Базельського комітету з банківського регулювання.

Принципи ефективного нагляду за банківською діяльністю

Комітет створено у 1974 році керівниками центральних банків країн із групи “великої десятки”. До його складу входять представники наглядових органів за банківською діяльністю та центральних банків із Бельгії, Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Люксембургу, Швеції, Швейцарії, Англії, США.

Комітет вважає, що досягнення відповідності принципам кожною країною буде важливим кроком на шляху поліпшення як національної, так і міжнародної фінансової стабільності. Для цього потрібно провести зміни як в законодавчій структурі, так і в повноваженнях наглядових органів у зв’язку з тим, що вони в даний час не мають достатніх повноважень для реалізації всіх принципів.

Банківський нагляд повинен створювати ефективну та конкурентноздатну банківську систему, яка б реагувала на потреби населення в наданні якісних фінансових послуг за розумну вартість.

В Україні служба банківського нагляду Національного банку здійснює покладені на неї функції на засадах ефективного нагляду, банківський нагляд скоординований за вертикаллю і функціонує як єдина система у складі центрального апарату та регіональних управлінь НБУ.

Базельський комітет з банківського регулювання, враховуючи базові вимоги до банківського нагляду, сформулював 25 принципів, до яких належать:

– попередні умови ефективного банківського нагляду (принцип 1);

– ліцензування і структура нагляду (принципи 2 - 5);

– пруденційні вимоги правила (принципи 6 - 15);

– методи поточного банківського нагляду (принципи 16 - 20);

– вимоги, що пред’являються до інформації (принцип 21);

– офіційні повноваження наглядових органів (принцип 22);

– транскордонні банківські операції (принципи 23 - 25).

Розглянемо деякі з них.

Попередні умови ефективного банківського нагляду (принцип 1) –цей принцип передбачає вимоги ефективності стосовно системи банківського нагляду: чітке визначення відповідальності кожної установи, що бере участь у нагляді за банківськими організаціями. Кожна така установа повинна володіти оперативною незалежністю та необхідними ресурсами. Необхідно встановити достатні рамки правового регулювання по здійсненню банківського нагляду, повноваження по розгляду питань про відповідність наглядової діяльності існуючому законодавству так само, як і вимогам безпеки і надійності, про правовий захист працівників наглядових органів.

Ліцензування і структура нагляду (принципи 2 - 3) -необхідно чітко визначити, які види діяльності дозволено здійснювати установам, що отримали ліцензію та стали об’єктом нагляду.

(принцип 3) – орган, який видає ліцензії на здійснення операцій, повинен мати право встановлювати необхідні критерії і відхиляти заявки, які не відповідають встановленим вимогам. При наданні ліцензії повинні враховуватись: оцінка володіння банківською інформацією, її директорів та керівну управлінську ланку, офіційний план та механізм внутрішнього контролю, її заплановане фінансове становище, включаючи базу капіталу.

Пруденційні вимоги і правила (принципи 6, 10, 13, 14) – ( 6 ) – встановлення органом нагляду обачних і належних мінімальних вимог достатності власного капіталу утворюваних банківських установ (пруденційні вимоги). Так, банк повинен покривати ризики, на які йдуть банки, і визначати компоненти капіталу, враховуючи при цьому здатність банків покрити збитки.

( 10 ) – для попередження зловживань, пов’язаних з кредитуванням банками родинних установ, орган банківського нагляду повинен мати у своєму розпорядженні методи моніторингу за наданими кредитами таким установам, контролю за ризиками або загрозами їх виникнення.

( 13 ) – органи банківського нагляду повинні бути впевнені, що банками розроблений всеосяжний процес управління ризиками в банківській діяльності, ідентифікування, оцінка, відстеженні та контроль за такими ризиками, наявність у банку необхідного капіталу для покриття, в разі необхідності таких ризиків.

( 14 ) – банки повинні мати у своєму розпорядженні систему внутрішнього контролю, відповідну їхнім характерам та масштабам діяльності. Контроль повинен передбачати:

– чітку процедуру розмежування і делегування повноважень, відповідальності;

– розподіл функцій, що передбачають прийняття зобов’язань від імені банку, виплату його фондів та надання звітності по активах і зобов’язаннях, узгодження цих процесів;

– гарантію збереження активів банку;

– відповідний внутрішній та зовнішній аудит і правила його проведення.

методи поточного банківського нагляду (принцип 18)– органи, що здійснюють банківський нагляд, повинні мати в своєму розпорядженні кошти для збору, оцінки та аналізу пруденційних звітів та статистичної інформації, яка поступає від банків на індивідуальній та сукупній основі.
Читайте також:
Автоматичне регулювання.
Адміністративні (прямі) методи регулювання.
Акти застосування норм права в механізмі правового регулювання.
Аналіз достатності банківського капіталу
Антикризове регулювання.
Банківський кредит — найпоширеніша форма кредиту. Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал.
Бюджетне регулювання.
Вади ринкового саморегулювання.
Види небанківського кредитування підприємств
Відповідно до Наказу МОЗ та Держкомітету України по нагляду за охороною праці (95р.)Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі
Вплив Литовських статутів на розвиток права Речі Посполитої. Новий статут 1588 р., його структура, сфера регулювання.

Переглядів: 1588

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Рівновага сукупних попиту і пропозиції | Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.