• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Бюджетне регулювання.

5. Фінанси комунальних підприємств.

1)Державні видатки, як економічна категорія, є грошовими відносинами з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави.

Згідно Кодексу України розрізняють поняття видатки бюджету і витрати бюджету.

Видатки бюджету – кошти, які спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених законом за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Витрати бюджету – видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Видаткову частину бюджету поділено на дві складові:

1. видатки загального фонду;

2. видатки спеціального фонду.

Видатки спеціального фонду фінансуються за рахунок цільових доходів, визначених під конкретну мету.

Видатки загального фонду фінансуються за рахунок доходів загального фонду бюджету і не мають конкретних джерел фінансування.

Фінансування державних видатків – плановий, цільовий, безповоротний і безоплатний відпуск грошових коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій, утримання соціально-культурної сфери і т.д.

Основними суб’єктами фінансування є: державні органи, підприємства, установи, організації державної і комунальної форм власності.

Розмежування видатків здійснюється за наступними ознаками:

· функціональна класифікація;

· економічна класифікація;

· відомча класифікація;

· програмна класифікація.

Функціональна класифікація базується згідно функцій держави, які розподіляються на слідуючи групи :

1. державні видатки на послуги загального призначення:

· державне управління;

· судова влада;

· міжнародна діяльність;

· фундаментальні дослідження і сприяння НТП;

· національна оборона;

· правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави;

2. видатки на суспільні і соціальні послуги:

· освіта;

· охорона здоров’я;

· соціальний захист та соціальне забезпечення;

· житлово-комунальне господарство;

· культура та мистецтво;

· засоби масової інформації;

· фізична культура і спорт;

3. видатки, спрямовані на державні послуги, пов’язані з економічною діяльністю з регулювання та підвищення ефективності господарської діяльності:

· створення робочих місць;

· організація роботи транспорту;

· охорона навколишнього середовища і т.д.;

4. державні видатки на обслуговування внутрішнього та зовнішнього державного боргу; видатки з цільових фондів; видатки з резервних фондів;

5. видатки на проведення виборів та референдумів.

Розмежування видатків за економічними ознаками

Дана класифікація базується на визначенні поточних видатків, капітальних видатків та кредитування за вирахуванням погашення.

Поточні видатки – видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій і органів а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення, які визначаються на початок бюджетного року. До них відносять:

1. видатки, товари та послуги;

2. оплату праці працівників бюджетних установ;

3. нарахування на заробітну плату;

4. придбання предметів постачання і матеріалів;

5. витрати на відрядження;

6. оплата послуг бюджетних установ;

7. оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

8. виплата процентів;

9. трансфертні платежі органам державного управління.

Капітальні видатки – видатки бюджету, на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави:

1. капітальні вкладення виробничого і невиробничого характеру;

2. фінансування структурної перебудови народного господарства;

3. субвенції та інші видатки, пов’язані із розширенням та відтворенням основних засобів.

Відомча класифікація визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. Контролює та здійснює функції розпорядників коштів Державне Казначейство України та місцеві фінансові органи.

Програмна класифікація застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

2) На формування видатків бюджету впливають:

1. економічна криза, яка спричиняє зростання видатків на соціальний захист населення; зростання видатків на фінансову підтримку підприємств державного сектору від банкрутств; зростання видатків на підтримку соціальної сфери;

2. зростання монетизованого державного боргу, який зумовлює: зростання видатків на покриття державного боргу; витіснення інвестицій із сфери виробництва;

3. зростання немонетизованого державного боргу спричиняє виділення коштів на покриття заборгованостей, що виникли у попередні роки по заробітній платі робітникам бюджетних установ; стипендій та інших соціальних виплат;

4. дефіцит бюджетів усіх рівнів, який передбачає жорсткий режим економії коштів, скорочення видатків по всіх статтях кошторисів на утримання апарату управління.

5. залучення зовнішніх ресурсів, яке призводить до зростання платежів по відсоткам.

3) Видатки місцевих бюджетів – економічні відносини, які виникають у зв’язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

Видатки на здійснення повноважень, які виконуються за рахунок місцевих бюджетів поділяються на слідуючи критерії:

1. видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути делеговані АРК та місцевому самоврядуванню з метою ефективного їх використання на основі принципу субсидіарності;

2. видатки на реалізацію прав та обов’язків АРК та місцевого самоврядування, які носять місцевий характер і відповідають законам країни.

