Аутогенне гальмування

Нервовий контроль збільшення сили

Важливий нервовий компонент пояснює, принаймні, деяке збільшення сили в результаті силових тренувань. Доведено, що збільшення сили може бути досягнуто без структурних змін у м'язах, але не без нервових адаптацій. Отже сила не є виключно «власністю» м'яза, а скоріше — рухової системи. Важливу роль у збільшенні сили відіграє залучення рухових одиниць. Це пояснює більшість, якщо не всі аспекти збільшення сили при відсутності гіпертрофії, а також епізодичні прояви надлюдськихзусиль.

Для процесу залучення рухових одиниць характерною є асинхронність, вони не залучаються в один і той же час. Вони контролюються рядом різних нейронів, здатних передавати або збуджуючі, або пригнічувальні (інгібуючі) імпульси. Чи скорочуються м'язові волокна, чи залишаються розслабленими — залежить від сумації безлічі імпульсів, котрі сприйняла рухова одиниця у будь-який даний час. Рухова одиниця активується, а її м'язові волокна скорочуються тільки тоді, коли імпульси, що надходять, перевищують пригнічувальні імпульси і досягається поріг збудження.

Збільшення сили може відбуватися внаслідок залучення додаткових рухових одиниць, що діють синхронно і полегшують процес скорочень та збільшують здатність м'яза продукувати силу. Подібне поліпшення структури залучення може бути результатом блокування або скорочення (редукції) пригнічувальних імпульсів, котре забезпечує одночасне активування великого числа рухових одиниць. Як і раніше, неясно, чи забезпечує синхронізація активації рухових одиниць більш потужне скорочення. Альтернативна можливість полягає у тому, що для виконання певного завдання залучається велика кількість рухових одиниць, незалежно від того, діють вони синхронно чи ні.

Гальмівні механізми нервово-м'язової системи, необхідні для того, щоб м'язи не могли продукувати більші зусилля, ніж можуть витримати кістки та сполучні тканини. Такий контроль отримав назву аутогенного гальмування. При проявах надлюдських зусиль дуже часто значно ушкоджуються нервово-сухожильне веретено. Це свідчить про те, що гальмівні механізми було «обійдено». Нервово-сухожильне веретено являє собою сенсорні рецептори, через які проходить невеликій пучок м¢язово-сухожильних волокон. Вони розташовані проксимально від місця прикріплення сухожилкових волокон до м¢язових. Близько 25 м¢язових волокон, як правило, з¢єднані з кожним нервово-сухожилковим веретеном. Якщо нервово-м¢язові веретена стежать за довжиною м¢яза, то ці структури чутливі до напруження у м¢язвово-сухожилковому комплексі і діють на подобі тензіометра. Їх чутливість настільки висока, що вони можуть реагувати на скорочення окремого волокна. Вони є гальмівними механізмами і виконують захисну функцію, знижуючи вірогідність травми. При стимулюванні вони гальмують скоротливі (агоністи) м¢язи та збуджують антогоністи.

Коли розтягнення (напруження) м'язових сухожилків та структур внутрішньої сполучної тканини перевищує поріг нервово-сухожилкового веретена, мотонейрони даного м'яза загальмовуються. Цей рефлекс називається аутогенним гальмуванням. Ретикулярна субстанція стовбура мозку, а також кора головного мозку можуть теж ініціювати та поширювати пригнічувальні (інгібуючі) імпульси.

Тренування може поступово редукувати або нейтралізувати ці пригнічувальні імпульси, дозволяючи м'язам досягти вищих рівнів сили. Таким чином, силу можна збільшити, знизивши гальмування мотонейронів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Надлюдська сила	\|	Нервова активація та гіпертрофія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.