• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Внутрішня структура фінансової системи

Сутність фінансової системи

Тема 2. ФІНАНСОВА СИСТЕМА

Фінансова система держави відображає форми і методи конкретного використання фінансів в економіці.

Фінансова система — це сукупність різноманітних видів фон­дів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні дер­жави, суб'єктів господарювання, окремих фінансових інститутів, населення для виконання покладених на них функцій і для задо­волення економічних і соціальних потреб.

Фінансова система є сукупністю відокремлених, але взає­мопов'язаних між собою сфер, ланок фінансових відносин, які мають особливості у створенні й використанні фондів фінан­сових ресурсів, відповідний апарат управління та правове за­безпечення.

Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукуп­ність фінансових відносин, а ланка — їх відособлену частину.

За рівнем економічної системи до сфер фінансової системи належать:

— на макрорівні — сфера державних фінансів;

— на мікрорівні — сфера фінансів суб'єктів господарювання;

— на рівні окремих індивідів та їх сімей — сфера фінансів на­
селення;

— на рівні світового господарства — сфера міжнародних фі­нансів;

— на узагальнюючому рівні — сфера фінансового ринку.

Ланки фінансової системи:

• фінанси комерційних підприємств;

• фінанси некомерційних установ;

• фінанси громадських організацій і доброчинних фондів;

• зведений бюджет України;

• державні цільові фонди;

• державний кредит;

• страхування.

Фінансову систему розглядають за двома категоріями: за внутрішньою будовою і за організаційною структурою.

За внутрішньою структурою — це сукупність відносно відокремлених та взаємопов'язаних підсистем і ланок, які відоб­ражають специфічні форми та методи фінансових відносин.

За організаційною будовою — це сукупність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими потоками в економіці та характеризують систему управління фінансами у країні.

Принципи побудови фінансової системи:

• принцип єдності сфер та ланок;

• принцип їх функціонального призначення;

• принцип самостійності сфер та ланок.

У складі фінансової системи виділяють такі підсистеми:

1) централізовані фінанси, основу яких становлять держав­ні фінанси;

2) децентралізовані фінанси, що включають фінанси суб'єк­тів господарювання (підприємств) та фінанси населення;

3) фінансову інфраструктуру, що включає фінансовий ри­нок та систему органів управління фінансами.

Всі сфери фінансової системи поділяють на окремі ланки, що мають тісні багатосторонні взаємозв'язки. Кожна сфера та ланка фінансової системи посідає певне місце в регулюванні ринкових відносин, визначально впливає на процес відтворен­ня, має свої, властиві тільки їй, функції.

Централізовані фінанси — це підсистема фінансових відно­син щодо формування централізованих грошових фондів, які зосереджуються в інститутах державних органів влади для ви­конання державою своїх функцій, а саме: адміністративної, обо­ронної, соціально-економічної та правової. Це основна сфера перерозподілу ВВП та національного доходу. Рівень централі­зації частини національного доходу державою, з одного боку, має бути достатнім для забезпечення її певним обсягом фінансових ресурсів, а з іншого — достатнім для формування потужної фінан­сової бази підприємств для ефективного господарювання.

До цієї сфери належать: державний бюджет, місцеві бю­джети (фінанси місцевих органів влади), державні позабю­джетні цільові фонди, державний кредит, фінанси державних та муніципальних підприємств.

Головною ланкою централізованих фінансів є бюджетна система, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається із державного та місцевих бюджетів.

Державний бюджет — це головний централізований фонд грошових коштів держави, головний інструмент перерозподі­лу національного доходу. Через державний бюджет перероз­поділяється до 40 % національного доходу країни.

Головними доходами державного бюджету є податки, які становлять від 70 до 90 % загальної суми доходів.

Основні податки: податок на доходи фізичних осіб, пода­ток на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

Основні видатки державного бюджету: видатки, що пов'я­зані з політичними функціями держави (утримання армії, дер­жавного апарату управління та влади); видатки на соціальні потреби (освіта, наука, охорона здоров'я, соціальне страхування та забезпечення); видатки, що пов'язані з економічними функ­ціями держави (державні інвестиції в галузі економічної інфра­структури, субсидії приватному капіталу та державним корпо­раціям, видатки на зовнішньоекономічну діяльність та ін.).

