Передумови, завдання та принципи проведення регуляторних реформ.

У розвинених економічних системах концепція регуляторної політики орієнтується на мету забезпечення ефективної зовнішньоекономічної політики через спрощення доступу на ринки, забезпечення конкурентних позицій, раціональних економічних агентів у внутрішньоекономічному і зовнішньоекономічному аспекті.

У сучасних умовах більшість країн здійснює регуляторні реформи внаслідок необхідності скорочення загальних витрат, а також необхідності уникнення торгових конфліктів і “воєн” через застосування різноманітних нетарифних обмежень. Переважна більшість країн світу знаходяться на сучасному етапі на стадії суттєвих змін у впровадженні регуляторної політики та здійсненні процесу економічних реформ. Застосування таких реформ спричинено двома обставинами. По-перше, регулюючі реформи значно скорочують загальні витрати без будь-яких суттєвих змін об’єктів регулювання. По-друге, значення скорочення прямих торгових бар’єрів у світовій економіці приводить до того, що регулювання виступає, як процес підвищення непрямих торгових бар’єрів і об’єктивно має наслідком виникнення торгових конфліктів.

Особливого значення процес регулювання набуває у перехідних економіках, де за змістом вона виступає як дерегулювання жорстокого державного втручання у економіку і регулювання окремих секторів, які лише формуються.(Козик, Панкова Міжнародні економічні відносини)

Сектори, які були обрані для проведення регулюючих реформ, підходи, що використовували політичні діячі, соціальні та економічні фактори значно відрізнялись в різних країнах.

Як передумови (чинники) регуляторних реформ розглядають необхідність підвищення прибутковості та зниження витрат підприємств у конкурентній боротьбі і забезпечення, таким чином, конкурентних позицій національної економіки (“тріумф ринку над урядами”).

Другим чинником регулюючих реформ є технологічні та інформаційні зміни, особливо у сфері послуг, комунікацій, фінансовому секторі, що не потребує відповідних регулювань.

По-третє, глобалізація ліфтових господарських зв’язків призводить до втрати контролю держави над підприємствами, посилання протиріч між інтересами бізнесу і загальноекономічними.

Четвертий чинник визначається як “арбітраж регулюючого середовища приватними фірмами”, знаходить своє виявлення у тиску економічних агентів на національну систему щодо дерегулювання конкуренції (для прикладу, модифікація інвестиційних режимів у країнах Південно-Східної Азії з метою стимулювання інвестицій).

П’ятий чинник є тиск з боку урядів, приватного сектору через проведення різноманітних досліджень щодо доцільності реформ.

Шостий чинник передбачає врахування інтересів певних економічних груп (“олігархів”) і особливо характерний для регуляторних реформ у перехідних економіках.

У організаційному аспекті найбільш відпрацьований інституційний механізм реформ у США:

1) експертні висновки незалежних університетів;

2) регуляторні агентства з певним рівнем незалежності;

3) існуюча юридична система, яка забезпечує прозорість реформ шляхом відбору учасників (ініціаторів) з приватного та суспільного секторів;

4) комітети Конгресу США;

5) політичні лідери і партії.

Зазначимо значний вплив політичних осіб (конгресменів, сенаторів, президентів) у проведенні реформ, що забезпечує гнучку адаптивність систем до змінних зовнішніх і внутрішніх умов.

Завдання, методи та напрями регуляторних реформ визначаються загальними принципами, які вироблені у цій сфері економічної політики:

1) необхідність погодження реформуючих заходів у міжнародному аспекті на неформальних міжнародних консультаціях і переговорах;

2) забезпечення передбачуваності економічних і соціальних наслідків з урахуванням зовнішніх впливів (дій урядів інших учасників СГЗ) на основі конкретних досліджень;

3) орієнтації регуляторних заходів на розширення торгівлі та полегшення доступу на ринки;

4) сприяння розвитку конкуренції як фактора раціонального розподілу ресурсів та ефективності виробництва;

5) пріоритетності дерегуляцій у сукупності реформуючих заходів.

Сучасний підхід до сутності регулюючих реформ полягає у заміні надмірних та чисельних правил нормами, що створюють переваги для конкуренції, а у деяких сферах, заміну їх ринковими інструментами.

Основні напрями реформ охоплюють:

1) лібералізацію специфічних секторів економіки (фінансових ринків, автоперевезень, залізничного транспорту, енергетики, роздрібної торгівлі);

2) спрощення законодавства та адміністративної практики;

3) вдосконалення чинного законодавства.

Важливим критерієм доцільності реформ є вартість (кошти) існуючих регуляторів у зіставленні зі ступенем досягнення мети. Причому у кошти слід включати як державні витрати на адміністрування, так і видатки (фінансові, часу) підприємств, що має істотне значення, особливо для малого і середнього бізнесу.

Процес дерегулювання здійснюється на трьох рівнях: міжнародному; макрорегіональних утворень та національному. На міжнародному і макрорегіональному рівнях обґрунтування регулюючих реформ здійснюється шляхом міждисциплінарного аналізу законодавства у окремих галузях спеціальними робочими групами (наприклад, харчових добавок, зайнятості і робіт, довкілля, стандартів). Крім того, здійснюється опитування населення, представників бізнесу щодо їх оцінки доцільності регуляторних заходів, а також аналіз умов господарської діяльності в окремих секторах. (Філіпенко, Будкін. Україна і світове господарство)

На національному рівні загалом передбачена автономія національної політики у сфері торгівлі товарами і послугами. Згідно норм СОТ кожна країна має право застосовувати щодо імпортованих товарів ( послуг) регулюючі заходи, аналогічні як для національних, або виключати вимоги експортованої продукції з вимог національного законодавства.

Разом з перевагами, регулюючі реформи мають свої негативні наслідки:

- створюють негативні наслідки для населення та бізнесу;

- виникає недовіра у міжнародних відносинах.

Особливо негативно регулюючі реформи впливають на розвиток малого та середнього бізнесу за рахунок надмірного регулювання витрат, а в більшості випадків внаслідок, фіксованих цін, які в свою чергу пов’язані з витратами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Практика здійснення регуляторних реформ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.