По формі траєкторії механічний рух буває прямолінійний і криволінійний, по швидкості – рівномірний і нерівномірний. Для тіл, які не можна вважати матеріальними точками, рух буває поступальний і обертальний. При поступальному русі будь-яка пряма, проведена через дві точки тіла, залишається паралельною сама собі. При обертальному русі всі точки тіла описують концентричні кола, центри яких лежать на одній прямій, яка називається віссю обертання.
Є три способи задавання положення і руху точки у просторі: звичайний, векторний і координатний.
При звичайному (траєкторному) способі повинно бути відомо: траєкторія; початок відліку, тобто дугова координата S(0) точки А в початковий момент часу; напрямок руху по траєкторії від початкового положення; дугова координата S(t) точки В, яка вимірюється довжиною траєкторії від початкової точки до положення тіла в будь-який момент часу, тобто повинна бути відома функція S = S(t).
Наприклад, S(t) = 10 + 2t -3t2 + 5t3 (м).
При векторному способі положення точки задається кінцем радіус-вектора , проведеним із деякого полюса О. Повинно бути відомо: 1) положення полюса О; 2) Векторна функція часу , яка називається векторним законом руху тіла.
Наприклад, , (2.1)
де - одиничні вектори (орти) вздовж координатних осей X, Y, Z відповідно.
При координатному способі повинні бути заданими: система координат X, Y, Z; функції часу: x(t), y(t), z(t). Наприклад,
x(t) = 4t (м); y(t) = -7t2 (м); z(t) = 2t3 (м).
Всі способи взаємозв’язані. Найпростішим є зв’язок двох останніх. Якщо помножити координатні функції на відповідні орти і додати, одержимо векторну функцію (2.1) для .