• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Композиція бесіди: етикетне взаємозвернення, експозиція, зав’язка, розвиток діалогу, фінал.

Бесіда – метод отримання інформації на основі словесної комунікації. Це цілеспрямований вид ділового спілкування, що переслідує досягнення певних цілей, слугує засобом прийняття спільного рішення на основі спільного обговорення проблеми.

Варіанти розвитку діалогу у бесіді: 1) розпитування співрозмовника з метою отримання інформації; 2) повідомлення певної інформації співрозмовнику; 3) уважне слухання.

Техніка розпитування у бесіді: 1) налаштувати партнера на тему і проблему бесіди; 2) стимулювати початок висловлювання партнера; 3) стимулювати розгорнуте висловлювання; 4) уточнювати і оцінювати отриману інформацію.

Техніка інформування у бесіді: 1) сформувати установку сприймання; 2) заінтригувати проблемою; 3) послідовно викласти сутність інформації.

Техніка слухання у бесіді: 1) мобілізація уваги, уточнення, перефразування; 2) розуміння емоційного стану, з’ясування причин такого стану, ідентифікація з партнером, оцінка ситуації з позиції партнера.

5. Публічна промова – як діалогічна форма спілкування реалізується за умови безпосереднього психологічного контакту з слухачами, що передбачає психологічну взаємодію між промовцем і слухачами.

Промова складається з трьох частин:

- вступу: підготовки аудиторії до сприймання інформації (спонукання інтересу), постановки проблеми, доведення плану промови (повідомлення перспектив, задач);

- головної частини: представлення предмету спілкування, доведення сутністі предмету, формування установки на діяльність;

- заключної частини: закріплення думки, узагальнення, побажання.

Експресивні засоби публічного спілкування:

- додатковий (емоційні) наголос: іронія, подив, страх, обурення, захоплення.

- мелодійне інтонування: радість – туга, погроза – страх та ін;

- модифікація тривалості фраз: темп мовлення, спеціальні паузи, тривалість звучання та ін.

Правила для промовця:

1. Повага, доброзичливість, по відношенню до партнера.

2. Ввічливість, неприпустимість категоричності у судженнях.

3. Скромність у самооцінках і самопрезентація, ненав’язливість викладення позицій, поглядів і оцінок.

4. Орієнтація на партнера, створення для нього психологічного комфорту.

5. Постійна стимуляція інтересу партнера щодо теми спілкування, врахування його інтересів.

6. Логічність викладення своїх поглядів і позицій.

7. Підтримка уваги партнера, стимулювання його активності.

8. Вибір стилю мовлення, відповідного до ситуації спілкування та особливостей партнера.

9. Вибір дистанції у спілкуванні, системи жестикуляції і міміки, яка не дратує партнера і створює зручне спілкування.

Правила для слухача:

1. Не шкодувати часу для вислуховування партнера.

2. Ставитись до партнера з терпінням і повагою

3. Не перебивати промовця, вислухати його повністю.

4. Представляти можливість партнерові виразити себе, стимулювати його активність.

5. Використовувати вербальні та невербальні засоби емоційно-психологічної підтримки промовця.

Література:

1. Автономов В.С. Предпринимательская функция в экономической системе / Отв. ред. В.И. Кузнецов. – М., 1990.

2. Ботавина Р.М. Этика менеджмента: Учебник. – М., 2001.

3. Герет Т.М., Клоноскі Р.Дж. Етика бізнесу. – К.: Основи, 1999.

4. Глущенко Е.В. и др. Основы предпринимательства: Учеб. пособие / Е.В. Глущенко, А.И. Капцов, Ю.В. Тихонравов. – М., 1996.

5. Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі. – К., 1999.

6. Льюис Р. Д. Деловые культуры в международном бизнесе. От столкновения к взаимопониманию: Пер. с англ. – М., 1999.

7. Мак-Дональд Д. Игра называется бизнес. – М., 1979.

8. Малахов В. “Экономический человек” и рациональность экономической деятельности (обзор зарубежных исследований) // Психологический журнал. – 1990. – Т. 11. - № 6. – С. 38 – 46.

9. Палеха Ю.І. Ділова етика: Навч. посібник. – К., 2001.

10. Позняков В.П. Новая социальная группа: признаки, мотивы действий, трудности становления // Человек и труд. – 1992. - № 4-5. – С. 14 –17.

11. Шумейкер П. Модель ожидаемой полезности: разновидности, подходы, результаты и пределы возможностей // THESIS: Риск, неопределенность, случайность. – 1994. – Вып. 5. – С. 29 – 80.

Читайте також:

1. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
2. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
3. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
4. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
5. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
6. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
7. Бурхливий розвиток емпіричної соціології
8. Вiковi особливостi волi. Розвиток i формування волi
9. Валютна система та її розвиток
10. Велика депресія 1929–1933 рр. і економічний розвиток країн у 30-х рр. ХХ ст. Виникнення кейнсіанства
11. Великі географічні відкриття та їхній вплив на економічний розвиток Європи
12. Види мислення. Розвиток мислення. Поняття про інтелект.

Переглядів: 1018