МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Передумови, завдання та принципи проведення регуляторних реформ.
У розвинених економічних системах концепція регуляторної політики орієнтується на мету забезпечення ефективної зовнішньоекономічної політики через спрощення доступу на ринки, забезпечення конкурентних позицій, раціональних економічних агентів у внутрішньоекономічному і зовнішньоекономічному аспекті. У сучасних умовах більшість країн здійснює регуляторні реформи внаслідок необхідності скорочення загальних витрат, а також необхідності уникнення торгових конфліктів і “воєн” через застосування різноманітних нетарифних обмежень. Переважна більшість країн світу знаходяться на сучасному етапі на стадії суттєвих змін у впровадженні регуляторної політики та здійсненні процесу економічних реформ. Застосування таких реформ спричинено двома обставинами. По-перше, регулюючі реформи значно скорочують загальні витрати без будь-яких суттєвих змін об’єктів регулювання. По-друге, значення скорочення прямих торгових бар’єрів у світовій економіці приводить до того, що регулювання виступає, як процес підвищення непрямих торгових бар’єрів і об’єктивно має наслідком виникнення торгових конфліктів. Особливого значення процес регулювання набуває у перехідних економіках, де за змістом вона виступає як дерегулювання жорстокого державного втручання у економіку і регулювання окремих секторів, які лише формуються.(Козик, Панкова Міжнародні економічні відносини) Сектори, які були обрані для проведення регулюючих реформ, підходи, що використовували політичні діячі, соціальні та економічні фактори значно відрізнялись в різних країнах. Як передумови (чинники) регуляторних реформ розглядають необхідність підвищення прибутковості та зниження витрат підприємств у конкурентній боротьбі і забезпечення, таким чином, конкурентних позицій національної економіки (“тріумф ринку над урядами”). Другим чинником регулюючих реформ є технологічні та інформаційні зміни, особливо у сфері послуг, комунікацій, фінансовому секторі, що не потребує відповідних регулювань. По-третє, глобалізація ліфтових господарських зв’язків призводить до втрати контролю держави над підприємствами, посилання протиріч між інтересами бізнесу і загальноекономічними. Четвертий чинник визначається як “арбітраж регулюючого середовища приватними фірмами”, знаходить своє виявлення у тиску економічних агентів на національну систему щодо дерегулювання конкуренції (для прикладу, модифікація інвестиційних режимів у країнах Південно-Східної Азії з метою стимулювання інвестицій). П’ятий чинник є тиск з боку урядів, приватного сектору через проведення різноманітних досліджень щодо доцільності реформ. Шостий чинник передбачає врахування інтересів певних економічних груп (“олігархів”) і особливо характерний для регуляторних реформ у перехідних економіках. У організаційному аспекті найбільш відпрацьований інституційний механізм реформ у США: 1) експертні висновки незалежних університетів; 2) регуляторні агентства з певним рівнем незалежності; 3) існуюча юридична система, яка забезпечує прозорість реформ шляхом відбору учасників (ініціаторів) з приватного та суспільного секторів; 4) комітети Конгресу США; 5) політичні лідери і партії. Зазначимо значний вплив політичних осіб (конгресменів, сенаторів, президентів) у проведенні реформ, що забезпечує гнучку адаптивність систем до змінних зовнішніх і внутрішніх умов. Завдання, методи та напрями регуляторних реформ визначаються загальними принципами, які вироблені у цій сфері економічної політики: 1) необхідність погодження реформуючих заходів у міжнародному аспекті на неформальних міжнародних консультаціях і переговорах; 2) забезпечення передбачуваності економічних і соціальних наслідків з урахуванням зовнішніх впливів (дій урядів інших учасників СГЗ) на основі конкретних досліджень; 3) орієнтації регуляторних заходів на розширення торгівлі та полегшення доступу на ринки; 4) сприяння розвитку конкуренції як фактора раціонального розподілу ресурсів та ефективності виробництва; 5) пріоритетності дерегуляцій у сукупності реформуючих заходів. Сучасний підхід до сутності регулюючих реформ полягає у заміні надмірних та чисельних правил нормами, що створюють переваги для конкуренції, а у деяких сферах, заміну їх ринковими інструментами. Основні напрями реформ охоплюють: 1) лібералізацію специфічних секторів економіки (фінансових ринків, автоперевезень, залізничного транспорту, енергетики, роздрібної торгівлі); 2) спрощення законодавства та адміністративної практики; 3) вдосконалення чинного законодавства. Важливим критерієм доцільності реформ є вартість (кошти) існуючих регуляторів у зіставленні зі ступенем досягнення мети. Причому у кошти слід включати як державні витрати на адміністрування, так і видатки (фінансові, часу) підприємств, що має істотне значення, особливо для малого і середнього бізнесу. Процес дерегулювання здійснюється на трьох рівнях: міжнародному; макрорегіональних утворень та національному. На міжнародному і макрорегіональному рівнях обґрунтування регулюючих реформ здійснюється шляхом міждисциплінарного аналізу законодавства у окремих галузях спеціальними робочими групами (наприклад, харчових добавок, зайнятості і робіт, довкілля, стандартів). Крім того, здійснюється опитування населення, представників бізнесу щодо їх оцінки доцільності регуляторних заходів, а також аналіз умов господарської діяльності в окремих секторах. (Філіпенко, Будкін. Україна і світове господарство) На національному рівні загалом передбачена автономія національної політики у сфері торгівлі товарами і послугами. Згідно норм СОТ кожна країна має право застосовувати щодо імпортованих товарів ( послуг) регулюючі заходи, аналогічні як для національних, або виключати вимоги експортованої продукції з вимог національного законодавства. Разом з перевагами, регулюючі реформи мають свої негативні наслідки: - створюють негативні наслідки для населення та бізнесу; - виникає недовіра у міжнародних відносинах. Особливо негативно регулюючі реформи впливають на розвиток малого та середнього бізнесу за рахунок надмірного регулювання витрат, а в більшості випадків внаслідок, фіксованих цін, які в свою чергу пов’язані з витратами. Читайте також:
|
||||||||
|