МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Деякі найголовніші напрямки фінансової стратегіїЗавдання фінансової стратегії Принципи розробки фінансової стратегії Фінансова стратегія підприємства Названа стратегія теж надзвичайно важлива серед інших функціональних стратегій, оскільки без її позитивної реалізації неможливі будь-які інші стратегії господарства: корпоративна, конкурентні, функціональні. Фінансова функціональна стратегія означає прогнозування і коригування фінансових потоків відповідно до нових стратегій підприємства: корпоративної, конкурентних і функціональних; розподіл і постійний контроль за використанням фінансових ресурсів СОБ і функціональними службами; оцінювання інвестиційних проектів.
Розробка фінансової стратегії повинна базуватися на таких принципах: а) балансування матеріальних і фінансових потоків; б) найефективніший розподіл фінансових ресурсів для результативного фінансування корпоративної, конкурентних і функціональних стратегій підприємства; в) прогнозування альтернативних можливостей розвитку підприємства і його складових з точки зору фінансових характеристик його діяльності в різних умовах середовища; г) фінансовий аналіз та контроль. Найважливіші завдання фінансової стратегії такі: а) балансування, встановлення розумних співвідношень між коротко- та довгостроковими ефектами використання фінансових ресурсів; б) зростання вартості власного внутрішнього капіталу; в) забезпечення високих темпів зростання доходів; г) оптимізація співвідношень власного і позичкового капіталу; д) вдосконалення структури капіталу підприємства; е) бюджетування; є) проведення оптимальної дивідендної політики і інші. Розглянемо деякі найголовніші напрямки і завдання фінансової стратегії детальніше. 1. Фінансова стратегія розробляється переважно у формі бюджету (фінансового плану). Отже бюджет – найважливіша складова фінансової стратегії, найважливіший напрямок її розробки. Фінансовий план або бюджет - це фінансовий документ в якому визначено витрати майбутніх періодів і джерела їх покриття.
Бюджет підприємства включає: – План доходів і видатків. Йдеться про очікувані доходи (прибутки) та їх розподіл; – План грошових надходжень і виплат (план руху готівки); – Плановий баланс (групування коштів за їх складом і розміщенням та джерелами надходження). Розрізняють наступні типи бюджетівпідприємства: – Матеріальний бюджет - визначає кількість сировини і матеріалів по видах для реалізації стратегії; – Бюджет закупок - конкретизує витрати на закупівлю сировини і матеріалів для реалізації стратегії; – Бюджет праці - розраховує потребу у трудових ресурсах для реалізації стратегії. – Бюджет адміністративних витрат - розраховує витрати на управління. * Бюджетування в умовах ринку зустрічається з певними труднощами. По-перше, прогнозовані показники грошових надходжень, що залежать від коливання обсягів продаж, можуть не співпадати з фактичними потребами у фінансах на той чи інший період. По-друге, якщо планувати бюджет по діючих нормативах, то він може неадекватно вплинути на ресурсозабезпечення обраної стратегії, якщо середовище суттєво зміниться. В зв’язку з цим, в умовах нестабільного середовища, з метою уникнення названих і деяких інших труднощів бюджетування, здійснюють певні нейтралізаційні заходи. Серед них: а) застосовують методики гнучкого бюджетування, які передбачають розробку бюджетів з врахуванням багатоваріантності умов їх реалізації; б) розробляють кілька альтернативних бюджетів для різних сценаріїв розвитку середовища; в) зокрема, використовують метод нульового бюджетування – підхід, який зовсім не враховує минулих і поточних бюджетних пропорцій для розподілу ресурсів під реалізацію нової стратегії підприємства. 2. Ще одним напрямом, завданням фінансової стратегії є розробка ефективної структури капіталу підприємства. Ефективна структура капіталуозначає розробку оптимальних співвідношень між основним і оборотним, власним і залученим капіталом, формування оптимальної структури майна підприємства
Серед названого особливого значення слід надавати формуванню оптимального співвідношення між власним і залученим капіталом. Фінансовий леверидж– використання боргів для фінансування інвестицій – нерідко вигідний підприємству. Але надмірні борги підвищують ризик, насторожують інвесторів, що може привести до підвищення вартості капіталу (позичок на капітальні вкладення). Тобто доводиться в такому разі платити вищий дохід на акції, щоб спонукати їх покупку і отримати в такий спосіб фінансування на капвкладення. Беручи в борг (кредит) слід пам’ятати, що підприємству це вигідно доти, доки віддача від позичених коштів перевищує процент, який слід заплатити за користування ними. 3. Проведення дивідендної політики – теж важлива складова, важливий напрямок і завдання фінансової стратегії підприємства. Дивідендна політикаозначає вибір оптимального співвідношення між розмірами частки доходу, що направляється на дивіденди (споживання) і часткою доходів, що направляється на інвестування (на нагромадження капіталу).
