РІВНІ УПРАВЛІННЯ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА.

Відмінності між менеджером та підприємцем

Лекція 1

Окрім менеджера в ринковій економіці надзвичайно важливу роль відіграє друга ключова фігура – підприємець. Підприємець– це людина, яка готова йти на ризик, новаторство, примноження багатства; регулює процес створення чого-небудь нового, яке має цінність; приймає на себе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та особисте задоволення досягненнями.

У певній мірі ролі менеджера і підприємця можуть перекликатись. Так, підприємець, який започаткував нове підприємство, врешті-решт може його очолити, тобто стати менеджером. У свою чергу менеджер може відкрити свою справу і стати підприємцем. Однак ролі менеджера та підприємця можуть співпадати тільки тимчасово, тобто через певний час функції працівника конкретизуються і він займе відповідну позицію в організації.

Ознаки	Характерні особливості
Менеджера	Підприємця
1. Формальний статус	Є найманою робочою силою, залученою на певних умовах для здійснення управлінської діяльності	Започатковує певну справу, відкриває підприємство, виступає в ролі власника, інвестора, засновника тощо, який використовує свої або запозичені фінансові кошти та інші ресурси
2. Виробничо-господарська орієнтація	Зорієнтований на виконання плану і досягнення ефективності наявних у його розпорядженні ресурсів	Зорієнтований на пошук нових можливостей
3. Здійснення задуманого	Приймає рішення та докладає усіх зусиль для його виконання	Ризикує, тобто може замінити ідею, яка виявилася нежиттєздатною
4. Залучення ресурсів	Залучає ресурси з метою забезпечення роботи підрозділів, тому зацікавлений у нагромадженні та накопиченні фондів	Залучає ресурси для досягнення встановленої мети, виявляє гнучкість, використовує оренду, кредит, лізинг тощо
5. Фінансовий статус	Отримує за свою роботу заробітну плату	Виступає власником або розпорядником ресурсів і майна організації
6. Побудова організації	Використовує ту організаційну структуру управління, яка склалась і має ієрархічну природу	Віддає перевагу горизонтальним організаційним структурам управління, які спираються на неформальні зв’язки

Об’єктивність процесів управління вимагає поділу управлінської праці:

- горизонтальний поділ (призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами);

- вертикальний поділ (координація управлінської роботи).

Саме вертикальний поділ праці зумовлює створення рівнів управління. Американський соціолог Парсонс виділяє 3 рівні управління: технічний; управлінський; інституційний.

Цим рівням відповідають 3 групи менеджерів (керівників):

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Державне регулювання грошового обороту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.