• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методологічні аспекти визначення рівня економічної безпеки

Рис.1. Структура економічної безпеки

Економічна безпека є провідною складовою національної безпеки.

Економічна безпека— надійна захищеність національно-державних інтересів у сфері економіки від внутрішніх і зовнішніх загроз, забезпечена всіма необхідними засобами та інститутами держави

Основними завданнями економічної безпеки є:

· забезпечення економічного зростання, приборкання інфляції та безробіття;

· формування ефективної структури економіки;

· скорочення дефіциту бюджету та державного боргу;

· підвищення якості життя населення;

· підтримання стійкості національної валюти тощо.

вирізняють такі складові економічної безпеки: економічну незалежність, стійкість і стабільність національної економіки, здатність до саморозвитку і прогресу. Економіка, яка постійно розвивається, здатна протистояти внутрішнім та зовнішнім загрозам.

Суб’єктами економічної безпеки України є центральні державні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації різних форм власності. Основним суб’єктом економічної безпеки виступає держава, яка здійснює свої функції в цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.

Об’єктами економічної безпеки України є:

- ресурси економічної діяльності;

- запаси (особливо стратегічні), золотовалютні резерви, заощадження та фонди;

- стабільність гривні та розрахунково–платіжного обороту між домашніми господарствами, бізнесом і державою;

- соціально–ринкова зорієнтованість та динамічний розвиток вітчизняної економіки;

- держава, суспільство, громадяни, підприємства, установи та організації, території

- світові господарські зв’язки України

Для національної економіки України, відповідно до методики розрахунку рівня економічної безпеки, що затверджений Наказом міністерства економіки України № 60 від 02.03.2007, розрізняють наступні складові: макроекономічна, фінансова, зовнішньоекономічна, інвестиційна, науково-технологічна, енергетична, виробнича, демографічна, соціальна, продовольча безпека.

Макроекономічна безпека – це стан економіки, за якого досягається збалансованість макроекономічних відтворювальних пропорцій.

Фінансова безпека – це такий стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної системи та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних загроз, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.

Фінансова безпека, у свою чергу, містить такі складові:

• бюджетна безпека – це стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів;

• валютна безпека – це такий стан курсоутворення, який створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, безперешкодного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи, а також максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках;

• грошово–кредитна безпека – це такий стан грошово–кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення;

• боргова безпека – це такий рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням вітчизняної фінансової системи;

• безпека страхового ринку – це такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав би їм змогу в разі потреби відшкодувати обумовлені в договорах страхування збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування;

• безпека фондового ринку – це оптимальний обсяг капіталізації ринку здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі та держави в цілому.

Зовнішньоекономічна безпека – це такий стан відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам, що забезпечує мінімізацію збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників та створення сприятливих умов розвитку економіки завдяки її активній участі у світовому розподілі праці.

Інвестиційна безпека – це такий рівень національних та іноземних інвестицій, який здатен забезпечити довгострокову позитивну економічну динаміку.

Науково–технологічна безпека – це такий стан науково–технологічного та виробничого потенціалу національної економіки, який дає змогу забезпечити належне її функціонування, достатнє для досягнення та підтримки конкурентноздатності вітчизняної продукції, а також гарантування державної незалежності за рахунок власних інтелектуальних і технологічних ресурсів.

Енергетична безпека – це такий стан економіки, який забезпечує захищеність національних інтересів у енергетичній сфері від наявних і потенційних загроз внутрішнього та зовнішнього характеру, дає змогу задовольняти реальні потреби в паливно–енергетичних ресурсах для забезпечення життєдіяльності населення та надійного функціонування національної економіки.

Соціальна безпека – це такий стан розвитку національної економіки, за якого держава здатна забезпечити гідний і якісний рівень життя населення незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз.

Демографічна безпека– це такий стан захищеності національної економіки, суспільства та ринку праці від демографічних загроз.

Продовольча безпека – це такий рівень продовольчого забезпечення населення, який гарантує соціально–економічну та політичну стабільність в суспільстві, стійкий та якісний розвиток нації, сім’ї, особи, а також сталий економічний розвиток держави.

Виробнича безпека – це такий рівень розвитку промислового комплексу країни, що здатний забезпечити зростання економіки та її розширене відтворення.

Основою для оцінки загрози витрат від їх впливу є критерії економічної безпеки, що можуть бути якісними або кількісними. Критерії, у свою чергу, виражаються показниками економічної безпеки.

