• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Необхідність страхування. Страховий захист як засіб економічної безпеки. Форми страхового захисту

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ТА РОЛЬ СТРАХУВАННЯ

План

1. Необхідність страхування. Страховий захист як засіб економічної безпеки. Форми страхового захисту

2. Історія виникнення та розвитку страхування (самостійно)

3. Суть страхування як економічної категорії. Принципи страхування

4. Функції страхування

5. Роль страхування в системі економічних відносин

Страхові відносини відомі вже з часів пізнього Середньовіччя, коли завдяки великим географічним відкриттям значно розширились можливості морської міжнародної торгівлі, що спричинювало збільшення ризиків, пов'язаних із використанням нових можливостей. Зародившись у період розкладання первіснообщинного ладу, страхування поступово стало невід'ємним атрибутом і суспільного буття, і ринкової економіки. Західні філологи вважають, що термін "страхування" має латинське походження і означає "безтурботний", отже, відбиває ідею застереження, захисту та безпеки.

Об'єктивна необхідність страхування зумовлюється тим, що збитки часто виникають під дією руйнівних факторів, що не контролюються людиною. Історичний розвиток суспільства свідчить про те, що все людське буття пов'язано із непередбачуваними обставинами, які призводять до знищення майна, загибелі людей або завдають шкоду їх здоров'ю. Згадані обставини можуть бути зумовлені стихійними лихами, неврожаями, війнами, соціальними потрясіннями тощо. Створена людством матеріально - технічна база за певних обставин стає зоною підвищеної небезпеки як для життя, здоров'я, так і їх діяльності. На даний час поряд із збитками, що завдають стихійні лиха, не меншої шкоди завдають людству ДТП, авіакатастрофи, морські випадки, соціальні і криміногенні явища. За таких умов збитки не спричиняють цивільно-правової відповідальності, що робить неможливим їх відшкодування і вони залишаються в майновій сфері самого потерпілого, котрий не може покрити їх, не завдавши відчутного обмеження своєму життєвому рівню.

Отже, за умов ризикового характеру функціонування будь-якого підприємства і не менш ризикового поводження людей існує потреба попередження, усунення і відшкодування збитків внаслідок настання несприятливих подій чи ризиків.

Таким чином, страхування виникло і розвивалося із ідеї спільної розкладки збитків, маючи за кінцеву мету задоволення потреб суспільства в захисті від різних випадковостей - ризиків. У ньому реалізовувались певні економічні і соціальні відносини, які складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.

Відносини, що складаються у суспільстві з приводу попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування збитків складають зміст категорії страхового захисту.

У свою чергу категорія страхового захисту поділяється на дві самостійні категорії: категорію страхового захисту майнових благ, де об'єктом виступають всі матеріальні блага, що мають вартість; категорію страхового захисту населення (громадян), де об'єктом виступають життя і здоров'я, тобто те, що не має вартості.

Зазначимо, що категорія страхового захисту громадян помилково ототожнюється з категорією соціального страхування. Проте в Україні соціальне страхування складає окрему самостійну економічну категорію, окрему ланку фінансової системи. Соціальне страхування засноване на принципі колективної солідарності та створенні суспільних страхових фондів за рахунок збору обов'язкових страхових внесків із доходів працюючого населення і підприємств (таких як Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України та інші). Соціальне страхування є обов'язковим у силу закону і некомерційним, тому що не має за мету одержання прибутків. Економічну основу соціального страхування складають страхові відносини, умови яких є загальними і встановлюється державою.

Категорія страхового захисту має певні специфічні ознаки, які зумовлені такими чинниками: випадковим характером настання страхових подій; надзвичайністю і незвичним характером нанесення шкоди; вираженням збитку чи шкоди в натуральній чи грошовій формах; необхідністю подолання наслідків страхових подій і відшкодування збитків.

Страховий фонд створюється у формі резерву матеріальних і гро­шових засобів для покриття збитків, спричинених несприятливими чи ризиковими подіями. Він є невід'ємною частиною, складовим елементом будь-якого суспільства. Тому розмір і структура фонду, що вико­ристовується з метою страхового захисту юридичних і фізичних осіб, залежить від багатьох чинників, серед яких виділяють:

Ø теоретико-методологічні концепції формування фонду;

Ø стан розвитку економіки;

Ø співвідношення між: формами власності;

Ø методи залучення коштів для реалізації соціальних програм;

Ø традиції населення;

Ø міжнародні відносини тощо.

Чим більший потенціал суспільства, тим більшим має бути страховий фонд.

Страхова відповідальність держави обмежена надзви­чайними подіями, адже державні фінанси призначені для забезпечення функцій держави, до яких страхування не належить. Страховий захист поточної діяльності юридичних і фізичних осіб відноситься до їх важливих функцій і не може бути повністю перекладений на державу. З цією метою юридичні особи організовують самострахування.

Фонди самострахування (нецентралізовані страхові фонди) - це організаційно - відокремлені фонди суб'єктів господарювання, які створюються як в натуральній, так і в грошовій формах.

Призначення цих фондів - оперативне подолання тимчасових ускладнень в процесі господарювання. В аграрному секторі за допомогою механізму самострахування утворюються насіннєвий, фуражний та інші натуральні фонди, які мають за мету пом'якшити або усунути негативний вплив природно - кліматичних умов на результати господарювання. В ринковій економіці значно розширені границі самострахування, так як суб'єкти господарювання прагнуть захистити себе від постійно змінюваного економічного середовища, забезпечити собі можливість працювати без будь-яких зривів. З цією метою відповідно до чинного законодавства України кожен суб'єкт госпо­дарювання створює резервний фонд (капітал) за рахунок розподілюваного прибутку в розмірі 15-25% від статутного капіталу. Крім резервного фонду підприємства можуть формувати інші фонди, які мають за мету покриття непередбачуваних витрат і збитків (наприклад, фонд ризику, фонд уцінки товарно-матеріальних цінностей тощо).

Найбільш універсальною формою страхового захисту виступає фонд страховика (відповідно до чинного законодавства - страхові резерви), який створюється за рахунок великої кількості його учасників як юридичних, так і фізичних осіб, які виступають у ролі страхувальників. Формування фондів здійснюється тільки в децентралізованому порядку, тобто страхові внески сплачуються кожним учасником відокремлено. Фонд має тільки грошову форму вираження. Витрачання коштів фонду відбувається на конкретні цілі - на відшкодування збитків та виплату страхових сум тим страхувальникам, які постраждали. У рамках фонду страховика досягається висока ефективність використання коштів на покриття збитків; у даному випадку збитки розподіляються серед усіх учасників страхування, відбувається значний перерозподіл коштів як в просторі, так і в часі, що в кінцевому підсумку приводить до високої маневреності, оборотності коштів. Страхові відносини між учасниками страхового фонду організовуються через спеціалізовані страхові організації - страхові компанії або страхові товариства (узагальнена назва - страховики).

Отже, всі економічні блага, які знаходяться у розпорядженні людства, стають головною причиною існування різних форм страхового захисту.

2. Історія виникнення та розвитку страхування (самостійно)

Читайте також:

1. III. Захист інтересів клієнта
2. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
3. Абіотичні та біотичні небезпеки.
4. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
5. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
6. Автоматизовані форми та системи обліку.
7. АГД як галузь економічної науки
8. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
9. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
10. Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції
11. Адміністративно-правовий захист об’єктів інтелектуальної власності
12. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності

Переглядів: 3749