Місце та роль посередників на фондовому ринку. Визначальні ознаки фінансового посередництва.

В економічній літературі до фінансових посередників (або фінансових інститутів) прийнято відносити такі професійні спеціалізовані установи, які в інвестиційному процесі на ринку фінансових ресурсів виступають у ролі принципалів, тобто залучають кошти випускаючи власні фінансові зобов’язання (вимоги до себе) та на отримані кошти купують фінансові активи інших емітентів, як правило – інструменти фондового ринку.

Можна виділити дві принципові відмінності фінансових посередників від інших структур. Перша полягає у особливостях формування складу активів фінансових посередників, в структурі яких левову частку займають фінансові активи. Друга – в порядку участі в інвестиційному процесі, в якому фінансові посередники використовують власні кошти (на відміну, наприклад, від брокерів, які оперують грошима клієнтів). По мірі розвитку фінансової системи ускладнюється та урізноманітнюється і система фінансового посередництва. Це виявляється, по-перше, у появі та розвитку все нових видів фінансово-кредитних установ, по-друге, в наборі все нових та нових видів послуг, які надають ці установи.

Так, на сьогоднішній день можна нарахувати вже декілька десятків різноманітних видів інститутів які прийнято відносити до фінансових посередників. За специфікою діяльності, орієнтацією на окремі групи клієнтів та види фінансових активів, в які вони вкладають кошти, можна виділити такі осовні групи фінансових посередників:

- торговці цінними паперами (дилери),

- банківські установи (комерційні та ощадні банки),

- інститути довірчого управління майном (трасти та трастові відділи комерційних банків),

- добровільні об’єднання індивідуальних заощаджень та приватного кредитування (на зразок ощадних та кредитних асоціацій, кредитних союзів, компаній приватного кредиту тощо),

- страхові компанії (компанії по страхуванню життя та пенсійного страхування),

- недержавні пенсійні фонди,

- інститути спільного інвестування (інвестиційні компанії та інвестиційні фонди).

Переміщення (трансфер) фінансових ресурсів також може бути здійсненим за допомогою “фінансового посередника”, такого як інвестиційний фонд, або інвестиційний банк. Спочатку посередник залучає фінансові ресурси інвесторів в обмін на цінні папери власного випуску, а потім розміщує ці фінасові ресурси у фінансові інструменти інших емітентів. Наприклад, власник грошових заощаджень, може дати певну суму фінансовому посереднику (наприклад, інвестиційному фонду) готівкою, одержуючи від нього інвестиційний сертифікат, а потім інвестиційний фонд міг би використати залучені таким чином кошти для вкладення в фінансові активи, забезпечені реальним капіталом (придбати “фіктивний капітал першого порядку”). Отже, фінансові посередники в буквальному значенні слова засновують нові форми капіталу - у даному випадку - інвестиційні сертифікати, які й надійніші, й ліквідніші за прямі дрібні інвестиції завдяки можливості акумулювання значних активів в “одних руках” та їх диверсифікації. Саме завдяки цьому цінні папери фінансових посередників у країнах з ефективним та високоліквідним фінансовим ринком вважаються найбільш якісними цінними паперами та є однією з основних форм розміщення заощаджень.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суб’єкти фондового ринку. Інвестори, емітенти, посередники та інфраструктурні організації.	\|	Структура фінансового посередництва. Інституційні інвестори.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.032 сек.