Структура культури передбачає і визначення її головних інститутів:
ü міф;
ü мистецтво;
ü релігія;
ü наука (в її широкому значенні).
Всі вони складалися поступово і залежали від історичної динаміки суспільства.
До функцій культури належать:
1. Cultura animi («обробіток душі», Ціцерон). Людинотворчість і соціалізація. Діти-мауглі не можуть стати людьми саме тому, що первісно позбавлені соціального спілкування і культурного оточення.
2. Інформативна. Передавання соціального досвіду. Історична спадкоємність культури.
3. Пізнавальна. За допомогою культури людина пізнає світ і себе в ньому, розширює свої межі.
4. Нормативна. Усвідомлення того, що людина перебуває в межах культури, приводить до розуміння існування певних культурних заборон, норм і табу. Культура як система моральних обмежень і положень.
5. Комунікативна. Спілкування активно сприяє розвиткові людини, примноженню її духовного багатства, виступає важливим засобом подолання відчуження між людьми.
6. Аксіологічна. Саме культура визначає цінність для людини тих чи інших феноменів.
7. Адаптаційна. Пристосування до середовища проживання. На початку розвитку культури ця функція була найважливішою. В сучасних умовах можна говорити про пристосування до соціального середовища та виживання в ньому.
8. Розмежування та інтеграція людських спільнот. Культура розділяє різні народи або об’єднує один народ. Культура роз’єднує людей різних субкультурних спільнот або об’єднує їх в одній такій спільноті.
9. Регулятивна. Реалізується за допомогою певних норм, засвоєння яких необхідне кожному для успішної адаптації в суспільстві. Ця функція підтримується такими нормативними системами, як мораль і право.
10. Світоглядна. Синтезує в цілісну і завершену форму систему чинників духовного світу особи – пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оцінкових, вольових. Основним напрямком культурного впливу на людину є формування світогляду, через який вона включається в різні сфери соціокультурної регуляції.