• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема лекції: Страхування фінансових ризиків Принципи організації депозитного страхування

Лекція № 10.

Використані терміни:кредитний ризик, делькадерне страху­вання, ризик неплатежу, граничне страхування, факторинг, інвестиції, споживчий кредит, кредит до віри, застава, лізинг, депозит, депонування, страхування від втрат прибутку.

Страховий та економічний зміст поняття фінансового ри­зику не є однозначним. Здебільшого страхування фінансових ризиків розглядається як у вузькому, так і в широкому ро­зумінні У вузькому розумінні це страхування тлумачиться як страхування лише кредитних ризиків, а широке його ро­зуміння охоплює також усі види страхового захисту від тих ризиків, які виявляються в будь-якій сфері визначених фінан­сових відносин або безпосередньо спричиняють фінансові втрати.

Звичайне страхування майна покриває лише незначну ча­стину втрат, яких господарський суб'єкт зазнав внаслідок на­стання ризику. Набагато більшими можуть бути його втрати, завдані неотриманням сподіваного прибутку. І тут страхуван­ня так званих втрачених можливостей (реальних майнових втрат у їх залишковій вартості плюс втрат очікуваної користі), дає змогу вчасно відновити виробничий процес перерваний через настання випадкової події, підтримує регулярне надход­ження грошових коштів, необхідних для фінансування госпо­дарського процесу, а не тільки для відновлення втрачених че­рез подію основних фондів.Згідно з класифікацією ризиків до групи фінансових віднесені ризики, що виявляються у зв'язку із наданням кре­дитів (товарних кредитів; кредитів під інвестиції; споживчих кредитів; кредитів, виданих під заставу; кредитів довіри і т.ін.) та у зв'язку з втратою прибутку — найбільш репрезентативним видом страхування фінансових ризиків, а також різно­манітних біржових ризиків (див. схему, рис. 4).

Рис. 4. Класифікація видів страхування фінансових ризиків

Види збитків у страхуванні фінансових ризиків див. рис. 5.

Рис. 5. Види збитків у страхуванні фінансових ризиків

Страхова сума обчислюється на базі передбачуваного об­сягу прибутку та обсягу постійних витрат, які можуть склас­тися у господарському році.

При розрахунку страхового тарифу враховується:

сезонність виробництва;

тривалість терміну відшкодування;

характер конкуренції в даній галузі;

франшиза.

Правове забезпечення у страхуванні фінансових ризиків може набирати багатьох форм. При цьому воно передбачає, що втрати (кредиторська заборгованість, відсотки по ній, не­платоспроможність позичальників та споживачів і т.ін.) мо­жуть бути повернені третіми особами, тобто страховиком. От­же, страхування фінансових ризиків можна визначити як господарський механізм, мета якого — задовольнити випадкові оцінювані майнові потреби, які виникають з ризиків неповернен­ня кредитів чи неотримання прибутку в достойній кількості абозовсім, перерозподіливши втрати між суб'єктами фінансово-страхових відносин.

В Україні ці проблеми поки що не знаходять свого місця в гідних межах, тому що відсутнє головне — інвестиційна діяльність громадян, тобто депонування грошових коштів у комерційних банках. Масове неповернення банками депо-нентних коштів підносить звичайну негативну фінансово-банківську ситуацію до рангу вагомої соціально-економічної і навіть політичної проблеми. Адже вклади клієнтів, фізичних та юридичних осіб, банки активно використовують у своїй комерційній діяльності. А ця діяльність, як відомо, пов'язана як з розвитком економіки країни в цілому, так і з ризиками неповернення коштів, що автоматично лягає на плечі клієнтів банків — власникам депозитів. Саме тому постає гостра по­треба створювати ефективні системи захисту інтересів вклад­ників від наслідків ризику неплатоспроможності їхніх банків. Таким чином, страхування депозитів стає актуальнішою про­блемою економічної системи будь-якої країни.

