ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Практичні навички

Навчально – цільові питання

Лекція 5. Психіка й здоров’я. Сучасні підходи до психічного здоров’я.

1. Поняття “психіка” у науковій теорії.

2. Психічне здоров’я та його характеристика.

3. Стрес. Фази стресу.

4. Темпераменти людини.

5. Механізм нормалізації психічного стану людини.

1. Уміти характеризувати фази стресу.

2. Визначати типи темпераменту людини.

3. Застосовувати механізми нормалізації психічного стану людини у процесі життєдіяльності.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни – загальна біологія.

Забезпечувані дисципліни – педагогіка, психологія, анатомія , фізіологія та гігієна людини, основи медичних знань, теорія та методика фізичної культури.

Стан нервової системи й характер явищ, що протікають у ній, відіграють помітну роль у визначенні рівня здоров'я людини. Процеси, що йдуть у центральній нервовій системі, взаємодіючи із сигналами навколишнього середовища, мають вирішальне значення у формуванні психіки.

Психіка – системна властивість високоорганізованої матерії (мозку), що полягає в активному відбитті суб'єктом об'єктивного світу, у побудові суб'єктом духовної картини цього світу й саморегуляції на цій основі своєї поведінки й діяльності. Тобто психіка - це властивість мозку сприймати й оцінювати навколишній світ, відтворювати на основі цього внутрішній суб'єктивний образ світу й образ самого себе в ньому (світогляд), визначати, виходячи із цього, стратегію й тактику своєї поведінки й діяльності.

За формою взаємодії з навколишнім світом у психіці можна виділити два компоненти. Свідомість – вища форма здатності мозку. Завдяки йому людина може усвідомлювати власні думки, почуття, учинки і т.д. і при необхідності контролювати їх. Форма несвідомого представлена звичками, різними автоматизмами (наприклад, ходьбою, інтуїцією). Як правило, будь-який психічний акт починається як несвідомий і лише потім усвідомлюється.

Психіка проявляє себе у формі психічних процесів. До них відносяться відчуття й сприйняття, пам'ять, увага, мислення й мова, емоції й почуття, воля. Такі прояви активності, називаються психічними станами. Психічні стани - форми активності, що носять минущий, але досить тривалий характер і “забарвлюючий” діяльність і поведінку в цілому. До психічних станів відносять натхнення й пасивність, упевненість у своїх силах і сумнів, тривожність, стрес, стомлення й т.д. Нарешті, для кожної особистості характерні стійкі психічні особливості, які виявляються у поведінці, діяльності - психічні властивості (особливості): темперамент (або тип), характер, здібності й т.д.

Психіка сучасної людини випробовує потужні негативні впливи соціальних, природних, побутових й багатьох інших факторів, що вимагає спеціальних заходів щодо охорони й зміцнення психічного здоров'я. У цих умовах особливу актуальність здобуває питання про критерії самого психічного здоров'я. У самій загальній формі під ним, очевидно, варто вважати нормальний плин психічних процесів (увага, сприйняття, пам'ять і т.д.). Психічне здоров'я - важлива складова частина здоров'я людини, тому немає нічого дивного в тім, що фізичне й психічне здоров'я зв'язані самим тісним образом. У першу чергу це обумовлено тим, що організм людини - це система, у якій всі елементи взаємозалежні один з одним і впливають один на одного.

Психічне здоров'я має, як і здоров'я в цілому, характеризуватися:

- відсутністю психічних, або психосоматичних захворювань;

- нормальним розвитком психіки, якщо мова йде про її вікові особливості;

- сприятливим (нормальним) функціональним станом.

Під нормальним психічним здоров'ям розуміється гармонічний розвиток психіки, що відповідає віку, віковій нормі конкретної людини. Сприятливий функціональний стан розглядається як комплекс характеристик і функцій, що забезпечують ефективне виконання людиною завдань, що стоять перед ним у різних сферах життєдіяльності. Одним із провідних показників функціонального стану психіки є розумова працездатність, що інтегрує основні характеристики психіки – сприйняття, увага, пам'ять та ін. Під розумовою працездатністю розуміють певний обсяг роботи, виконуваний без зниження оптимального для даного індивідуума рівня функціонування організму. Висока розумова працездатність - один з основних показників психічного здоров'я й важливий індикатор сприятливого функціонального стану організму в цілому.

Емоційна сфера людини. Важливим проявом психічного благополуччя є стан емоційної сфери людини. Емоції (від лат. emovere -потрясаю, хвилюю) – суб'єктивне переживання людиною його відносин до навколишнього світу й самого себе. Емоції - один з головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності й поведінки.

Серед емоцій виділяють настрій, афект, стрес.

Настрій – це тривалий емоційний стан. У здорової людини настрій звичайно оптимістичний.

Афект – нетривалий стан, виникає в екстремальних умовах, коли людина не може впоратися із ситуацією.

Стрес (англ. stress – напруга, посилення, наголос) – стан напруги організму у відповідь на дію надзвичайно сильних або довгостроково діючих подразників (стресорів). Термін запропонований канадським патофізіологом Гансом Сельє в 1936 році.

Стресова реакція може виникнути під впливом травми, холоду, опіку, надлишку або дефіциту інформації, при дії на організм різних патогенних факторів. Стрес може бути наслідком незадоволених домагань або емоціогенних впливів (емоційний стрес).

Розвиток стресу проходить 3 стадії, або фази: 1) фаза тривоги; 2) фаза резистентності (підвищення неспецифічної стійкості організму до несприятливих впливів під дією гормонів); 3) фаза виснаження. У різних людей той самий фактор може викликати різні прояви й наслідки стресу, що обумовлено різною реактивністю організму.

Надто важливо для людини вміти створювати оптимістичний, бадьорий, працездатний настрій, попереджати афекти й контролювати розвиток стресу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основний і загальний обмін	\|	Індивідуально-психологічні особливості здоров'я людини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.