Перспективи розвитку стратегічного управління в Україні.

Можна виділити основні принципи й тенденції стратегічного управління підприємствами в сучасних умовах.

1. Поділ управління майном (функція власника) і виробництвом (компетенція директора, правління, менеджера).

2. Основою стратегії підприємства стає планування доходів і видатків, увага керівників переміщається з постачальницько-виробничої у фінансово-збутову сферу.

3. Поділ функцій стратегічного й оперативного управління виробництвом. Перші здійснює керівник (рада директорів) і штаб (консультативна рада, що не має права давати прямі вказівки виконавцям), другі – правління, директори по виробництву, маркетингу й збуту й т.д., підлеглі їм відділи управління. До числа обов'язків керівника ставиться визначення загальних цілей на основі аналізу й прогнозування ринкових позицій фірми, затвердження відповідних планів і програм, структури керування, концепції маркетингу, основних напрямків НДДКР.

4. Підсилюється роль фінансових підрозділів у виробленні стратегічних цілей. В умовах комп'ютеризації фінансова служба поєднується з бухгалтерією.

5. Різноманіття стратегій управління залежно від ринкових позицій фірми й сфер діяльності, де вона може розраховувати на успіх. Так, завод "Новатор" у Хмельницькому в основу своєї стратегії поклав перехід від військової до наукомісткої цивільної продукції.

6. Організація співробітництва великого й малого бізнесу. Розглянемо, що конкретно повинен робити генеральний директор як стратегічний менеджер, яка послідовність його роботи, у чому йому допомагають консультанти (референти помічники).

1 етап - вибір мети з урахуванням фінансового положення фірми. Тут можна виділити наступні варіанти:

а) відновлення платоспроможності;

б) збільшення маси й норми прибутку;

в) диверсифікованість, тобто освоєння нових сфер діяльності.

г) конверсія – повна зміна профілю для оборонних заводів.

2 етап – уточнення, диференціація мети. Виходячи з ринкової ситуації намічується:

а) проникнення на новий ринок – наступальна стратегія фірми на основі витиснення конкурентів із цього ринку або співробітництво з ними.

б) збереження й розвиток ринкових позицій – оборонна стратегія.

в) відступ, догляд з безперспективних ринків. Фірмі не потрібно чіплятися за всі види діяльності, намагатися обов'язково закріпитися на всіх можливих ринках. Можна й іти з ринку, але йти гідно, шляхом нормального згортання своєї діяльності.

3 етап – вибір типу маркетингової, конкурентної стратегії. Можна виділити чотири варіанти такої стратегії.

А. Нецінова конкуренція при різноманітному асортименті. Даний тип маркетингової стратегії означає, що фірма конкурує унікальною якістю, а не низькою ціною продукції.

Б. Нецінова конкуренція при вузькому асортименті.

В. Цінова конкуренція при різноманітному асортименті. Її можуть обрати великі фірми, які мають порівняно дешеві матеріальні ресурси або робочу силу.

Г. Цінова конкуренція при вузькому асортименті.

4 етап – диференціація цілей залежно від етапів життєвого циклу виробу.

5 етап – сегментація ринку й вибір мети для кожного сегмента. Мети фірми диференціюються по різних сферах управлінської діяльності. До числа контрольованих показників можна віднести збут (обсяг реалізації); доходи; рівень конкуренції; динаміку ціни.

По кожній із цих зон доцільно провести аналіз за декількома напрямками:

1. Питома вага даної зони (сегмента) у загальному доході (обсязі продажів) фірми і його динаміка. Цей показник відображає значимість даної сфери діяльності підприємства. При цьому виділяються "зірки", "дійні корови", "знаки питання" і "собаки".

2. Питома вага даної групи товарів у загальному обсязі реалізації на ринку і його динаміка. При цьому враховується частка покупців, які придбали товар фірми (коефіцієнт проникнення на ринок), і відношення середньої фірмової продажної ціни до рівня ринкових цін на аналогічний товар (ціновий коефіцієнт).

3. Стадія життєвого циклу, на якій перебуває товар.