Відповідно до цих критеріїв видатки поділяються на наступні групи:

· видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою і, які розташовані найближче до споживачів. Ці видатки здійснюються із бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань і призначені для фінансування освіти, охорони здоров’я, утримання культурних закладів;

· видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України і здійснюються з бюджетів республіканських міст АРК, міст обласного значення і районних бюджетів.

· видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян або фінансування програм , потреба в яких існує в усіх регіонах України і здійснюється з бюджету АРК та обласних бюджетів. До них належать видатки на фінансування обласних рад, освіту, охорону здоров’я, фізичну культуру, спорт, соціальний захист і т.д.

З бюджетів міст Києва і Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп. Перелічені групи видатків враховуються при визначенні обсягу між- бюджетних трансфертів.

До видатків місцевих бюджетів, які не входять до обсягу міжбюджетних трансфертів відносяться видатки на місцеву пожежну охорону, позашкільну освіту, місцеві програми розвитку житлово-комунальних господарств, місцеві програми з розвитку культури і спорту, дорожнє господарство і т. д.

Структура доходів і видатків включає доходи і видатки розвитку місцевих бюджетів.

Головна задача створення бюджету розвитку – фінансування програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаних з розширеним відтворенням.

Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включає: надходження дивідендів, кошти від відчуження майна, запозичення, субвенції з інших бюджетів і т.д.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів відносять: погашення основної суми боргу відповідно АРК та місцевого самоврядування, капітальні вкладення, внески в органи влади АРК та органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб’єктів підприємницької діяльності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.

Дефіцит місцевих бюджетів

Бюджет АРК та місцеві бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку.

Дефіцит бюджету покривається за рахунок запозичень. Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських, селищних, міських бюджетів з дефіцитом не допускається.

4) Збалансованість місцевих бюджетів повинна досягатися, але якщо це не досягається , то держава забезпечує збалансування шляхом передачі коштів у вигляді міжбюджетних трансфертів:

· дотації вирівнювання;

· субвенції;

· кошти, які передаються до державного бюджету і місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.

У державному бюджеті затверджується обсяг державних дотацій; субвенцій окремо для кожного із визначених бюджетів.

Дотації вирівнювання визначаються як перевищення обсягу видатків над кошиком доходів бюджетів місцевого самоврядування.

Кошти доходів бюджетів місцевого самоврядування – податки та збори, які закріплюються Бюджетним кодексом України на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Визначення обсягів кошика доходів відповідного бюджету визначається з урахуванням індексу відносної податкоспроможності бюджету міст або району і т.д.

Реформування міжбюджетних відносин повинно базуватися на слідуючих засадах:

1. створення умов для економічної зацікавленості місцевих органів влади;

2. збільшення питомої ваги власних джерел надходжень;

3. прозорість використання місцевих бюджетів;

4. застосування нормативного методу забезпеченості доходів і видатків місцевих бюджетів.

Органи місцевого самоврядування можуть утворювати цільові фонди, які включаються у спеціальні фонди місцевих бюджетів.

Джерелами формування цільових фондів є:

1. залучення коштів населення;

2. доходи від місцевих позик, грошово-речових лотерей, аукціонів;

3. відрахування за твердо встановленими нормами із загальнодержавних цільових фондів.

Згідно Бюджетного кодексу України створення позабюджетних фондів місцевими органами влади не допускається.

Процес формування комунальної власності, визначений постановою КМУ від 13.10.92 р., яка визначає порядок передачі комунальних підприємств від держави у власність місцевих рад .

Закон України „Про місцеве самоврядування” закріплює зв’язки комунальних підприємств з органами місцевого самоврядування.

Фінансові стосунки комунальних підприємств з місцевими бюджетами пов’язані з відшкодуванням різниці у тарифах; відшкодуванням різниці витрат на комунальні послуги; додаткові виплати населення на цільові потреби у вигляді субсидій;

Виділенням коштів на розвиток комунальних потреб.

ТЕМА 7. ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ НА ЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ

Читайте також:

1. Автоматичне регулювання.
2. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
3. Акти застосування норм права в механізмі правового регулювання.
4. Антикризове регулювання.
5. Базельського комітету з банківського регулювання.
6. Бюджетне відшкодування ПДВ
7. Бюджетне обмеження
8. Бюджетне обмеження й можливості споживача
9. Бюджетне обмеження споживача
10. Бюджетне планування
11. Бюджетне планування та прогнозування.
12. Бюджетне планування.

Переглядів: 1083