• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Державне регулювання економіки: поняття, необхідність, функції. Об’єкти та суб’єкти ДРЕ

Тема 5. державне управління економікою

1. Державне регулювання економіки: поняття, необхідність, функції. Об’єкти и суб’єкти ДРЕ.

2. Систем органів ДРЕ та їхні функції.

3. Методи ДРЕ

Роль держави у становленні та регулюванні економічної системи країни велика. Зокрема, це зумовлено тим, що лише держава здатна надати діяльності людей цілеспрямований, організований характери.

Для визначення ролі держави в економіці використовуються різні терміни: “державне втручання”, “державне управління”, “державна економічна політика”, “державне регулювання економіки” та інші. Всі вони взаємопов’язані та характеризують відносини держави з суспільством.

Регулювання економіки з боку держави повинно полягати у впливі органів влади та управління на економічні процеси з метою підтримання їх на певному рівні, подолання несприятливих явищ. При цьому, якщо у централізованій економіці регулювання здійснюється завдяки використанню директивних методів, то в ринковій економіці – шляхом використання, в основному, ринкових регуляторів.

У більшості країн з розвиненою економікою активне державне регулювання здійснюється саме в тих сферах, де ринкові механізми не забезпечують досягнення пріоритетних стратегічних цілей, це, наприклад, охорона здоров’я, медицина, освіта, наука, культура, виробництво товарів першої необхідності.

Таким чином, державне регулювання економіки (ДРЕ) за своєю сутністю– це форма цілеспрямованого впливу держави (законодавчих, виконавчих та контролюючих органів) на соціально-економічні процеси, що відбуваються у суспільстві, спрямована на досягнення цілей та пріоритетів державної соціально-економічної політики.

Говорячи про необхідність втручання держави в економіку, слід відмітити, що така діяльність зумовлена, зокрема:

- створенням умов для ефективного функціонування самого ринкового механізму,

- усуненням негативних наслідків ринкових процесів,

- захистом національних інтересів на світовому ринку,

- вирішенням проблем, які ринковий механізм не може вирішити, або вирішує їх погано.

З огляду на це діяльність держави може бути підтримуючою, компенсаційною та регулюючою.

Підтримуюча діяльність держави (підтримка функціонування ринку) передбачає: правове забезпечення ринкової діяльності, створення ринкової та виробничої інфраструктури, підтримання конкурентного середовища.

Компенсаційна діяльність держави покликана компенсувати недоліки та негативні наслідки функціонування ринку шляхом проведення антимонопольних та екологічних заходів, організації системи захисту для непрацездатних та малозабезпечених верств населення, боротьби з безробіттям.

Регулююча діяльність держави передбачає регулювання економічних і соціальних відносин з метою реалізації певних цілей.

Функції державного регулювання економіки досить різноманітні, їх вибір залежить від соціально-економічного і політичного рівня розвитку держави, компетенції органів державного регулювання, рівня розвитку ринкового господарства, моделі розвитку національної економіки.

Основними функціями державного регулювання економіки є:

- визначення цілей та пріоритетів макроекономічного розвитку країни;

- розробка та затвердження правових основ розвитку економіки;

- регулювання макроекономічних процесів та пропорцій;

- захист внутрішнього товаровиробника і пріоритетних виробництв;

- регулювання зовнішньоекономічних відносин;

- розробка і регулювання регіональної політики;

- соціальний захист населення;

- утримання і забезпечення ефективної роботи органів державної влади;

- розроблення і регулювання науково-технічної, інвестиційної та соціальної політики.

У період становлення ринкових відносин до цих функцій додаються ще й такі:

· формування інститутів державного регулювання економіки;

· створення умов та інфраструктури існування ринку;

· розвиток місцевого самоврядування;

· стимулювання конкуренції;

· здійснення цінової політики;

· кредитно-грошове регулювання, контроль за грошовим обігом та інші.

Економічні функції держави визначають не лише необхідність, але й мету державного регулювання.

Об’єктом державного регулювання економіки у широкому розумінні цього слова є економіка держави та соціально-економічні процеси, що відбуваються в ній.

Суб’єктом державного регулювання економіки, як це видно з визначення цього поняття, є держава та її інституційні органи.

Але насправді економіка регулюється не лише державою, тому прийнято говорити про суб’єкти регулювання економіки взагалі. З цієї точки зору, говорячи про суб’єкти регулювання економіки, прийнято виділяти носіїв, виразників та виконавців господарських інтересів. Носії: соціальні групи, робітники, власники підприємств, фермери, управлінці, інші, що мають свої власні інтереси, обумовлені їх соціально-економічним статусом, а також належністю до певного виду діяльності, регіону тощо. Виразниками господарських інтересів у ринковій економіці є об’єднання, асоціації, профспілки, політичні партії та інші. Виразником господарських інтересів є органи центральної та місцевої влади, а також національний банк.