Основним критерієм економічної безпеки країни є здатність її економіки зберігати або принаймні швидко поновлювати критичний рівень суспільного відтворення в умовах припинення зовнішніх поставок або кризових ситуацій внутрішнього характеру;

індикатори економічної безпеки – це реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції в економічній сфері і визначаються на основі критеріїв економічної безпеки;

оптимальні значення індикаторів – це інтервал величин, у межах яких створюються найбільш сприятливі умови для відтворювальних процесів в економіці;

порогові значення індикаторів – це кількісні величини, порушення яких викликає несприятливі тенденції в економіці;

граничні значення індикаторів – це кількісні величини, порушення яких викликає загрозливі процеси в економіці.

Індикатори стану економічної безпеки України, їхні характеристичні значення розроблено за кожною складовою економічної безпеки. Система індикаторів представлена у наступному вигляді:

1. Індикатори макроекономічної безпеки України:

• рівень „тінізації" економіки до ВВП;

• відношення обсягу ВВП до середнього значення у країнах ЄС;

• відношення обсягу ВВП на одну особу до середньосвітового значення;

• валове нагромадження основного капіталу у відношенні до ВВП;

• зміна запасів матеріальних оборотних коштів у відношенні до ВВП;

• відношення сальдо платіжного балансу України до ВВП;

• відношення темпу росту продуктивності праці до темпу росту заробітної плати;

• частка наявних доходів нефінансових корпорацій у валових наявних доходах;

• частка сектора загальнодержавного управління в наявних доходах.

2. Індикатори фінансової безпеки:

2.1. Індикатори бюджетної безпеки:

• рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет (без урахування доходів Пенсійного фонду);

• відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП;

• покриття дефіциту зведеного бюджету за рахунок зовнішніх запозичень;

• відношення дефіциту, профіциту торгівельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі;

• обсяг трансфертів з державного бюджету у відношенні до ВВП;

• амплітуда коливань бюджетних видатків на одну особу між регіонами України.

2.2. Індикатори безпеки грошового ринку та інфляційних процесів:

• відношення грошового агрегату МЗ до ВВП (рівень монетизації);

• відношення ВВП до обсягу грошового агрегату М2 (швидкість обігу);

• обсяг готівки у відношенні до ВВП;

• рівень інфляції (до грудня попереднього року);

• питома вага довгострокових кредитів у загальному обсязі кредитів, наданих комерційними банками;

• рівень середньої процентної ставки кредитів комерційних банків відносно інфляції.

2.3. Індикатори валютної безпеки:

• темп зміни індексу офіційного курсу гривні до долара США до показників попереднього року;

• відношення обсягів депозитів в іноземній валюті до загальних обсягів депозитів (рівень доларизації);

• валові міжнародні резерви України.

2.4. Індикатори боргової безпеки:

• відношення загального обсягу державного боргу до ВВП;

• відношення загального обсягу зовнішнього боргу до ВВП;

• рівень зовнішньої заборгованості на одну особу;

• відношення державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів та послуг;

• відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування зовнішнього боргу до доходів державного бюджету;

• відношення обсягу внутрішнього боргу до ВВП;

• відношення обсягу сукупних платежів з обслуговування внутрішнього боргу до доходів державного бюджету;

• відношення заборгованості уряду за державними цінними паперами до ВВП.

2.5. Індикатори безпеки страхового ринку:

• показник проникнення страхування (страхові премії до ВВП);

• показник щільності страхування (страхові премії на одну особу);

• частка довгострокового страхування в загальному обсязі зібраних страхових премій;

• рівень страхових виплат;

• частка сукупного обсягу статутних капіталів страхових компаній, що належать нерезидентам у загальному їх обсязі.

2.6. Індикатори безпеки фондового ринку:

• відношення обсягу номінальної капіталізації ринку акцій до ВВП;

• дохідність облігацій внутрішньої державної позики;

• частка покриття державними цінними паперами внутрішнього державного боргу.

2.7. Індикатори банківської безпеки:

• частка іноземного банківського капіталу в загальному обсязі банківського капіталу;

• обсяг кредитування банками реального сектору економіки до ВВП.

3. Індикатори зовнішньоекономічної безпеки:

• частка імпорту у внутрішньому споживанні держави;

• частка імпорту продовольства у внутрішньому споживанні держави;

• питома вага провідної країни – партнера в загальному обсязі зовнішньої торгівлі;

• питома вага сировинного та низького ступеня переробки експорту (промисловості) у загальному обсязі експорту товарів;

• коефіцієнт покриття імпорту експортом (відношення між обсягами експорту та імпорту);

• відношення обсягу експорту до ВВП;

• відношення обсягу імпорту до ВВП.