4. Загальна конкурентоспроможність і стратегічна вразливість даної зони господарювання (ступінь комерційного ризику).

Стратегія в зонах господарювання має особливе значення. У стратегічному управлінні особливо важливий вибір перспективної цілі розвитку підприємства. Для кожного сегмента ринку такими цілями, як ми вже відзначали, можуть бути:

1. Проникнення на ринок на основі розробки нового фірмового товару або витиснення конкурентів, що пропонують аналогічні товари. Ця атакуюча стратегія застосовується в основному при організації експорту, оскільки конкуренція на внутріукраїнському ринку ще невелика.

а) злиття з іншими підприємствами, що виходять на той же ринок на основі консорціуму (тимчасове об'єднання фірм і фінансових фондів для спільної боротьби за одержання великого замовлення і його спільного виконання при солідарній відповідальності), картелю (угоди про квоти експорту цінах, умовах реалізації, спільному використанні патентів);

б) створення фірмами, що вже діють на тім же ринку, загальних філій (дочірніх фірм) для виробництва або реалізації спільно розробленого або виробленого товару.

в) складання угод про використання комплектуючих виробів, технічних систем і служб сервісу закордонних фірм.

г) включення суміжників у єдиний концерн із закінченим циклом виробництва шляхом взаємного придбання, обміну активами, створення холдингів, забезпечуючих фінансовий контроль за дочірніми й внучатими компаніями й т.д.

2. Збереження й розвиток ринкових позицій шляхом відновлення асортиментів продукції, технології виробництва й диверсифікованості (перехід до багатопрофільного виробництва із широкою номенклатурою виробів і послуг).

3. Догляд з безперспективних ринків на основі спеціалізації на випуску рентабельної й продукції, що користується стійким попитом. До такого впорядкованого відступу змушує конкуренція виробників.

Специфіка зони господарювання визначає загальну концепцію управління. Якщо ситуація стабільна, ціль визначена, а успіх залежить від одного головного фактору, повноважень, ресурси й відповідальність доцільно передати на місця. У складних багатоцільових зонах варто зберегти стратегічне управління в центрі. Керівництво фірми погодить стратегію в різних .зонах господарювання, підтримуючи в спільних інтересах наступальний порив одних за рахунок резервів, створених іншими.

Основа стратегічного управління підприємством – перспективне планування. Приймати план може тільки власник або уповноважений ним працюючий за контрактом і відповідальний за результати господарської діяльності підприємець. Істотно змінюється й роль планування в управлінні підприємством. Виконання плану – не самоціль, а засоби ефективної організації роботи фірми. План може й повинен коректуватися з урахуванням ситуації на ринку. Робота цехів і ділянок оцінюється не по відсотках виконання або тим більше перевиконання планів, а по виконанню графіків поставок, якості продукції, використанню виробничої потужності, рівню й динаміці витрат виробництва й прибутку.

Відділ стратегічного планування акціонерного товариства прогнозує попит і ціни на різних сегментах ринку, конкурентоспроможність зон господарювання, обсяг реалізації продукції, а на цій основі видає структурним одиницям ключові орієнтири по відновленню продукції й технології, базову інформацію про необхідну якість і асортименти продукції. Ціль такого планування – узгодження різних напрямків розвитку фірми, структурні зміни, розширення ефективних і згортання нерентабельних виробництв. Оперативно-календарне планування ведуть структурні ланки фірми.

Зміни в порядку розробки плану пов'язані з переходом від одноваріантного до різноманітного планування. При зіставленні варіантів, що відрізняються структурою виробництва (номенклатурою продукції, технологіями й джерелами поставок), використовуються графіки розподілу ресурсів по видах продукції або стратегічних сегментів господарювання. Вони дозволяють вибрати варіант із найбільшою сумою прибутку при даному обсязі видатків (при обмеженості оборотних активів).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасний стан стратегічного управління в Україні.	\|	Конвенціяпро допомоги у випадках виробничого травматизму № 121 від 1964 року, Міжнародна організації праці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.