Економічна політика держави реалізується у формі антициклічної (антикризової), структурної, амортизаційної, інвестиційної, науково-технічної, цінової, фіскальної, зовнішньоекономічної, соціальної, екологічної, регіональної політики.

Антициклічна – спрямована на підтримку певних стабільних темпів економічного зростання (регулювання макроекономічної кон’юнктури).

Структурна передбачає формування сучасної прогресивної і ефективної структури національної економіки.

Амортизаційна покликана заохочувати нагромадження капіталу, яке у майбутньому стане основою розширення й оновлення виробництва.

Інвестиційна регулює капіталовкладення з метою структурної перебудови виробництва, його технічного та технологічного оновлення і модернізації.

Науково-технічна та інноваційна політики держави спрямовані на розвиток науки й техніки, забезпечення стратегічних наукових і технологічних проривів, впровадження результатів НТП у виробництво.

Цінова – вплив держави на ціни й ціноутворення з метою приборкання інфляції, стимулювання модернізації виробництва, посилення конкурентноздатності вітчизняних товарів на світовому ринку.

Фіскальна (бюджетно-податкова) визначає механізм часткового вилучення доходів суб’єктів господарювання для формування державного бюджету.

Грошово-кредитна передбачає державне забезпечення економіки країни необхідною кількістю грошей, регулювання грошового та кредитного ринків.

Зовнішньоекономічна охоплює різні аспекти зовнішньої торгівлі, контроль за міграцією капіталів, робочої сили, підтримку вітчизняного підприємництва за кордоном тощо з метою усунення диспропорцій платіжного балансу та досягнення зовнішньоекономічної рівноваги.

Соціальна зосереджена на формуванні ефективних соціально-економічних умов життя всіх членів суспільства, регулюванні відносин між соціальними групами, формуванні економічних стимулів для участі у виробництві, забезпеченні ефективної зайнятості населення, створенні соціальних гарантій і умов для підвищення добробуту населення.

Регіональна забезпечує збалансований і комплексний розвиток окремих територій країни, виходячи із загальнодержавних та регіональних інтересів, шляхом використання абсолютних та відносних переваг регіонів.

Екологічна спрямована на забезпечення екологічної рівноваги, охорону навколишнього середовища, створення безпечних умов життя громадян.

2. Система органів державного регулювання та їх функції у сфері управління економікою

Для управління економікою країни утворюються відповідні центральні та місцеві органи управління економікою (див. рис. 6.1).

Функції, права та обов’язки державних органів України окреслені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Інтегруючу функцію щодо трьох гілок влади згідно з Конституцією країни (законодавчої, виконавчої та судової) надано Президенту – главі держави. Він повинен сприяти узгодженості у діяльності органів державної влади, їх взаємодії з органами місцевого самоврядування. Він має беззаперечне відношення як до виконавчої, так і до законодавчої влади.

Законодавча влада представлена Верховною Радою, що приймає закони та законодавчі акти щодо регулювання економіки в цілому та окремих її сфер. Відповідно до Конституції України на Верховну Раду покладено виконання, зокрема, таких функцій щодо регулювання економіки:

- прийняття законів;

- затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього,

- контроль за виконанням Державного бюджету;

- затвердження державних програм економічного, соціального, науково-технічного розвитку;

- здійснення контролю за діяльністю КМУ;

- затвердження переліку об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації.

Виконавча влада в умовах України має багаторівневий характер і включає:

· вищий рівень – уряд (КМУ);

· центральний рівень – міністерства, комітети, центральні органи виконавчої влади, наділені спеціальним статусом (див. рис. 6.2.).

· місцевий рівень – обласні, районні державні адміністрації; органи галузевої та функціональної компетенції.

Вищий орган виконавчої влади – КМУ, якому підпорядковуються міністерства, комітети, центральні органи, наділені спеціальним статусом. Основна роль в управлінні економікою, забезпеченні реалізації законів, постанов та інших законодавчих актів належить КМУ.

Місцеві органи влади й управління наділені всією повнотою державної влади на своїй території. Вони управляють місцевими бюджетами, формують регіональну політику, створюють умови для виконання державних та регіональних програм, самостійно здійснюють зовнішньоекономічні зв’язки, забезпечують соціальний захист населення території, дотримання соціальних норм та стандартів.

Читайте також:

1. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
2. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
3. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
4. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
5. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
6. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
7. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
8. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
9. Автоматичне регулювання.
10. Адміністративне право і державне управління.
11. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
12. Адміністративні (прямі) методи регулювання.

Переглядів: 4605