Система страхового захисту депозитів була уперше засто­сована в США у 1933 р. згідно з вимогами прийнятого Банківського закону про страхування депозитів. Було створе­но державну організацію — «Федеральну корпорацію страху­вання депозитів», яка протягом вже багатьох десятиліть стра­хує всі види банківських депозитів за рахунок спеціального фонду, створеного щорічними внесками комерційних банків.

Сутність системи депозитного страхування (СДС) — ство­рення системи взаємної відповідальності комерційних банків перед вкладниками, яка передбачає використання страхових принципів при організації цільового фонду, що може витра­чатись для повної або часткової компенсації збитку, спричи­неного вкладниками банку, який збанкрутував.

Принципи побудови систем депозитного страхування (рис. 4.23):

інституційний характер організації;

страхова основа формування;

обов'язкова участь усіх фінансових закладів, які прий­мають депозити;

імперативність регуляційних норм діяльності;

змішаний характер (участь державних та недержавнії структур);

обмеженість страхової відповідальності банків, уста­новленою квотою відшкодування депозитів;

власна участь застрахованих у покритті ризиків непо­вернення депозитів;

диференціація страхових тарифів;

надання страхового відшкодування на одного вкладника.

Рис. 6. Характеристики типів систем депозитного страхування

Попри цілий ряд недоліків, які виявляються протягом часу їх функціонування, ці системи стали моделями, які насліду­ють у багатьох країнах світу.

Беручи до уваги актуальність розглянутих щойно питань для всіх банківських систем, 30 травня 1994 р. Європейський Союз ухвалив спеціальну Директиву 94/19/ЄС щодо впровад­ження програм страхування депозитів країнами-членами ЄС, а також країнами, які мають намір приєднатися в майбутньо­му до ЄС.

Керуючись статтею 24 закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України розробив та з 01.07.96 р. ввів у дію «Тимчасовий порядок формування комерційними банками фонду страхування вкладів фізичних осіб». Фонд створюється за рахунок придбання банками дер­жавних цінних паперів (на суму, достатню для покриття зо- . бов'язань перед фізичними особами) та передачі їх на зберігання Національному банку України. У разі ліквідації комерційного банку, Національний банк України розблоковує державні цінні папери такого банку, реалізує їх, а отримані кошти використовує на відшкодування фізичним вкладникам депозитів. Як бачимо, юридичні особи (їх вклади), поки що знаходяться поза увагою такого страхування, хоча їхні вклади на сьогоднішній день у банках домінуючі. Все це призводить до нервозності підприємницьких структур різного порядку бізнесу й виходом їх у «тінь». Пересічний же громадянин Ук­раїни ще недостатньо довіряє банківським структурам та не поспішає вкладати свої кошти на депозит до банку, особливо в національній валюті.

Вирішення цієї проблеми можливе з допомогою третьої сторони, тобто обов'язковим залученням для страхування де­позитів вкладників страхової компанії, а не тією ж структу­рою (банком), що одержує гроші по вкладах, тим паче держа­вою, яка й так багато винна своїм громадянам.

Необхідність широкого впровадження такої системи — страхування банківських депозитів страховиками, зумов­люється, окрім вже зазначеного, ще ось чим:

загальним спадом довіри до банків;

потребою надання допомоги тим банкам, які потрапили у скрутну фінансову ситуацію;

потребою стабілізації фінансових ресурсів банків — усу­нення причин до передчасної ліквідації депозитів вкладника­ми, занепокоєними станом їх надійності;

обов'язком захисту споживача-клієнта, який не завжди володіє достатньою інформацією про фінансову кондицію банку, якому довіряє свої заощадження.

Про можливості такої системи — страхування депозитів страховиком див. рис. 7.

Рис. 7. Можливості страхування депозитів страховиком під час розв'язання проблем банківських банкрутств

Читайте також:

1. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
2. PR-відділ організації: переваги і недоліки
3. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
4. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
5. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
6. Акти з охорони праці в організації.
7. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
8. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
9. Алгоритм розрахунку ризиків за загрозою відмова в обслуговуванні
10. Амортизація як джерело фінансових ресурсів підприємств
11. Аналіз внутрішніх ризиків
12. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.

Переглядів: 1041