Рознесений прийом

Ідея рознесеного прийому (англ. термін diversity reception, або просто diversity – рознесення) як засобу боротьби зі швидкими завмираннями полягає в спільному використанні декількох сигналів, що розрізняються (рознесених) за яким-небудь параметром або за координатою. При цьому рознесення повинно вибиратися таким чином, щоб імовірність одночасних завмирань усіх використовуваних сигналів була набагато меншою, ніж якого-небудь одного з них.

Можливі наступні варіанти рознесеного прийому:

1) з рознесенням у часі(time diversity); при цьому використовуються сигнали, зміщені в часі один відносно іншого. Цей метод порівняно легко реалізується лише в цифровій формі, і поліпшення якості прийому розмінюється на пропускну здатність каналу зв'язку;

2)з рознесенням за частотою(frequency diversity); при цьому використовуються сигнали, що передаються на декількох частотах, тобто платою є розширення використовуваної смуги частот;

3) з рознесенням за кутом, або за напрямком(angle diversity, или direction diversity); при цьому прийом здійснюється на декілька антен з непогодженими (тобто такими, що повністю не перекриваються) діаграмами спрямованості; у випадку застосування декількох антен з непогодженими діаграмами спрямованості знижується ефективність прийому (інтенсивність прийнятого сигналу) принаймні для всіх антен, крім однієї;

4) з рознесенням у просторі(space diversity), тобто з прийомом сигналів на декілька просторово рознесених антен; саме цей метод застосовується на практиці, і саме його беруть до уваги, говорячи про рознесений прийом.

Для застосування методу просторового рознесення (рознесеного прийому) необхідно мати як мінімум дві приймальні антени, установлені з деяким зсувом одна відносно другої. Виграш від застосування рознесеного прийому збільшується із зростанням числа використовуваних антен, проте при цьому зростає і складність технічного рішення. Тому, як правило, застосовують найпростішу систему з двома приймальними антенами, рознесеними на приблизно десяток довжин хвиль, тобто на відстань, що складає декілька метрів.

4.2.2. Режим псевдовипадкової перебудови робочих частот (ППРЧ)

Псевдовипадкова перебудова робочих частот (ППРЧ) або стрибки по частоті(frequency hopping) –це один з методів розширення спектра, який полягає в тому, що несуща частота для кожного фізичного каналу періодично змінюється, тобто кожен фізичний канал періодично переводиться на новий частотний канал.

Оскільки релеєвські завмирання є частотно-селективними, то, якщо при роботі на деякій частоті мало місце завмирання, то при зміні робочої частоти на 100...300 кГц завмирання з великою імовірністю не буде. Отже, при досить частих змінюваннях частоти істотно знижується імовірність тривалих завмирань, і відповідно в сполученні з перемежуванням знижується імовірність групових помилок, а з поодинокими помилками можна успішно боротися за допомогою завадостійкого канального кодування.

Системи зв'язку з ППРЧ займають особливе місце серед інших різних систем зв'язку, що зумовлено такими їхніми специфічними властивостями:

1) високою структурною скритністю – за рахунок різноманітних кодових комбінацій і видів модуляції;

2) високою енергетичною скритністю, зумовленою розосередженням енергії в широкій смузі частот;

3) високою перешкодозахищеністю при дії потужних перешкод.

4.2.3. Класифікація радіоліній із ППРЧ

До радіоліній із ППРЧ відносяться такі, у яких у процесі передачі одного повідомлення відбувається багаторазове стрибкоподібне змінювання робочої частоти, причому змінювання частот здійснюється за псевдовипадковим законом, застосування якого значно ускладнює протидіючій стороні розвідку і постановку прицільних перешкод.

Очевидно, що для передачі інформації з радіолінії з ППРЧ необхідно, щоб програми змінювання робочих частот приймача і передавача були однаковими і, крім того, була забезпечена їхня синхронізація в часі, причому для стороннього спостерігача, як і для того, хто створює навмисні перешкоди, закон переключення робочих частот у радіолінії повинен мати випадковий характер.

Основні способи синхронізації систем радіозв'язку з ППРЧ наступні:

– використання для синхронізації однієї чи декількох спеціальних частот;

– використання сигналів єдиного часу від якогось центрального джерела;

– використання системи єдиного часу, основаної на високостабільних опорних генераторах типу рубінових стандартів зі стабільністю порядку 10^-10...10^-11;

– використання методів асинхронного входження в зв'язок.

4.3. Проблеми електромагнітної сумісності

Збільшення числа радіоелектронних засобів (РЕЗ) систем зв'язку призвело до появи проблеми електромагнітної сумісності (ЕМС), яка особливо проявляється тоді, коли передавальні станції взаємодіють з іншими РЕЗ зв'язку в спільних частотних діапазонах.

До параметрів, що визначають сприйнятливість радіоприймального пристрою, відносяться:

• чутливість основного і побічного каналів прийому, вибірковість;

• нелінійні ефекти блокування, перехресні спотворення та інтермодуляція;

• коефіцієнти мережних радіоперешкод, електричної індукції і переносу радіоперешкод тощо.

4.3.1. Причини інтермодуляційних перешкод у мережах рухомого радіозв'язку

Призначення частот радіоелектронним засобам систем радіомовлення здійснюється так, щоб не створювались перешкоди по основних каналах прийому. Саме тому кожний з каналів радіомовлення в кожнім з регіонів України має "свою" смугу частот для планування мереж, що не перетинаються зі смугами частот інших операторів. У результаті цього в будь-якому регіоні передавач РЕЗ одного оператора не може бути настроєний на частоту прийому РЕЗ іншого оператора, що дає можливість операторам незалежно один від одного планувати свої мережі і бути позбавленими від перешкод по основному каналу прийом, викликаними іншими операторами. При цьому усі можливі перешкоди по основному каналу прийому можуть бути тільки внутрішньосистемними, тобто утвореними РЕЗ того ж самого оператора внаслідок поганого планування мережі або через недостачу в оператора частотного ресурсу.

Внаслідок неідеальності характеристик передавачів і приймачів БС і РС можуть виникати такі ефекти, як інтермодуляція в передавачі та приймачі, а також блокування приймача при попаданні на його вхід сигналів високого рівня. Таким чином, простого поділу частот між операторами недостатньо для позбавлення міжсистемних перешкод. Для виконання умов ЕМС необхідно в кожнім конкретному випадку присвоєння робочих частот РЕЗ робити розрахунок, у якому враховувати всі працюючі в цьому районі РЕЗ.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лінійна модель міжнародної торгівлі	\|	Системи VSAT

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.