• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Утворення й історична доля Галицько-Волинського князівства

Лекція 5. Галицько-Волинська держава та її право

Висновок

Право Київської Русі складалось й вдосконалювалось у процесі еволюції Давньоруської держави. Серед основних його джерел був звичай. На нормах звичаєвого права базувалися писані джерела права: міжнародні договори, князівське законодавство, церковні статути. Найважливішою пам’яткою давньоруського права є Руська Правда, де найповніше подано характерні для того часу правові норми. Право Київської Русі було правом привілеїв. Його норми охороняли власність і забезпечували привілейоване становище панівної феодальної верстви. Феодально залежне населення перебувало поза законом.

Питання для самоконтролю:

1. Перерахуйте джерела права Київської Русі.

2. Що таке списки і редакції “Руської Правди”?

3. Які способи охорони нерухомого майна згадує “Руська Правда”?

4. Що означає принцип мінорату в спадковому праві?

5. Які правові наслідки виникали в результаті невиконання договірних зобов¢язань?

6. Які види банкрутства розрізняє “Руська Правда”?

7. Сформулюйте поняття злочину за “Руською Правдою”.

8. Якою була мета покарання в давньоруському праві?

9. Що таке “дика віра”?

План.

1. Утворення й історична доля Галицько-Волинського князівства

2. Особливості суспільного ладу та державного устрою

3. Правова система

Як зазначалося при розгляді попередніх тем, період роздробленості й розпаду Київської держави був закономірно обумовлений розвитком феодального виробництва та феодальних відносин. На той час аналогічні процеси відбувалися на території всієї Європи.

Подальшому розвитку українського державотворення значною мірою сприяло створення на заході сучасної України могутнього державно-політичного центра — Галицько-Волинського князівства. Воно виникло у 1199 р. завдяки об’єднанню князем Романом Мстиславовичем Володимиро-Волинського та Галицького князівств, які наприкінці ХІ — на початку ХІІ ст. відокремилися від Київської держави. Однак цьому єднанню передував процес їхнього становлення й самостійного розвитку в складних суперницьких стосунках між собою. М. Грушевський вважав ці два князівства найбезпосереднішими спадкоємцями політичної та культурної традиції Києва.

За шість років князювання Романа Галицько-Волинське князівство досягло великої могутності. У внутрішній політиці, спираючись на дрібне та середнє боярство й городян, Роман зосередив увагу на зміцненні княжої влади, підпорядкувавши собі свавільну галицьку боярську верхівку. Здійснюючи активну зовнішню політику, Роман поширював свій вплив на схід і в 1203 р. захопив Київ. Відтак під владу одного князя потрапили всі, за винятком Чернігівського, руські князівства. Автор Галицько-Волинського літопису називає його “царем на Русі”, “самодержцем”. Удалими були й військові походи Романа проти половців, завдяки чому, згадується у візантійських літописах, було врятовано Візантійську імперію. Раптова смерть Романа у бою з поляками (1205 р.) призвела до нових феодальних чвар, міжусобиць і війн, які знесилили й спустошили цей регіон.

Галицько-Волинське князівство розквітнуло за князя Данила Галицького, коли воно охопило велику частину земель колишньої Київської держави, продовжило її державницькі й культурні традиції. Після загибелі свого батька князя Романа малолітній Данило з матір’ю та братом Васильком, рятуючись від бояр, перебував при дворі угорського короля. Пізніше він утвердився на Волині й за підтримки феодалів зумів у 1238 р. оволодіти Галичем, а наступного року й Києвом.

Під час монголо-татарської навали, щоб зберегти владу й князівство, визнав себе васалом хана, зобов’язавшися сплачувати данину й надавати в розпорядження орди своє військо.

Влада Данила значно зросла після його перемоги над коаліцією Угорщини, поляків та галицьких бояр у 1245 р. під Ярославом (тепер місто у Польщі). Данило узяв собі Галичину, а братові Васильку віддав Волинь. Попри це, обидва князівства продовжували існувати як єдине ціле під зверхністю старшого князя Данила.

Воєнні успіхи й піднесення Галицько-Волинського князівства не могли не викликати занепокоєння в Орді. Незабаром після перемоги під Ярославом Данила викликали до столиці орди Сараю, де, визнавши зверхність хана, він одержав ярлик на князювання. Завдяки мудрій державній політиці Данило зумів зберегти свою державу від знищення монголо-татарами. Більш того, фактично він перебрав на себе ті виняткові повноваження, які раніше належали київським князям. У 1246 р. він висуває власну кандидатуру (Кирила) на посаду митрополита, що раніше мав право робити лише Великий київський князь.

Однак головним для галицько-волинського князя було підготуватися до боротьби з татаро-монгольським ярмом. Про це свідчить інтенсивне будівництво мурованих фортець і потужних замків у Бересті, Столп’ї, Хотині, Білгороді-Дністровському, Кам’янці-Подільському, укріплень Луцька, Даниліва, Львова, Володимира та ін. Готуючись до наступної боротьби із Золотою Ордою, Данило нормалізує стосунки з Польщею й Угорщиною. Намагаючися знайти союзників серед західноєвропейських країн, Данило звернувся до папи Римського з пропозицією щодо хрестового походу проти монголо-татар. Князь погодився на перехід своїх володінь під церковну юрисдикцію Рима, прийнявши у 1253 р. від папи королівську корону. Проте надії на допомогу Західної Європи реалізувати не вдалося, і Данило розірвав контакти з Римом. У 1254 р. він розпочав визвольний похід на Київ, скориставшись тим, що основні сили монголо-татар були далеко на сході. Але йому не вдалося здійснити свій задум. Розплатою за невдачу стало вторгнення у 1259 р. великого монголо-татарського війська в Галичину й Волинь. Данило Галицький змушений був знову визнати зверхність монголо-татар і на їх вимогу зруйнувати власні оборонні укріплення та фортифікаційні споруди. У 1264 р. князь Данило Галицький помер.

За наступників князя Данила внаслідок посилення феодальних міжусобиць, чвар і спустошливих нападів монголо-татар почався занепад Галицько-Волинського князівства. Хоча на певний час їм вдавалося зберігати державу й навіть розширювати території. Так, син Данила Лев приєднав до своїх володінь Люблінщину та частину Закарпаття, де жило українське населення.

В середині ХIV ст., після смерті останнього галицько-волинського князя Болеслава Юрія ІІ, який в 1340 р. був отруєний боярами, польські феодали захопили Галичину й частину Західної Волині. Основна частина Волині та Берестейська земля опинилися під владою Литовської держави.

Читайте також:

1. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
2. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
3. Автономні утворення у зарубіжних державах
4. Адміністративні зміни кінця 18-19 ст. та утворення нових архівів
5. Аналіз складу майна та джерел його утворення.
6. Антське державне утворення.
7. Антське державне утворення.
8. Архіви центральних установ Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Литовська та Коронна метрики. Волинська метрика
9. Безстатеве розмноження, його визначення та загальна характеристика. Спори — клітини безстатевого розмноження, способи утворення і типи спор.
10. Більш повну практику ціноутворення в сучасних умовах у розвинутих країнах світу допоможе з’ясувати короткий виклад розвитку теорії ціни.
11. БІОЕНЕРГЕТИКА:УТВОРЕННЯ АТФ
12. БІОЕНЕРГЕТИКА:УТВОРЕННЯ АТФ

Переглядів: 1270