МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Основні поняттяа) Скалярний добуток Введемо у векторному просторі спосіб вимірювання довжин векторів і кутів між ними. Для цього використаємо поняття скалярного добутку. У звичайному тривимірному просторі скалярним добутком двох векторів називається добуток їх довжин, помножений на косинус кута між ними. Для векторів х та уїх скалярний добуток позначається (х, у). Отже,
(x, y)=(x,y). Властивості: 1. x, y V [(x, y)=(y, x)]. В комплексному просторі (х, у)= 2. x, y V , [(αx, y)=α(x, y)]. 3. x, y, z V [(x+y, z)=(x, z)+(y, z)]. 4. x V [(x, x) ≥ 0, причому із (х, х)=0 випливає х=0].
У п - вимірному векторному просторі V вважається заданим скалярний добуток, якщо кожній парі векторів x, y V поставлено у відповідність число (х, у) так, що виконуються умови 1-3. Векторний простір, в якому заданий скалярний добуток, який задовольняє умовам 1 - 4, називається евклідовим простором. Із рівностей 1-3 випливають співвідношення:
2′. (x, αy)=(αy,x)=α(y,x)=α(x,y) (V - дійсний), (x, αy)===(x,y) (V – комплексний),
3′. (z, x+y)=(x+y, z)=(x, z)+(y, z)=(z, x)+(z, y). Приклад. Якщо в п – вимірному векторному просторі вибрано деякий базис e=(e1,e2,…,en), в якому вектори х та у мають наступні розклади:
x=x1e1+x2e2+…+xnen, y=y1e1+y2e2+…+ynen,
то їх скалярний добуток визначається рівністю:
(x,y)=x1y1+x2y2+…+xnyn
(властивості 1-4 перевіряються безпосередньо). Довжиною вектора х називається корінь квадратний із його скалярного квадрата:
Кут між векторами х та у визначається рівністю
.
Нерівність Коші-Буняковського.
або або |(x, y)|.
Модуль скалярного добутку двох векторів не перевищує добутку їхніх модулів. Доведення. Якщо α – довільне дійсне число , то для вектора х-αу (із умови 4) маємо
(х-αу, х-αу) ≥ 0, звідки (із 1-3) отримаємо: (х,х)-2α(х,у)+α2(у,у) ≥ 0.
Отримано квадратний тричлен відносно α. Оскільки він має бути невід’ємним при всіх α, то його дискримінант недодатний, тобто
що й треба довести. ▲ Очевидним є те, що рівність досягається (умова 4) тільки при х-αу=0, тобто х = αу(вектори х та у пропорційні). Нерівність Коші-Буняковського підтверджує правомірність користування формулою для знаходження cos, оскільки
Вектори х та у, скалярний добуток яких дорівнює нулю, називаються ортогональними.
б) Ортонормований базис
Базис е1, е2, ..., еп евклідового простору називається ортогональним, якщо при . Якщо, крім того, при і=1, 2, ..., п, то базис називається ортонормованим.
Теорема 1. Ортогональна система векторів лінійно незалежна. Доведення. Нехай ненульові вектори х1, х2, ..., хk попарно ортогональні: (хі,xj)=0 при Розглянемо рівність α1х1+α2х2+...+αkxk=0
і доведемо, що всі αі=0 при і=1, 2, ..., k. Помножимо обидві частини скалярно на хі, і=1, 2, ..., k. Отримаємо
α1(х1,хі)+α2(х2,хі)+...+ αk(xk,xi)=0,
звідки із врахуванням (xi,xj)=0 при та при всіх і=1, 2, ..., k) випливає, що αі=0 при і=1, 2, ..., k, що й треба довести. ▲
Теорема 2. В кожному евклідовому просторі існують ортонормовані базиси. Доведення. Нехай е1, е2, ..., еп – довільний базис простору V. Покладемо f1=e1, f2= αf1+e2, причому α підберемо так, щоб вектори f1 і f2 були ортогональними: (е2+αf1,f1)=(e2,f1)+α(f1,f1)=0, звідки . Оскільки , то знаменник Із лінійної незалежності векторів e1=f1 та e2 випливає, що Припустимо тепер, що попарно ортогональні ненульові вектори f1, f2, …, fk-1 вже знайдені. Покладемо
fk=β1f1+β2f2+…+βk-1fk-1+ek
і підберемо числа β1, β2, ..., βk-1 так, щоб вектор fk був ортогональним до всіх попередніх f1, f2, …, fk-1. Для цього потрібно, щоб виконувались рівності
(fk,fi)=βi(fi,fi)+(ek,fi)=0
при і=1, 2, ..., k-1, звідки . Знаменник , оскільки всі вектори за припущенням. Оскільки вектори е1, е2, ..., еk лінійно незалежні, то і отриманий вектор fk теж буде ненульовим. Такий процес продовжуватимемо доти, поки не знайдемо останнього ненульового вектора
fn=γ1f1+γ2f2+…+γn-1fn-1+en,
ортогонального до всіх попередніх векторів f1, f2, …, fn-1. Згідно теореми 1 ортогональні вектори f1, f2, …, fn лінійно незалежні і, отже, утворюють ортогональний базис. Якщо кожний із цих векторів поділити на його модуль, то отримаємо ортонормований базис, утворений векторами
▲
Описаний спосіб отримання ортонормованої системи векторів із заданої лінійно незалежної системи називають процесом ортогоналізації. Якщо V1 – підпростір V і е1, е2, ..., еk – ортонормований базис V1, то вектори е1, е2, ..., еk можна включити в ортонормований базис всього простору V. Дійсно, для доведення достатньо доповнити е1, е2, ..., еk до базису простору V і здійснити ортогоналізацію отриманої множини векторів, починаючи із е1, е2, ..., еk.
в) Скалярний добуток в координатах
Нехай е1,е2,...,еп – довільний базис евклідового простору V, х=х1е1+х2е2+...+хпеп, у=у1е1+у2е2+...+упеп – два довільні вектори цього простору. Тоді Якщо базис е1,е2,...,еп – ортонормований, то
(x,y)=x1y1+x2y2+…+xnyn .
Помноживши обидві частини рівності х=х1е1+х2е2+...+хпеп скалярно на еі , отримаємо, що (х,еі)=хі, тобто і-та координата вектора х в ортонормованому базисі дорівнює скалярному добутку вектора х на одиничний вектор еі. Цей скалярний добуток називають проекцією вектора х на вектор еі. Отже, координати вектора в ортонормованому базисі – це його проекції на базисні вектори.
г) Ортогональне доповнення
Два підпростори V1 та V2 евклідового простору V називаються взаємно ортогональними, якщо кожний вектор із V1 ортогональний кожному вектору із V2 (позначають V1V2). Читайте також:
|
||||||||
|