Організаційно-економічні засади структурної політики держави

Економічний розвиток та економічне зростання

Економічний розвиток суспільства – це еволюція його виробничих сил і виробничих відносин, що відбувається на базі розширеного відтворення.

Економічне зростання – це розширення масштабів виробництва, зростання випуску продукції, збільшення національного доходу або валового національного продукту, тобто економічне зростання характеризується зміною обсягів товарів та послуг, що виробляють у країні.

Світовій економічній історії відомі два типи економічного росту: екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний відбувається завдяки збільшенню кількості факторів виробництва. Цей тип є простим типом економічного росту. Головна його перевага полягає в тому, що він дозволяє забезпечити найлегший шлях підвищення темпів господарського розвитку, порівняно швидко та відносно дешево збільшити економічний потенціал країни.

Інтенсивний – це більш складний тип росту, оскільки вирішальну роль тут відіграє НТП, відповідно цей тип росту передбачає високий рівень розвитку виробничих сил, техніки, технології, високий професійний рівень робітників. Інтенсивний тип росту дає можливість здолати проблему обмеженості ресурсів.

Економічний розвиток є багатофакторним процесом, який відображає зміни в усіх сферах господарського життя країни. Для визначення рівня економічного розвитку країни використовують систему показників, наприклад:

· ВВП та НД, у тому числі на душу населення;

· виробництво і споживання основних видів продукції на душу населення;

· показники ефективності економіки;

· рівень та якість життя населення.

Основним показником економічного розвитку країни є ВВП на душу населення. Саме цей показник покладено в основу міжнародних класифікацій, за якими всі країни поділяють на розвинуті та країни, що розвиваються.

Про рівень економічного розвитку свідчать показники виробництва і споживання ключових (базових) видів продукції на душу населення – енергоспоживання, автомобілі, мінеральні добрива, папір, зерно, м'ясо, молоко, цукор тощо. Ці показники свідчать про задоволення потреб країни в цих основних видах продукції.

У світовій практиці економічне зростання визначається і вимірюється двома способами:

- річними темпами зростання (у %) реального ВВП за певний період часу;

- річними темпами зростання ВВП на душу населення (у %).

Структурна політика держави – це комплекс заходів щодо розвитку окремих елементів економічної системи, які сприяють вирішенню актуальних проблем суспільства, забезпечують економічний розвиток та конкурентоспроможність економіки.

Світова практика господарювання сформувала два типи структурної політики: пасивний та активний.

Пасивна структурна політика зводиться до створення правової бази для вільного переміщення факторів виробництва з однієї сфери в іншу, з однієї галузі в іншу, з одного регіону в інший. При цьому структура економіки змінюється внаслідок зміни норми прибутковості. Якщо в галузі попит перевищує пропозицію, то це призводить до зростання цін і збільшення норми прибутковості. Капітал з інших, менш прибуткових галузей, переливається в цю галузь, збільшуючи тим самим виробництво товарів.

Активна структурна політика полягає в тому, що, використовуючи державні важелі, органи управління сприяють прискоренню структурних зрушень в економіці. Такими важелями є державна програма структурних перетворень, пряме державне інвестування програм структурної перебудови, створення спеціальних фондів, залучення іноземних і приватних інвестицій, податкові і кредитні пільги.

Активна політика визначає пріоритети, насамперед щодо вдосконалення галузевої структури економіки. При визначенні пріоритетних галузей виходять з таких критеріїв: експортного потенціалу галузі, перспектив попиту на продукцію галузі на внутрішньому ринку, розв’язання проблем зайнятості населення, вирішення екологічних проблем.

З огляду на це, пріоритетними групами галузей структурних перетворень визнані:

v наукомісткі та технологічні галузі – ракетно-космічна, літакобудування, робототехніка, біотехнології;

v галузі АПК, для яких створені найкращі природні умови, традиції виробництва – харчова, кондитерська, консервна;

v галузі транспорту, зв’язку, телекомунікацій – транзит нафти та газу, міжнародні перевезення;

v рекреаційно-туристичний та оздоровчий комплекси.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Найважливіші пропорції розвитку економіки	\|	Державне регулювання економіки: поняття, необхідність, функції. Об’єкти та суб’єкти ДРЕ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.