• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Економічна модель беззбитковості виробництва

Економічна модель беззбитковості базується розумінні сутності витрат в короткостроковому періоді. З огляду на можливості підприємства змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва, розрізняють певні періоди часу: короткостроковий та довгостроковий.

Короткостроковий період - період у діяльності підприємства , протягом якого воно може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів, що забезпечують випуск продукції. Обсяги інших ресурсів залишаються незмінними. Тривалість короткострокового періоду залежить від технології виробництва.

Довгостроковий період- період у діяльності підприємства, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, необхідних для випуску продукції.

Відповідно до визначення короткострокового періоду використання ресурсів, обсяги яких змінюються, пов'язане із змінними витратами. Отже, якщо витрати змінюються пропорційно змінам виробництва, то вони називаються змінними і позначаються VC (variable cost). До них належать витрати на сировину та матеріали, споживання електроенергії на технологічні потреби та інші.

Загальні змінні витрати дорівнюватимуть витратам на одиницю, помноженим на кількість продукції. Тобто, співвідношення між загальними змінними витратами, витратами на одиницю продукції та кількістю продукції може бути виражено:

Змінні

витрати на

одиницю

продукції

Використання ресурсів, обсяги яких не змінюються із зміною обсягів виробництва, пов'язане з постійними витратами. Отже, постійні витрати -це витрати, величина яких не змінюється при зміні обсягу виробництва. Такі витрати позначають FC (fixed cost). Прикладом постійних витрат є орендні платежі, амортизаційні відрахування, сплати відсотків за користування кредитом та інші.

Звичайно, постійні витрати не є постійними назавжди. Вони є постійними тільки протягом певного періоду, наприклад кварталу. За цей час може змінитися термін дії лізингової угоди або керівники підуть на пенсію. До того ж будь-які постійні витрати можна коригувати. їх навіть можливо уникнути, якщо проходить достатньо часу. Таким чином, у довготривалому періоді всі витрати є змінними.

Сукупні витрати — це сума постійних і змінних витрат; їх позначають ТС (total cost). Загальні витрати (ТС) для даного обсягу виробництва продукції є сумою змінних витрат (VC) та постійних витрат (FС):

TC = VC + FC (6.1)

TC = Qv + FC (6.2)

Типовий характер динаміки сукупних витрат виробництва у короткостроковому періоді наведено на рис. 6.1.

Обсяги реалізації, од. (Q)

Рис. 6.1. Типовий характер зміни сукупних витрат виробництва у короткостроковому періоді

Середні змінні витрати - це сума змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю продукції. Динаміка сукупних витрат профілюється динамікою середніх змінних витрат. Такі витрати позначають AVC (average total cost). Економісти припускають, що середні змінні витрати спочатку спадають, а подальше зростання обсягів виробництва призводить до того, що з певного моменту середні змінні витрати починають зростати.

Оскільки змінні витрати складова сукупних витрат, то динаміка середніх сукупних витрат аналогічна динаміці середніх змінних витрат Середні сукупні витрати - сума сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції; їх позначають АТС.

Типовий характер динаміки середніх витрат виробництва у короткостроковому періоді наведено на рис. 6.2.

Обсяги реалізації, од. (Q)

Рис. 6.2. Типовий характер зміни середніх витрат виробництва у короткостроковому періоді

Характер зміни витрат виробництва в короткостроковому періоді наведено в табл. 6.1.

Таблиця 6.1. Характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді

Як бачимо, змінні та сукупні витрати змінюються зі збільшенням обсягу виробництва Темпи зміни витрат залежать від особливостей технологічного процесу. Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження, оскільки зі збільшенням обсягу виробництва загальна сума постійних витрат залишається незмінною. Криві середніх змінних, сукупних витрат мають U-подібну форму, що пояснюється дією спадної віддачі змінного фактора виробництва.Тема 6.Моделі розв'язання проблем беззбитковості. Сукупний дохід для будь-якого рівня продажу визначається як добуток ціни й відповідної кількості продукції, яку підприємство може продати. Сукупний дохід від продажу позначається S (sales), ціна - Р (price), кількість продукції - Q (quanlity).

Лінія сукупного доходу крива, тому що підприємство може реалізовувати зростаючу кількість продукції лише зменшуючи ціну реалізації. Отже, сукупний дохід не зростає пропорційно випуску продукції. Зменшення ціни реалізації призведе до того, що лінія сукупного доходу почне спадати.

Економічна модель беззбитковості виробництва припускає наявність двох точок критичного обсягу продажу (Qi і Q₂), тобто двох рівнів беззбитковості, а саме такого обсягу продажу, за якого сукупний дохід (5) дорівнює сукупним витратам (ТС). Це точка, в якій відсутні прибутки і збитки, яка позначається ВЕР (break - even-point).

За рис. 6.3 видно, що рівні беззбитковості відокремлюють зону збитків від зони прибутків. Якщо фірма продає продукції на одиницю менше ніж Qi, або на одиницю більше ніж Q₂, вона опиняється у зоні збитків. Якщо ж вона продає на одиницю більше ніж Q_h або на одиницю менше ніж Q₂, вона отримує прибутки. Таким чином, рівні беззбитковості дійсно є критичними рівнями продажу.

