МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Композиція бесіди: етикетне взаємозвернення, експозиція, зав’язка, розвиток діалогу, фінал.Бесіда – метод отримання інформації на основі словесної комунікації. Це цілеспрямований вид ділового спілкування, що переслідує досягнення певних цілей, слугує засобом прийняття спільного рішення на основі спільного обговорення проблеми. Варіанти розвитку діалогу у бесіді: 1) розпитування співрозмовника з метою отримання інформації; 2) повідомлення певної інформації співрозмовнику; 3) уважне слухання. Техніка розпитування у бесіді: 1) налаштувати партнера на тему і проблему бесіди; 2) стимулювати початок висловлювання партнера; 3) стимулювати розгорнуте висловлювання; 4) уточнювати і оцінювати отриману інформацію. Техніка інформування у бесіді: 1) сформувати установку сприймання; 2) заінтригувати проблемою; 3) послідовно викласти сутність інформації. Техніка слухання у бесіді: 1) мобілізація уваги, уточнення, перефразування; 2) розуміння емоційного стану, з’ясування причин такого стану, ідентифікація з партнером, оцінка ситуації з позиції партнера. 5. Публічна промова – як діалогічна форма спілкування реалізується за умови безпосереднього психологічного контакту з слухачами, що передбачає психологічну взаємодію між промовцем і слухачами. Промова складається з трьох частин: - вступу: підготовки аудиторії до сприймання інформації (спонукання інтересу), постановки проблеми, доведення плану промови (повідомлення перспектив, задач); - головної частини: представлення предмету спілкування, доведення сутністі предмету, формування установки на діяльність; - заключної частини: закріплення думки, узагальнення, побажання. Експресивні засоби публічного спілкування: - додатковий (емоційні) наголос: іронія, подив, страх, обурення, захоплення. - мелодійне інтонування: радість – туга, погроза – страх та ін; - модифікація тривалості фраз: темп мовлення, спеціальні паузи, тривалість звучання та ін. Правила для промовця: 1. Повага, доброзичливість, по відношенню до партнера. 2. Ввічливість, неприпустимість категоричності у судженнях. 3. Скромність у самооцінках і самопрезентація, ненав’язливість викладення позицій, поглядів і оцінок. 4. Орієнтація на партнера, створення для нього психологічного комфорту. 5. Постійна стимуляція інтересу партнера щодо теми спілкування, врахування його інтересів. 6. Логічність викладення своїх поглядів і позицій. 7. Підтримка уваги партнера, стимулювання його активності. 8. Вибір стилю мовлення, відповідного до ситуації спілкування та особливостей партнера. 9. Вибір дистанції у спілкуванні, системи жестикуляції і міміки, яка не дратує партнера і створює зручне спілкування. Правила для слухача: 1. Не шкодувати часу для вислуховування партнера. 2. Ставитись до партнера з терпінням і повагою 3. Не перебивати промовця, вислухати його повністю. 4. Представляти можливість партнерові виразити себе, стимулювати його активність. 5. Використовувати вербальні та невербальні засоби емоційно-психологічної підтримки промовця.
Література: 1. Автономов В.С. Предпринимательская функция в экономической системе / Отв. ред. В.И. Кузнецов. – М., 1990. 2. Ботавина Р.М. Этика менеджмента: Учебник. – М., 2001. 3. Герет Т.М., Клоноскі Р.Дж. Етика бізнесу. – К.: Основи, 1999. 4. Глущенко Е.В. и др. Основы предпринимательства: Учеб. пособие / Е.В. Глущенко, А.И. Капцов, Ю.В. Тихонравов. – М., 1996. 5. Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі. – К., 1999. 6. Льюис Р. Д. Деловые культуры в международном бизнесе. От столкновения к взаимопониманию: Пер. с англ. – М., 1999. 7. Мак-Дональд Д. Игра называется бизнес. – М., 1979. 8. Малахов В. “Экономический человек” и рациональность экономической деятельности (обзор зарубежных исследований) // Психологический журнал. – 1990. – Т. 11. - № 6. – С. 38 – 46. 9. Палеха Ю.І. Ділова етика: Навч. посібник. – К., 2001. 10. Позняков В.П. Новая социальная группа: признаки, мотивы действий, трудности становления // Человек и труд. – 1992. - № 4-5. – С. 14 –17. 11. Шумейкер П. Модель ожидаемой полезности: разновидности, подходы, результаты и пределы возможностей // THESIS: Риск, неопределенность, случайность. – 1994. – Вып. 5. – С. 29 – 80. Читайте також:
|
||||||||
|