• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Дериваційні схеми гідроелектростанцій

Характерна особливість дериваційних станцій полягає в тому, що напір у них створюється не за допомогою греблі, а конструкційно-тех­нологічним обладнанням, що здійснює підведення води до станційного вузла та відведення води від нього водоводами. Дериваційні гідроелектростанції високонапірні – до 200 м (рис. 4.4, 4.5).

Рис. 4.4. Схема ГЕС з безнапірною деривацією:
1 – водоприймач; 2 – затвор; 3 – напірний басейн; 4 – трубопровід; 5 – будівля ГЕС

Водяний потік підводять до станції за допомогою каналів, лотків, штолень, тунелів або трубопроводів. Вибір типу підведення залежить від геодезичних та геологічних умов. Величини мінімального схилу та втрат напору в дериваційних водоводах досягають за рахунок гладкості внут­рішньої поверхні їх стінок, правильної форми поперечного перерізу та прямолінійності ділянок деривації. Слід зауважити, що чим більший схил, тим вигідніша дериваційна схема.

Рис. 4.5. Схема ГЕС з напірною деривацією:
1 – гребля; 2 – гребінь греблі; 3 – зрівняльний резервуар; 4 – дериваційний напірний водовід;
5 – турбінний трубопровід; 6 – будівля ГЕС

Дериваційна схема дериваційної станції складається з таких споруд:

– головного вузла, до якого входять:

а) невисока гребля (забезпечує нормальне надходження потрібної витрати води у водоприймач, проходження паводкових вод і змивання наносів у зоні забору води у водоприймач);

б) водоприймач (розширена частина дериваційного каналу, що при­лягає до греблі і подає воду з верхнього б’єфа безпосередньо в канал. Поріг водоприймача облаштовується захисною решіткою від сміття та льоду і відсічним затвором, що припиняє надходження води в канал);

в) відстійник (декілька камер із вхідними та вихідними затворами та промивними отворами, призначений для осадження та подальшого видалення небезпечних для турбіни фракційних наносів);

– деривації, що забезпечують підведення води від головного вузла до станційного комплексу, а також відведення спрацьованої води до русла річки. До складу деривації входять також допоміжні споруди – акведуки, мости, труби під каналом для пропускання вод під час злив, комунікації, що перетинають транспортні лінії;

– станційного вузла, до якого входять:

а) водонапірний басейн (за відкритої деривації) або зрівняльний резервуар (у разі закритої деривації) для розподілу потоків, що подаються до турбін;

б) турбінні напірні трубопроводи;

в) будівля гідроелектростанції з водовідвідним каналом.

Читайте також:

1. VІ. Структурно-логічні схеми
2. Автоматизація гідроелектростанцій
3. Алгоритми та блок-схеми
4. Блоки схеми алгоритму
5. Вибір схеми підключення абонентів залежно від режимів тиску.
6. Вибір типу обмотки і складання схеми.
7. Вибір типу обмотки і складання схеми.
8. Види і схеми відбору одиниць
9. Види недержавного пенсійного забезпечення та схеми фінансування пенсійних виплат.
10. Визначення сумарної маси еквівалентної схеми V- подібного КШМ.
11. ГЕНПЛАНИ ОЧИСНИХ СПОРУДЖЕНЬ І СХЕМИ ВИСОТНОГО РОЗТАШУВАННЯ ОЧИСНИХ СПОРУДЖЕНЬ .
12. Гібридні системи, індексні схеми

Переглядів: 774