Основне припущення бухгалтерської моделі беззбитковості виробництва полягає в тому, що середні змінні витрати (AVC) і ціна реалізації одиниці продукції (Р) не залежать від обсягів виробництва, тобто залишаються незмінними. Відповідно сукупний дохід (S) та сукупні витрати (ТС) мають лінійний характер (див. рис. 6.3).

Таке припущення є справедливим, оскільки підприємство, як правило, не змінює обсяги виробництва від 0 до °°, а працює у певному прийнятному діапазоні виробництва. Під прийнятним діапазоном виробництва будемо розуміти зміну обсягів виробництва від рівня, який підприємство підтримувало в минулому до рівня, якого підприємство передбачає досягти в майбутньому.

У прийнятному діапазоні виробництва нелінійна функція сукупних витрат (ТС) і сукупного доходу (S) апроксимується лінійною. Існують емпіричні дані, які підтверджують припущення про незмінність середніх

змінних витрат (AVQ і ціни реалізації (Р) у цьому діапазоні обсягів виробництва.

З основного припущення бухгалтерської моделі випливає, що існує тільки одна точка беззбитковості, а зона прибутку зростає із збільшенням обсягів виробництва. Тому найприбутковішим буде максимальне використання виробничих потужностей (рис. 6.3).

Дохід (S), Витрати (С), грн

Обсяг випуску (Q), одиниць

Рис. 6.3. Бухгалтерська модель беззбитковості ("прямий" графік)

Цей графік показує обсяг реалізованої продукції на горизонтальній осі і обсяг доходу та витрат на вертикальній. У разі потреби на осі абсцис можна відкладати обсяг випуску у відсотках до виробничої потужності або обсяг випуску у грошових одиницях. Лінія сукупних витрат (ТС), отримана шляхом додавання змінних витрат (на графіку вертикальна відстань між фіксованими витратами і сукупними витратами) до постійних витрат. Графік має назву "прямого" і використовується для дослідження впливу динаміки змінних витрат на рівень беззбитковості.

У разі потреби дослідження впливу змін або розподілу постійних витрат використовують так званий "обернений" графік (див. рис. 6.4)

►

Обсяг випуску (Q), одиниць

Рис. 6.4. Бухгалтерська модель беззбитковості ("обернений" графік)

Аналіз графіку беззбитковості може дати інформацію про те, як буде змінюватись рівень збитковості і який прибуток (або збитки) можна буде отримати при прийнятті різних варіантів рівня цін реалізації та витрат.

При прийнятті рішень на підставі аналізу беззбитковості необхідно враховувати наступні припущення:

1. Аналізується тільки прийнятий діапазон обсягів виробництва, тобто
той рівень виробництва якого підприємство дотримувалось у минулому і для
якого є інформація про витрати і рівень виробництва, який підприємство
передбачає досягти в майбутньому.

2. Витрати можна точно поділити на постійні і змінні.

Точність визначення рівня беззбитковості залежить від того, наскільки правильно розподілено витрати на змінні і постійні. Отже, важливим припущенням є припущення про можливість коректного розподілу витрат на постійні і змінні.

3. Сукупні витрати та сукупний дохід є лінійними функціями обсягу
виробництва відповідно середні витрати і ціна реалізації одиниці продукції
залишаються незмінними, що дійсне лише в межах прийнятного діапазону
обсягів виробництва.

4. Всі інші показники, окрім того, що аналізується, залишаються
постійними. Припускається, що змінюється лише той показник або та стаття витрат, що аналізується. Всі інші показники, наприклад, продуктивність, номенклатура продукції, технологія виробництва, рівень цін залишаються незмінними. Відповідно, якщо ці показники суттєво зміняться, то висновки, зроблені за результатами аналізу беззбитковості, будуть неточними.

5.Реалізується лише один виріб, номенклатура залишається постійною.
Аналіз беззбитковості передбачає, продаж одного найменування товару, або, у разі продажу декількох видів продукції, реалізація буде здійснюватися відповідно до заздалегідь визначеної номенклатури. Тобто CVP аналіз може бути застосований в умовах виробництва одного продукту або постійного співвідношення декількох продуктів, комбінації їх продажу; якщо є зміни в такій комбінації, слід внести відповідні корективи до результатів попередніх розрахунків.

6. Обсяг реалізації дорівнює обсягу виробництва.

Припускають, що підприємство продає стільки продукції скільки виробляє. Тобто припускається, що постійні витрати, які мали місце за певний період, враховуються як витрати цього періоду. В протилежному випадку враховані постійні витрати не будуть співпадати із фактичними постійними витратами. Сума врахованих постійних витрат дорівнює сумі фактичних витрат лише тоді, коли обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації.

Ці та інші припущення певною мірою обмежують можливості CVP-аналізу, однак свідоме його застосування дозволяє отримати необхідну інформацію для планування, ціноутворення і прийняття поточних рішень.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. G2G-модель електронного уряду
3. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем
4. Абстрактна модель
5. Абстрактна модель
6. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
7. Автоматизація виробництва
8. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
9. Альтернативні можливості виробництва масла і тракторів
10. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.
11. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.
12. Американська модель соціальної відповідальності

Переглядів: 1887