Поняття фінансового посередництва

Тема 1. Теоретичні основи фінансового посередництва

Функції фінансового посередництва

Поняття фінансового посередництва

Питання до заліку

СУБ’ЄКТАМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ

ОКРЕМІ ПИТАННЯ УКЛАДАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ

3. Банківські установи на кредитному ринку

4. Кредитні спілки як установи парабанківської системи

5. Ломбардна діяльність на кредитному ринку

6. Пенсійні фонди

7. Фінансові компанії

8. Юридичні особи публічного права та інші суб’єкти кредитного ринку

9. Загальна характеристика та класифікація учасників фондового ринку

10. Інвестори на фондовому ринку

11. Інститути спільного інвестування як основний вид інституційних інвесторів на фондовому ринку

12. Брокери на фондовому ринку

13. Дилери на фондовому ринку

14. Андеррайтери

15. Компанії з управління активами

16. Зберігачі цінних паперів

17. Реєстратори на фондовому ринку

18. Депозитарії цінних паперів

19. Національний депозитарій України

Фінансове посередництво (financial intermediation) як окремий специфічний вид економічної діяльності виділяється всіма сучасними економістами.

За визначенням відомого американського економіста Ф. Мишкіна, фінансове посередництво – це процес непрямого інвестування, за якого фінансові посередники позичають кошти в тих, які їх заощадили, і, в свою чергу, надають позики іншим.

Таке визначення не є цілковито повним, оскільки фінансові посередники не лише надають позики (позики надають, як правило, лише банківські установи), а й вкладають кошти в корпоративні права та інші цінні папери, а також надають інші фінансові послуги.

Таким чином, поняття «фінансове посередництво» тісно пов'язане з поняттям «фінансової послуги». У розвиненому суспільстві фінансові послуги мають не менше значення, ніж виробництво. Найбільш динамічно розвивається та частина сфери послуг, яка пов'язана із задоволенням потреб суспільного виробництва: фінансово-кредитне обслуговування, страхові послуги, інформаційне і бухгалтерське обслуговування.

За дослідженнями англійських економістів У. Очела і М. Вегнера зроблено висновок – інтернаціоналізація економіки на мікро-, мезо- і макрорівні є причиною та наслідком переходу до нового послуго-інтенсивного типу економіки. Поняття «послуга» включає в себе комплекс різноманітних видів економічної діяльності людини.

Деякі спеціалісти вважають, що до послуг можна віднести все, що не пов'язане з видобуванням корисних копалин, промисловим і сільськогосподарським виробництвом. Саме так визначають послуги в західній статистиці національних рахунків. У ній послуги поділяються на споживчі (ресторани, готелі), соціальні (освіта, медична допомога), виробничі (інжиніринг, консультації, фінансові та кредитні послуги), розподільчі (торгівля, транспортні) .

Такий підхід звужує роль фінансових послуг у розвитку ринку. В економічному розумінні під послугами розуміють функції або операції, на які є попит і, відповідно, ціна, що встановлюється на відповідному ринку . Іноді послуги визначають як нематеріальні блага, однією із характерних рис яких є споживання на місці її надання.

Аналізуючи наведені підходи до визначення сутності поняття послуг, можна погодитись із твердженням О. Ланге , що послуги – це будь-які функції, пов'язані безпосередньо або опосередковано із задоволенням людських потреб, але безпосередньо не направлені на виробництво яких-небудь предметів.

Використовуючи останнє визначення щодо фінансових послуг, можна сказати, що вони виконують фінансові функції, пов'язані із задоволенням потреб суб'єктів ринку у виробництві та реалізації предмета їх діяльності.

Теоретичне обґрунтування ролі фінансового посередництва в економічному розвитку базується на ідеях А. Пігу про розподіл ризиків та Й. Шумпетера про фінансування інновацій. Ці теоретичні положення підтверджуються досвідом економічного розвитку ХХ ст., узагальненого в концепціях Р. Голдсміта про «фінансове поглиблення» як чинник економічного зростання та Р. Левіна про фінансовий фактор сприяння структурним зрушенням. Загальновизнано, що зростання доходів є об'єктивною передумовою розвитку та вдосконалення системи фінансового посередництва («фінансові інновації» Дж. Герлі). Разом з тим, «нова теорія фінансів» Дж. Штігліца доводить, що для реалізації позитивної ролі фінансового посередництва в економічному розвитку крім об'єктивних чинників велику роль відіграє державна політика, спрямована на захист інтересів інвесторів, забезпечення прозорості діяльності фінансових посередників, подолання бар'єрів «морального ризику» та «асиметричної інформації» на всіх етапах інвестиційного процесу.

Еволюція ідей про роль фінансового посередництва в економічному розвитку представлена на рис. 1.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відповідь на практичне завдання.	\|	Функції фінансового посередництва

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.