Склад конституційно-правових відносин

Суб'єктами конституційно-правових відносин є їх учасники, які мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Суб'єктами конституційно-правових відносин є:

народ України;

населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці (при проведенні референдумів, виборів, реалізації інших форм прямого волевиявлення);

національні меншини;

держава;

Верховна Рада України;

Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

Президент України;

парламентські комітети;

постійні комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;

Кабінет Міністрів України;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

органи місцевого самоврядування;

політичні партії та їх виборчі блоки, громадські організації та блоки (асоціації);

громадяни України, іноземці, особи без громадянства, біженці;

суди;

прокуратура;

Конституційний Суд України;

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

Центральна виборча комісія;

підприємства, установи, організації;

міжнародні органи і організації;

ЗМІтощо.

Об'єкти конституційно-правових відносин— це предмети або явища, з якими норми конституційного права пов'язують поведінку учасників конституційно-правових відносин.

Об'єктами конституційно-правових відносин є:

1) державна територія, оскільки територія держави є просторовою базою здійснення її суверенітету, просторовою межею її влади;

2) влада (воля) Українського народу;

3) державна влада, що є об'єктом більшості конституційно-правових відносин;

4) місцеве самоврядування;

5) майнові та немайнові блага. Причому майнові блага як і і п к ти конституційно-правових відносин у загальній масі цих відносин займають порівняно невелике місце (наприклад, з приводу майнових благ суб'єкти конституційно-правових відносин реалізують права, передбачені статтями 41, 46—48 Конституції України), оскільки реалізація правових норм, що регулюють користування власністю та іншими матеріальними благами, здійснюється у більшості випадків у цивільно-правових, фінансово-правових, земельно-правових відносинах ницо;

6) поведінка людей, дії органів держави, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, що мають певною мірою профілююче значення в конституційному праві, оскільки саме через дії реалізується народовладдя в різноманітних його формах.

Змістом конституційно-правових відносинє соціальна поведінка (діяльність) суб'єктів конституційного права, що забезпечується і спрямовується державою шляхом визначення їх і уб'ективних прав і юридичних обов'язків.

Виникнення, зміна та припинення конституційно-правових відносин пов'язані з певними умовами, передбаченими нормами конституційного права. Такі умови називають юридичними фактами.їх класифікують за кількома критеріями. Наприклад, за впливом на динаміку правовідносин виділяють правоутворючі, правозмінюючі та правоприпиняючі юридичні факти.

Найбільш поширеною класифікацією юридичних фактів є і мі пфікація за джерелом їх походження, за якою факти поділяються на:

1) юридичні дії — це юридичні факти, що залежать від волі людини;

2) юридичні події — це юридичні факти, що не мають вольового характеру, хоча іноді причиною їх виникнення можуть бути вольові акти (наприклад, смерть людини є подією, але її причиною може бути вбивство).

До подій,що мають конституційно-правове значення, належать:

1) народження людини. Із цим фактом пов'язується належність людині прав та свобод; він є однією з підстав виникнення громадянства;

2) досягнення особою певного віку. Так, наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 70 Конституції України право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років; відповідно до ч. 2 ст. 103 Конституції України Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років;

3) смерть особи. За її настання припиняються відносини, пов'язані, наприклад, із громадянством особи, виконанням нею посадових обов'язків тощо;

4) стихійні лиха, епідемії, епізоотії, великі аварії, що ставлять під загрозу життя та здоров'я населення та потребують проведення аварійно-рятувальних та відновлювальнихробіт; загроза нападу, загроза державній незалежності України тощо є підставами для запровадження відповідно надзвичайного або воєнного стану на території України або в окремих її місцевостях;

5) призначення певного строку, з яким норма права пов'язує можливість виникнення певних правовідносин (наприклад, відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування).

Слід звернути увагу на те, що подія має правове значення не сама по собі, а лише оскільки вона обумовлює необхідність забезпечення певної поведінки людей, тобто дії.

Більшість юридичних фактів, що зумовлюють виникнення конституційно-правових відносин, мають характер юридичних дій,які поділяють на правомірні дії та правопорушення.

До правомірних дій належать юридичні вчинки та юридичні акти.

Юридичні вчинки — це діяння, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Іноді вони можуть мати форму бездіяльності.

Юридичні акти — це юридично значущі дії, що вчиняються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також шляхом народного голосування з метою створення правових норм, з якими пов'язані виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття конституційно-правових відносин	\|	Поняття та ознаки конституції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.