Місцеві бюджети (місцеві фінанси) становлять фінансову базу місцевих органів влади та управління. Вони забезпечу­ють регіональні потреби у фінансових ресурсах та доходах, їх внутрішньотериторіальний перерозподіл. Місцеві бюджети мають повну самостійність, власні та закріплені дохідні дже­рела і право визначення напрямів їх використання. У місце­вих бюджетах більша частка видатків спрямовується на соціальні потреби. Місцеві бюджети хронічно дефіцитні й отри­мують необхідні їм додаткові кошти у вигляді субсидій, субвенцій, дотацій з державного бюджету, а також шляхом ви­пуску місцевих позик під певні державні зобов'язання — му­ніципальних облігацій.

Сукупність усіх видів бюджетів бюджетної системи стано­вить зведений бюджет. Зведений бюджет — це сукупність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи. Законодавчі органи влади не затверджують його, а використовують для аналізу, прогнозування, статистичних цілей, визначення засад державного регулювання економічно­го та соціального розвитку держави.

Державні позабюджетні цільові фонди мають цільове призначення. Вони використовуються для розширення обсягу соціальних послуг населенню, розвитку галузей інфраструк­тури, надання суспільної допомоги непрацездатним і малоза­безпеченим громадянам.

Позабюджетні державні цільові фонди, що діють нині в Україні, такі:

— Державний пенсійний фонд;

— Державний фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

— Державний фонд соціального страхування на випадок безробіття;

— Державний фонд соціального страхування від нещасних випадків.

У перспективі має бути створено Державний фонд медично­го страхування.

Державний кредит є досить специфічною ланкою держав­них фінансів, він безпосередньо пов'язаний з бюджетним дефі­цитом, будучи джерелом його покриття. Це сукупність еконо­мічних відносин, що виникають між державою як позичаль­ником і кредиторами — фізичними або юридичними особами (приватними, фінансово-кредитними установами, корпорація­ми, іноземними урядами і міжнародними фінансовими органі­заціями) у процесі формування загальнодержавного фонду грошових ресурсів.

Фінанси підприємств та фінанси населення об'єднуються поняттям децентралізовані фінанси.

До децентралізованих належать фінанси підприємств та уста­нов недержавної форми власності. Фінанси підприємств та уста­нов є базовою ланкою всієї фінансової системи, оскільки саме тут утворюється значна частина ВВП та національного доходу, яка є об'єктом розподілу через фінансові відносини. Фінанси підприємств становлять систему грошових фондів, що утворю­ються та використовуються для фінансування виробничого про­цесу, забезпечення розширеного відтворення, матеріального стимулювання та соціального забезпечення робітників.

Залежно від виду діяльності фінанси підприємств поділя­ють на фінанси комерційних підприємств, некомерційних під­приємств, громадських організацій.

Залежно від галузевої спрямованості фінанси комерційних під­приємств можна поділити на фінанси промислових, транспорт­них, будівельних, сільськогосподарських та інших підприємств.

Залежно від форми власності фінанси підприємств поділя­ють на фінанси державних, муніципальних, колективних (ак­ціонерних, кооперативних, спільних, орендних), приватних підприємств.

Фінанси населення — це сукупність грошових фондів, які акумулюються у населення з таких джерел: доходів від трудо­вої діяльності; доходів від капіталу; доходів від рухомого і не­рухомого майна; доходів, отриманих у вигляді спадщини; до­ходів з інших джерел.

Фінансова інфраструктура — це сукупність інститутів та елементів, які створюють сприятливі умови для функціону­вання всієї фінансової системи. До них належать: система органів управління фінансами; нормативно-законодавча база; підготовка фахівців; інфраструктура фінансового ринку; спе­ціалізоване виробництво (цінних паперів, грошових банкнот, фінансової документації). Саме фінансова інфраструктура ство­рює сприятливі умови для гармонійного функціонування всієї фінансової системи та кожної її сфери зокрема.

Фінансовий ринок — це підсистема фінансової інфраструк­тури, специфічна сфера економічних відносин, де формуються і здійснюються відносини між учасниками фінансового ринку з приводу купівлі-продажу фінансових фондів. Головною переду­мовою існування фінансового ринку є розбіжність потреб у фінансових ресурсах того чи іншого суб'єкта ринкових відно­син із наявністю джерел задоволення таких потреб. Фінансо­вий ринок опосередковує рух фінансових ресурсів між підпри­ємствами, галузями, сферами економіки, населенням, державою. Основна функція фінансового ринку — перетворення тим­часово вільних грошових коштів (нагромаджень, заощаджень) на позичковий капітал для інвестицій в економіку (рис. 2.2).

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
5. IV. Розподіл нервової системи
6. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
7. IV. Філогенез кровоносної системи
8. POS-системи
9. VI. Філогенез нервової системи
10. VІ. План та організаційна структура заняття
11. Абсолютні показники фінансової стійкості
12. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи

Переглядів: 2837