Механізми психокорекційного впливу

Задачі групової психокорекції

Лекція 3. ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ГРУПОВОЇ ПСИХОКОРЕКЦІЇ

Особливості надання зворотного зв’язку в процесі роботи психокорекційної групи

Зворотній зв'язок (конфронтація) – головний механізм групової психокорекції. Це зіткнення клієнта з самим собою, зі своїми проблемами, конфліктами, установками,ставленнями, емоційними та поведінковими стереотипами і здійснюється за допомогою зворотного зв’язку між членами групи. Завдяки цьому члени колективу знають, як вони сприймаються оточуючими, коли неадекватний, наскільки його поведінка відповідає досягненню цілей.

Клієнт може оцінити власну роль у типових для нього міжособистісних конфліктах і усвідомити власні проблеми.

Клієнт бачить себе ніби у різних дзеркалах. Ця інформація часто суперечить тому, як він сприймає власний образ Я. усвідомлення і є психокорекцією.

1. Задачі групової психокорекції

2. Механізми психокорекційного впливу

3. Чинники ефективності психокорекційної роботи

Задачі групи визначаються загальною системою роботи з людьми, які включені в групу. До загальних задач відносяться: 1) дослідження психологічної проблеми кожного учасника групи і надання йому допомоги у її вирішенні; 2) зміни не адаптивних стереотипів поведінки і досягнення адекватної соціальної адаптації; 3) набуття знань про міжособистісні та групові процеси як основи для більш ефективного та гармонійного спілкування з людьми; 4) допомога у процесі особистісного зростання, реалізації потенціалу, досягнення оптимальної працездатності; 5) усунення хворобливих симптомів, що відповідають різним емоційним проблемам.

Норми групи – це прийняті правила поведінки, що керують діями учасників групи і визначають санкції покарання при їх порушенні.

1. Відвертість та щирість.

2. Відмова у використанні «ярликів».

3. Конструктивний зворотний зв'язок.

4. Контроль поведінки.

5. Відповідальність.

6. Конфіденційність.

7. Толерантність.

1. Повідомлення інформації. Отримання різноманітних повідомлень про особливості людської поведінки, міжособистісних стосунків, конфліктів, нервово-психічного здоров’я.

2. Навіювання надії. Поява надії на успіх під впливом покращення стану інших учасників групи.

3. Універсальність страждань. Усвідомлення, що він не один у своїй проблемі. Це дозволяє подолати егоцентричну позицію, появу почуття спільності, солідарності з іншими, підвищення самооцінки.

4. Альтруїзм. Можливість допомагати одне одному, набувати при цьому впевненості у своїх діях. З’являється відчуття своєї корисності і необхідності, самоповага.

5. Коригуючи рекапітуляція первинної сімейної групи. Знаходження проблем, які йдуть з сімейної атмосфери. У групі стає можливою реконструкція і корекція емоційних та поведінкових стереотипів, де інші учасники можуть виступати заміщуючи ми особами.

6. Розвиток техніки міжособистісного спілкування. За рахунок зворотного зв’язку та аналізу власних переживань побачити свою неадекватну міжособистісну взаємодію, виробити і закріпити нові стандарти поведінки.

7. Імітаційна поведінка.

8. Інтерперсональний вплив. Отримання нової інформації про себе за рахунок зворотного зв’язку, що призводить до розширення і зміни образу Я.

9. Групова згуртованість.

10. Катарсис. Емоційне розвантаження, відреагування, вираження сильних почуттів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етапи роботи психокорекційної групи	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.