• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Практика здійснення регуляторних реформ.

Можна виділити чотири типи регулюючого режиму щодо експорту товарів (послуг) з країни А до країни В:

1) вони можуть бути звільнені від національного регулювання в країні А і підпадати під регулювання в країні В під час ввезення (принцип призначення товару);

2) вони можуть бути предметом регулювання в країні А і звільнятися від регулювання в країні В (принцип походження товару);

3) вони можуть бути предметом регулювання в обох країнах (принцип дублюючого регулювання);

4) вони можуть не регулюватися в жодній країні (принцип вилучення з регулювання).

У даному випадку під регулюванням розуміємо різні його види (оподаткування, інспекцію якості, дотримання санітарно-гігієнічних стандартів тощо). Норми ГАТТ/СОТ, угоди з технічних бар’єрів у торгівлі та Угоди з санітарних та фітосанітарних заходів дозволяють країнам-учасницям визнавати регулюючі заходи як еквівалент принципу режиму найбільшого сприяння (за винятком інтелектуальної власності).

У практиці найпоширенішим є принцип призначення товару. Статтею ІІІ, 4 СОТ визначено, що “Товаром з будь-якої договірної сторони, які імпортовані на територію будь-якої іншої договірної сторони треба надавати умови, не менше сприятливі, ніж товарам національного походження відносно всіх правил, регулювань та вимог здійснення ними внутрішнього продажу, попиту та пропозиції, постачання, транспортування, розповсюдження та використання”.

Складним питанням у трактуванні національного режиму є категорія “подібності” товарів (послуг). Застосовуються два підходи до вирішення цього питання: перший, на основі порівняння факторів, притаманних власне товару або послуги і другий, коли приймаються до уваги не лише порівняння переваг товарів згідно до національного регулювання, але й умови, при яких ці переваги виникають (наприклад, різниця у регулюванні податків на вугілля чи газ для генерування імпортованої і вітчизняної електроенергії).

В результаті майже повної автономії національної політики регулювання може виникнути ситуація, коли переваги для торгівлі внаслідок взаємо погоджених тарифних поступок будуть встановленими регулюючими заходами (наприклад, забороною вживання алкогольних напоїв або субсидіями для національних виробників).

Саме тому норми ГАТТ/СОТ дозволяють оскаржувати дії іншої країни-учасниці у випадках, коли позивач вважає що “…будь-які переваги згідно з Угодою прямо або опосередковано анулюються або послаблюються….у результаті…. Застосування іншою країною будь-яких заходів, які суперечать положенням Угоди”. Концепція анулювання чи послаблення таких поступок передбачає виняток у випадку “… фундаментальних змін обставин, які виникли на відміну від тих, що існували на час укладання угоди і які не передбачалися сторонами”.

Аналогічне за сутністю положення міститься у Генеральній Угоді з послуг, Угоді про технічні бар’єри у торгівлі (“технічне регулювання не буде розроблене, схвалене та застосоване з погляду на те, аби спричинити створення зайвих перешкод для міжнародної торгівлі”).

Окремим напрямом узгодження національної регуляторної політики є право і зобов’язання подання всім зацікавленим сторонам роз’яснень щодо запроваджуваних технічних регуляторів, публікувати всі законодавчі акти, нормативно-розпорядчі документи, юридичні рішення та адміністративні правила загального використання, що стосуються торгівлі товарами (послугами). Члени СОТ повинні офіційно інформувати Секретаріат СОТ, Комітет з розгляду торгової політики як основу для оглядів торгової політики.

Однією із важливих є проблема розв’язання суперечок, які можуть виникати в результаті проведення національної політики та застосування інструментів, що використовуються для досягнення політичної мети. На практиці використання такого підходу означає, щодо відмінності щодо імпортних товарів та послуг відповідно до країни походження та спрямування продукції є дійсно оптимальними заходами досягнення цілей національної політики. Правило національного режиму, може розглядатися як правило, що забороняє використання неефективних регуляторів національної політики.

Читайте також:

1. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
2. Алгоритм здійснення купівлі
3. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
4. Бюджетне регулювання, його сутність та методи здійснення
5. Види механізмів здійснення міжбанківських переказів
6. Види податкових перевірок. Організація і здійснення перевірок.
7. Види правопорушень у сфері обігу з відходами і юридичною відповідальністю за їхнє здійснення.
8. Види та способи здійснення посягань на територіальну цілісність.
9. Використання участі працівників в управлінні для здійснення змін
10. Винагорода за брокерську діяльність та ефективність її здійснення
11. Виникнення і здійснення суміжних прав
12. Виховання та навчальна практика у країнах Стародавнього Сходу

Переглядів: 601