Створити ефективне державне управління можна лише за умови поєднання наукових досліджень у сфері державного будівництва з практичною державно-управлінською діяльністю.

Другу групу становлять логічні методи пізнання, їх основу складають теоретичні прийоми - аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, експеримент, абстрагування, узагальнення і обмеження, сходження від абстрактного до конкретного та ін.

До третьої групи належать методи емпіричних досліджень, тобто сукупність конкретно-соціологічних прийомів, за допомогою яких нагромаджується і систематизується емпіричний матеріал і дані конкретних соціологічних, економічних, політологічних, правових та історичних досліджень. Сюди входить і аналіз статистичних даних, прямих спостережень, вивчення різноманітних документів, матеріалів опитування населення тощо. Кожен із названих методів (їх груп) застосовують не ізольовано, а в комплексі. Це дає змогу отримати більш повні та всебічні результати досліджень.

Функції теорії державного управління - це основні напрями впливу на розвиток знань про державно-управлінську діяльність, на розв'язання проблеми демократичних перетворень у цій сфері та наближення державного управління до кращих світових зразків публічного адміністрування.

Основні функції теорії державного управління такі:

- пізнавальна - вироблення, систематизація і перевірка системи знань про загальні закономірності державного управління як соціального явища, пояснення причин його виникнення та зміни тощо;

- методологічна - використання положень теорії державного управління як загальних орієнтирів і засобів проведення досліджень у спеціалізованих сферах відповідної наукової галузі;

- прогностична - передбачення, формулювання та перевірка гіпотез про розвиток державно-управлінських (публічно-адміністративних) явищ;

- практично-прикладна - обґрунтування рекомендацій і пропозицій щодо свідомого впливу на державно-управлінську практику з метою її вдосконалення;

- освітньо-професійна - загальнотеоретична підготовка фахівців у відповідній освітній галузі, формування сучасної культури публічного адміністрування.

Таким чином, теорія державного управління в умовах переходу до демократії - це" фундаментальна наукова дисципліна, яка має відношення практично до всіх сфер та галузей суспільної діяльності, має конкретно-історичний характер і на міждисциплінарній та міжгалузевій основі досліджує закономірності демократичних перетворень, пов'язаних із трансформацією державного управління в публічне адміністрування.

"Державне управління" як науковий напрям посів належне місце та існує вже тривалий час. Наприклад, у міжнародній Універсальній десятковій класифікації (УДК) "Державне управління" виділено в окремий напрям. У багатьох західних університетах поряд із наданням ступеня магістра державного управління (М.Р.А. Маstег оf РuЬІіс Аdministration) присуджується науковий ступінь доктора державного управління (DРА - Doctor оf РuЬІіс Administration). Для прикладу, в 1997 р. у Сполучених Штатах Америки нараховувалося 219 вищих навчальних закладів, які присуджують ступінь М.Р.А., ступінь D.Р.А. - 17, у Великій Британії - три вищі заклади освіти-»-надають ступінь D.Р.А., у Канаді присуджується науковий ступінь доктора філософії в державному управлінні (Рh. D. іn РubІіс Administration).

У зв'язку із формуванням засад глобального інформаційного
суспільства, трансформаційними процесами, що відбуваються в Україні, її
євроінтеграційними прагненнями, підвищенням рівня світової економічної і
політичної конкуренції зростає пріоритетна роль державного управління, а
значить і потреба його вдосконалення, модернізації, забезпечення високої
ефективності.

Важливим чинником розвитку галузі науки "Державне управління" в
Україні, забезпечення її інноваційної спрямованості є широке висвітлення та
вивчення світових наукових досягнень та напрямів наукового пошуку, їх
співвідношення із відповідними здобутками вітчизняної науки.

[1] При цьому слід ввизнати, що наука управління появилася лише на рубежі ХІХ і ХХ століть, що обумовлено науковою організацією праці та управління виробництвом.

[2] Про соціально-економічну та політичну сутність держави, її еволюції та взаємовпливу на модель державного управління буде розглянуто в наступних двох розділах.

[3] Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, Д36 О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. — К.: Знання-Прес, 2003. — 343 с

[4] Райт Г. Державне управління: Пер. з англ. В. Івашка, О. Коваленко, С Соколик. — К.: Основи, 1994. - 191 с

[5] Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. — М.: Юрид. лит., 1997. — 400 с.

[6] Политологический словарь: В 2 ч. — Ч. 1. — М.: Луч, 1994. — С. 208.

[7] Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б. Авер'янова. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 432 с; Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. — К.: НАН Украины, Ин-т государства и права, 1995. — 207 с; Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / Кол. авт.; Наук, керів. В.В. Цветков. — К.: Оріяни, 1998. — 364 с.

[8] Адміністративне право України. Академічний курс. У 2 т. — Т. 1. Загальна частина. — К.: «Юридична думка», 2004. (с.53)

[9] Бандурка О. О. Державне управління проблеми уточнення поняття та визначення меж його використання // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. — 2004. — № 3. — С. 26-32. (С.29).

[10] Глазунова Н. И. Система государственного управлення. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. (С.13)

[11] Глазунова Н. И. Система государственного управлення. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. (С.13-14)

[12] Реформування державного управління в Україні: проблеми та перспективи (В. В. Цвєтков, керівник авт. кол.). — К.: Оріяни, 1998. (60-61)

[13] Державне управління : Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; за ред. А.Ф. Мельник. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Знання, 2004. – 342 с.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.