Правовий документ

Під правовим документом розуміють документ, в якому зафіксовані дані про право і юридичну діяльність, які використовують в правовій практиці.

Традиційним матеріальним носієм правового документа є папір. З впровадженням у сферу юридичної діяльності технічних засобів фіксації, збереження і передачі правової інформації до її джерел і носіїв стали відносити фото-, кіно- та інші зображення, а також звукозапис, що породило й узаконило такі поняття, як фото-, кіно-, відео-, фоно- та інші документи.

З початком комп’ютеризації юридичної діяльності цей перелік поповнився новим видом документа – електронним (машинним), для якого в якості джерел і носіїв використовуються перфострічки, перфокарти, магнітні стрічки, магнітні і оптичні диски тощо.

В залежності від виду юридичної діяльності, конкретних суспільних і правових відносин, правові документи поділяються на:

· державно-правові (укази Президента, закони, постанови Кабміну тощо);

· судово-правові (виконавчий лист, протоколи слідчих дій тощо);

· цивільно-правові (договір закупівлі-продажу, заповіт тощо);

· земельно-правові (акт на користування землею);

· фінансово-правові (платіжні доручення, страховий поліс тощо)

· інші.

За способом вираження і фіксації інформації та матеріального носія документи поділяють на:

1) письмові або текстові документи – найдавніший і до останнього часу найбільш поширений у юридичній діяльності вид документа. Засобом вираження і фіксації інформації тут є письмові знаки алфавіту, цифри і умовні позначки. В рамках цього виду документів виділяють рукописні документи і документи, виготовлені за допомогою технічних засобів (механічних і електричних друкарських машин, телетайпних автоматів, комп’ютерів тощо). Матеріальним носієм таких документів, як правило, є папір.

Усі письмові документи, які використовують в правовій діяльності, мають обов’язкові реквізити. Деякі з таких документів друкують на спеціальних бланках і спеціальному папері (наприклад, з водяними знаками). Якщо письмовий документ позбавлений обов’язкових реквізитів, але за умовами правової задачі він повинен бути використаний, його автор і виконавець можуть бути встановлені за допомогою авторознавської або почеркознавської експертиз;

2) фото- і кіно документи – засобом фіксації інформації є відтворюване зображення об’єкта, а методом її закріплення – фотохімічні процеси або фотоелектричні процеси.
Для надання таким документам юридичного значення необхідно знати умови їх виникнення, що досягається їх відповідним технічним і процесуальним оформленням.

Важливою особливістю фото- і кінодокументів є їх здатність на носію невеликого формату зберігати великі обсяги інформації;

3) машинні документи – з’явились з впровадженням інформаційних технологій в діяльність людини. Використання комп’ютера для обробки правової інформації, що міститься в первинних документах, припускає її перенос на проміжні носії, які називають машинними носіями інформації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правова інформація	\|	Комп’ютерні правові системи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.