4. Індикатори науково–технологічної безпеки:

• питома вага видатків державного бюджету на науку у ВВП;

• кількість спеціалістів, які виконують науково–технічні роботи (осіб на 1000 чол.);

• частка підприємств, що впроваджують інновації, в загальній кількості промислових підприємств;

• коефіцієнт винахідницької активності (кількість отриманих охоронних документів (патентів) на 1 млн. чол.);

• відношення кількості впроваджених об’єктів промислової власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків) до зареєстрованих;

• частка реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі промислової продукції;

• індекс зміни активності освоєння нових видів продукції;

• індекс зміни активності освоєння нових видів техніки;

• співвідношення частки фундаментальних досліджень, прикладних досліджень, науково–технічних розробок та науково–технічних послуг, виконаних власними силами в загальному обсязі.

5. Індикатори енергетичної безпеки:

• енергоємність ВВП;

• ступінь забезпечення паливно–енергетичними ресурсами;

• частка домінуючого паливного ресурсу у споживанні паливно–енергетичних ресурсів;

• знос основних виробничих фондів підприємства паливно–енергетичного комплексу;

• відношення інвестицій у підприємства паливно–енергетичного комплексу до ВВП;

• завантаження транзитних частин нафто– та газотранспортних систем: транзит нафти і газу;

• обсяг видобутку вугілля;

• частка імпорту палива з однієї країни (компанії) в загальному його обсязі.

6. Індикатори соціальної безпеки:

• частка населення із сукупними витратами, які нижче 75 % медіанного рівня сукупних витрат (рівень бідності);

• частка населення із середніми сукупними витратами на одну особу на місяць, які нижче прожиткового мінімуму;

• відношення середньої зарплати до прожиткового мінімуму;

• відношення мінімального розміру пенсії до прожиткового мінімуму;

• відношення індексу номінальних сукупних ресурсів домогоспо–дарств до індексу споживчих цін;

• відношення сукупних витрат 10% найбільш забезпеченого населення до 10% найменш забезпеченого;

• частка витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств;

• рівень безробіття (за методологією МОП);

• рівень тривалого безробіття у працездатному віці (відношення чисельності безробітних понад шість місяців до загальної чисельності безробітних);

• наявність житлового фонду в середньому на одну особу;

• кількість уперше зареєстрованих випадків захворювань на 100 осіб;

• обсяг видатків зведеного бюджету на охорону здоров’я до ВВП;

• обсяг видатків на освіту до ВВП;

• охоплення випускників 9–х класів повною середньою освітою.

7. Індикатори демографічної безпеки:

• очікувана тривалість життя при народженні;

• коефіцієнт дитячої смертності (померло віком до одного року на 1 тис. народжених);

• коефіцієнт природного приросту населення;

• сумарний коефіцієнт народжуваності населення (середня кількість дітей, народжених жінкою за все життя);

• чистий коефіцієнт відтворення населення (брутто);

• коефіцієнт старіння;

• демографічне навантаження непрацездатного населення на працездатне.

8. Індикатори продовольчої безпеки:

• добова калорійність харчування людини;

• споживання м’яса та м’ясопродуктів (за рік/особу);

• споживання риби та рибопродуктів (за рік/особу);

• споживання олії та інших рослинних жирів (за рік/особу);

• споживання картоплі (за рік/особу);

• споживання овочів та баштанних (за рік/особу);

• споживання фруктів, ягід, горіхів та винограду (без переробки на вино) (за рік/особу);

• споживання хлібу та хлібопродуктів (за рік/особу);

• рівень перехідних запасів зерна, відсоток від річного споживання;

• виробництво зерна на одну особу за рік.

9. Індикатори виробничої безпеки:

• коефіцієнт ліквідації промислових фондів;

• частка у промисловому виробництві обробної промисловості;

• частка у промисловому виробництві машинобудування;

• матеріаломісткість промислового виробництва;

• фондомісткість промислової продукції;

• рентабельність операційної діяльності промислових підприємств;

• індекс реального промислового виробництва (до 1990 року);

• ступінь зносу основних засобів промисловості.

Для економічної безпеки важливе значення мають не самі показники, а їх порогові значення тобто граничні величини. перевищення яких загрожує безпеці країни. Показники (індикатори), за якими визначені порогові значення, виступають системою показників економічної безпеки.

Порогові значення індикаторів економічної безпеки є кількісними параметрами, що окреслюють межу між безпечною і небезпечною зонами в різних сферах економіки (див. табл. 12.4).

Таблиця 12.4

Читайте також:

1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
2. I визначення впливу окремих факторів
3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
4. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
5. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
6. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
7. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
8. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
9. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
10. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
11. Ocнoвнi визначення здоров'я
12. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.

Переглядів: 2164