділянках живота, не має визначеної локалізації. Часто болі бувають нападоподібними (газова колька), які зникають після відходження газів. До диспетичних відносяться такі явища як нудота, відрижка, порушення акту дефекації у вигляді закрепів або проносів, з'являється неприємний присмак у роті, зниження апетиту.

Ці явища супроводжуються дигестивною астенією – неприємними відчуттями з боку інших органів і систем: відчуттям печії в області серця, аритміями, задишкою, загальною слабкістю, порушеннями сну.

При огляді відзначається здуття живота, при перкусії – посилення тимпаніту, а при аускультації – шум плескоту.

Для підтвердження діагнозу використовується рентгеноскопія ШКТ, УЗД органів черевної порожнини і бактеріоскопія калу.

Під закрепом розуміється відсутність самостійних випорожнень протягом більш 2 – 3 діб.

Ознаки закрепу:

- дефекація рідше 1 разу в 2 доби;

- утруднення дефекації, коли не менш 25% часу іде на натужування;

- відсутність почуття повного спорожнювання (задоволення дефекацією);

- мала кількість калу підвищеної сухості і твердості.

- наявність вищевказаних скарг протягом 12 місяців без застосування проносних препаратів.

У промислово розвитих країнах закрепами страждають до 3% населення молодого віку, до 8% - середнього віку і 20% осіб літнього віку.

У структурі первинної звертаємості 70% складають жінки.

Закреп супроводжує 10 – 15% видів патології кишечнику і є не хворобою, а симптомом багатьох захворювань.

В даний час висунута біосоціальна концепція закрепу, яка включає у себе патофізиологічні розлади, психосоціальні аспекти, на тлі генетичних факторів і факторів зовнішнього середовища.

У залежності від тривалості закрепи підрозділяються на хронічні (основні симптоми виявляються протягом більш 3 місяців з останніх 12) і епізодичні. За механізмами розвитку закрепи можуть бути кологенними (з гіпермоторною і гіпомоторною дискінезією) і проктогенними.

Хронічний закреп може бути встановлений при наявності симптомів, визначених у Римських критеріях:

1. Утруднення під час більш 25% дефекацій;

2. Здуття живота або твердий кал під час більш 25% дефекацій;

3. Відчуття незавершеності евакуації калу під час більш 25% дефекацій;

4. Відчуття аноректальної обструкції під час більш 25% дефекацій;

5. Мануальна допомога у випадках під час більш 25% дефекацій (наприклад ″пальцева″ евакуація, підтримка тазового дна і т.і.)

6. Менше 3 дефекацій на тиждень.

Комбінація двох або більше симптомів повинна бути протягом 12 тижнів або більш (безупинно або з перервами).

За механізмом формування закрепи можуть бути обумовлені:

1. Переважним порушенням евакуації внаслідок аномалій розвитку або механічної обструкції;

2. Переважним порушенням моторики з перевагою гіпо- або гіперкінезії або їх змішаних форм, а також розладів рефлексу на дефекацію;

По стадії плину:

компенсований;

декомпенсований;

субкомпенсований (випорожнення відбувається 1 раз на 10 днів).

Основні причини закрепів:

- аліментарні – при тривалій обмежувальній дієті і дефіциті рослинної клітковини;

- внаслідок загальної гіподинамії – при тривалому постільному режимі або малорухомому способі життя;

- гемодинамічний – при серцевій недостатності в тому числі портальній гіпертензії;

- метаболічні і ендокринні – при гіпотиреозі, цукровому діабеті, гіпокаліємії і гіперкальціємії, гіпо- або гіпермагніємії будь-якої етіології, вагітності, уремії, феохромоцитомі, порфіріях;

- внаслідок прийому ряду лікарських засобів: антихолінергічних (спазмолітиків, антидепресантів, противосудомних, антипаркінсонічних і антигістамінних препаратів, нестероїдних протизапальних засобів, гіпотензивних (в основному кальцієвих блокаторів, діуретиків, гангліоблокаторів), препаратів, які містять вісмут, залізо, вуглекислий кальцій, алюміній, опіатів, особливо при постійному прийомі проносних.

- при захворюваннях внутрішніх органів: склеродермії, вісцеровісцеральні рефлекторні атонічні закрепи при гострих холециститах, панкреатитах, апендицитах і ін.

- хворобах центральної нервової системи: ДЦП, розсіяному склерозі, пухлинах, хворобі Паркінсона, Альцгеймера, порушеннях мозкового кровообігу;

- хворобах периферичної нервової системи;

- психогенних факторах (депресіях, шизофреніях, нервовій анорексії, іпохондричних станах).

Зустрічаються і ідиопатичні закрепи при інертній ободовій або прямій кишці, а також як симптом ″синдрому роздратованого кишечнику″

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Синдром роздратованого товстого кишечника.	\|	Синдром діареї.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.