Існує декілька теорій дивідендноїполітики: – Дивіденди виплачуються лише після того, коли здійснено всі обов’язкові платежі і задоволено потребу у фінансуванні капвкладень (інвестуванні); – Дивіденди на акції не впливають на ціну цих акцій; – Дивіденди - впливають на ціну акцій і є важливим показником вартості підприємства. На практиці ж спостерігаємо наступне: – Підприємства, які швидко розвиваються, часто не виплачують дивідендів (або ж виплачують у мінімальних розмірах), а весь дохід, за вирахуванням обов’язкових платежів, скеровують на розвиток виробництва, тобто на інвестування. – Підприємства, які повільно розвиваються, навпаки, вартість акцій підтримують сплатою високих дивідендів, а тому власних коштів на інвестування і швидкий розвиток їм не вистачає. При розробці фінансової стратегії названі виклади теорії і практики обов’язково враховуються, особливо для вироблення дивідендної політики, управління дивідендами. При цьому розраховують коефіцієнт виплати дивідендів, який є часткою від ділення дивідендів з розрахунку на акцію на дохід з розрахунку на ту ж акцію. Так от підприємства, які прийняли стратегію зростання, планують названий коефіцієнт невисоким, нерідко розраховуються не дивідендами, а новими акціями, кошти від яких направляють на чисті інвестиції, на прискорений розвиток виробництва. І, навпаки, реалізуючи стратегію стабілізації, можна вже більшу кількість доходу направити на дивіденди і коефіцієнт планувати вищим.
13.2.5. Стратегія наукових досліджень і науково-конструкторських робіт (НДКР)
Стратегія НДНКРпередбачає розробку і сприяння впровадженню ідей або про новий продукт (послугу), або про модернізацію існуючого продукту.
Стратегія НДНКР буває двох груп: а) інноваційна (розробка цілком нової продукції) та б) імітаційна (імітацію існуючих товарів). Спонукаючими мотивами для формування стратегії НДНКР можуть бути: а) вимоги корпоративної і конкурентних стратегій підприємства (наприклад, обрання стратегії диференціації передбачає пошук нового товару чи модернізацію його властивостей, а отже відкриває поле для стратегії наукового пошуку); б) маркетингові дослідження, які подають узагальнені вимоги споживачів до товару в) різка зміна середовища, "технологічний прорив" конкурентів. Види стратегій НДНКР: – Наступальна - означає розробку цілком нових технічних і технологічних рішень для забезпечення реалізації корпоративної стратегії зростання; – Захисна - розробка таких дизайнерських, техніко-технологічних рішень, які б забезпечили збереження підприємством досягнутих позицій на ринку; – Проникнення - стратегія для конструювання такого товару, чи надання йому таких властивостей, що забезпечить проникнення на нові ринки; – Конгломератна - її ще називають наступально-захисною і застосовують, як правило, великі підприємства, оскільки така стратегія капіталомістка, вимагає значних фундаментальних та прикладних розробок і носить ризикований характер; – Реакції - це стратегія реакції на суттєвий технологічний прорив конкурентів Читайте також:
|
||||||||
|