• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Склад міжнародного правопорушення

У міжнародному правопорушенні, так само, як і у внутрішньодержавному, виокремлюється склад міжнародного правовпорушення.

Склад міжнародного правопорушення – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, на підставі яких порушники притягуються до відповідальності.

Утім, слід враховувати, що елементи складу міжнародного правопорушення не завжди ідентичні таким елементам у внутрішньодержавному праві.

До складу міжнародного правопорушення входять:

- об’єкт міжнародного правопорушення;

- об’єктивна сторона міжнародного правопорушення;

- суб’єкт міжнародного правопорушення;

- суб’єктивна сторона міжнародного правопорушення.

Об’єкт міжнародного правопорушення – це ті блага матеріального або нематеріального характеру, на які посягає міжнародне правопорушення (наприклад, міжнародний порядок, права і свободи людини, система міжнародних відносин, що склалася).

Об’єктивна сторонаміжнародного правопорушення проявляється як діяння суб’єкта міжнародних відносин, який порушує міжнародно-правові зобов’язання, що тягне за собою міжнародно-правову відповідальність.

Міжнародно-протиправне діяння суб’єкта МП виражається в активній дії або бездіяльності. Наприклад, у справі про протоку Корфу Міжнародний суд ООН вбачає достатні підстави для відповідальності Албанії, оскільки вона знала або повинна була знати про наявність мін у її територіальних водах, проте, не повідомила про це Великобританію. Внаслідок цього два англійських міноносці, які здійснювали мирний прохід через північну частину протоки Корфу (албанські територіальні води), отримали ушкодження.

Бувають порушення, які мають ознаки як дії, так і бездіяльності. Так, відповідно до ст. 4 Гаагської конвенції „Про установку автоматичних контактних підводних мін” від 18 жовтня 1907 р. нейтральна держава, яка встановлює міни біля свого узбережжя й не направляє повідомлення про це іншим державам, несе за це відповідальність.

Суб’єкти міжнародного правопорушення. В доктрині міжнародного права існує кілька поглядів на те, хто може виступати суб’єктом міжнародного правопорушення.

Наприклад, М.А. Баймуратов пише, що „суб’єктами міжнародного правопорушення можуть бути лише держави”. Разом з тим, він зазначає, що при вчиненні міжнародного правопорушення іншими суб’єктами міжнародного права, за виключенням міжнародних організацій, відповідальність буде нести всеж-таки держава. Отже, М.А. Баймуратов суперечить сам собі, визнаючи, що й міжнародні організації можуть бути суб’єктами міжнародного правопорушення.

На сьогодні у міжнародному праві кодифіковано лише норми про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння. Триває робота над кодифікацією норм про відповідальність міжнародних організацій, які, являючись суб’єктами міжнародного права, не можуть не бути суб’єктами міжнародної відповідальності.

Щодо фізичних осіб, то спеціалісти[1], котрі досліджували проблеми міжнародної відповідальності, у більшості випадків доводять, що фізичні, так само, як і юридичні, особи, не є і не можуть бути суб’єктами міжнародної відповідальності.

Фізичні особи не є суб’єктами міжнародно-правової відповідальності навіть у тому випадку, якщо вони вчиняють міжнародне протиправне діяння як посадові особи держави, особи-органи. За це вони несуть кримінальну відповідальність безпосередньо на підставі норм міжнародного права.

Є випадки, коли поряд з такою відповідальністю держава також несе відповідальсть, тільки міжнародно-правову. Наприклад, за непопередження злочинного діяння, за непокарання винних, у випадку агресії тощо.

Наприклад, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22 березня 2001 року йшлося: „Якщо б Германська Демократична Республіка досі існувала б, вона б несла відповідальність згідно з міжнародним правом за вказані діяння”.

У Статуті Міжнародного кримінального суду йдеться про те, що „жодне положення у цьому Статуті, що стосується кримінальної відповідальності, не впливає на відповідальність держави відповідно до міжнародного права” (ст. 25.4).

Тобто, як бачимо, тут проводиться різниця між двома видами відповідальності: індивідуальною кримінальною та міжнародно-правовою відповідальністю держави.

Також існують обставини, що породжують відповідальність держави у зв’язку з діянням іншої держави. Ці обставини визначені у гл. ІV Проекту статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння.

Держава, яка надає допомогу або сприяння іншій державі у вчиненні останньою міжнародно-протиправного діяння, несе відповідальність за це, якщо:

1) ця держава робить це, знаючи про обставини міжнародно-протиправного діяння;

2) діяння було б міжнародно-протиправним у випадку його вчинення цією державою.

Держава, що керує іншою державою та здійснює контроль над нею у вчиненні міжнародно-протиправного діяння, несе міжнародну відповідальність за таке діяння за вишеназваних умов.

Щодо відповідальності міжнародних міждержавних організацій, то в ряді міжнародних документів є певні положення про це. Наприклад, ст. 57 Статуту ООН передбачає відповідальність спеціалізованих установ ООН у відповідних галузях. Відповідно до статей V та ХІІ Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, що заподіюється космічними об’єктами 1972 р., міжнародна організація, яка здіснює або організовує запуск космічного об’єкту, несе відповідальність за будь-яку шкоду, заподіяну цим об’єктом.

Суб’єктивна сторона міжнародного правопорушення полягає у ставленні правопорушника до вчиненого ним діяння та його наслідків у формі вини. Утім, у міжнародній доктрині відсутня єдина позиція щодо вини. Зокрема, й у міжнародній доктрині, й у міжнародній практиці склалася думка, що будь-яке міжнародне протиправне діяння є винним.

Разом з тим, окремі вчені вважають, що суб’єктивна сторона міжнародного правопорушення може виражатися як у формі умислу, так й у формі необережності. На відміну від внутрішньодержавної доктрини, міжнародна не використовує поділ умислу на прямий та непрямий, а необережності – на злочинну недбалість та злочинну самовпевненість. Більше того, окремі склади сконструйовані таким чином, що суб’єктивна сторона як обов’язковий елемент в них відсутня. Мова йде про, так звану, “відповідальність незалежно від вини”. Зокрема, про відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (наприклад, зброєю масового знищення, повітряними силами, космічними об’єктами, ядерними об’єктами).

Читайте також:

1. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
2. I. При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника.
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
5. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
6. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
7. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
8. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.
9. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
10. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
11. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
12. Адміністративне правопорушення

Переглядів: 4042