• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЗАГАЛЬНОГО ФОНДУ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

ОБЛІК АСИГНУВАНЬ, КОШТІВ І ВИДАТКІВ

ТЕМА 2

2.1. Основні принципи і порядок отримання бюджетних асигнувань

Бюджетна установа— орган, установа чи організація, визначені Конституцією України, а також установа чи організація, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади АР Крим або органами місцевого самоврядування, що повністю утри­муються за рахунок державного бюджету або місцевих бюджетів і є неприбутковими;

бюджетне асигнування— повноваження розпоряднику бюджет­них коштів на взяття бюджетного зобов'язання і здійснення платежів на конкретну мету в процесі виконання бюджету, яке надане відпо­відно до бюджетних призначень;

бюджетне зобов'язання— будь-яке розміщення замовлення, укла­дання договору, придбання товару, послуга чи інші ідентичні опера­ції протягом бюджетного року, згідно з якими необхідно буде здійсни­ти платежі з бюджету протягом цього ж бюджетного року або в май­бутньому відповідно до бюджетних асигнувань;

бюджетне призначення— це повноваження, яке надане головному розпоряднику коштів бюджету чинним Кодексом, Законом про Держав­ний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількі­сні та часові обмеження, і дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Основною ознакою віднесення установ до бюджетних є надання їм асигнувань з державного або місцевих бюджетів для забезпечення діяльності протягом року і здійснення видатків, які передбачаються в кошторисах доходів і видатків.

Поняття «бюджетне асигнування» тісно пов'язане з поняттям «роз­порядник бюджетних коштів». Бюджетні асигнування надаються роз­порядникам бюджетних коштів для виконання програм і заходів, які здійснюються за рахунок коштів бюджету.

Залежно від обсягу прав та обов'язків розрізняють головних розпо­рядників бюджетних коштів і розпорядників бюджетних коштів ниж­чого рівня. Статус розпорядників бюджетних коштів визначений у новому Бюджетному кодексі України, відповідно до якого головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути лише:

ö за бюджетними призначеннями, які передбачені Законом про Державний бюджет України [17], — органи в особі їх керівників, упо­вноважені відповідно Верховною Радою, Президентом, Кабінетом Мі­ністрів України забезпечувати їх діяльність, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний суд України, Верховний суд України та інші спеціалізовані суди, установи та орга­нізації, визначені Конституцією України, або установи, що входять до складу Кабінету Міністрів, в особі їх керівників;

ö за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом АР Крим, — уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), які за­безпечують діяльність Верховної Ради АР Крим і ради міністрів АР Крим, а також міністерства та інші органи влади АР Крим в особі їх керівників;

ö за бюджетними призначеннями, які передбачені іншими міс­цевими бюджетами, — керівники місцевих державних адміністра­цій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь і відділів та інших самостійних структурних під­розділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверд­жуються Законом про Державний бюджет України шляхом установ­лення їм бюджетних призначень.

Головні розпорядники коштів по місцевих бюджетах: визначають­ся рішенням про місцевий бюджет.

Головний розпорядник бюджетних коштів виконує такі функції:

ö розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань і функ­цій, визначених нормативно-правовими актами для досягнення кон­кретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

ö розробляє відповідно до плану діяльності проект кошторису і бюджетні запити і подає їх до Міністерства фінансів України або до місцевого фінансового органу;

ö отримує бюджетні призначення шляхом затвердження їх в Законі про Державний бюджет України або в рішенні про місцевий бюджет, доводить в установленому порядку до відома розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня інформацію про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

ö затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня;

ö здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень бюд­жетних коштів до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та за їх витрачанням;

ö отримує звіти про використання коштів від розпорядників бюд­жетних коштів нижчого рівня та аналізує ефективність використан­ня бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів— це бюджетні установи в особі і'х керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань і здійснення видатків з бюджету.

Залежно від обсягу прав і обов'язків розпорядники коштів нижчого рівня за державним бюджетом поділяються на розпорядників коштів бюджету другого та третього рівня, а за місцевим бюджетом — тре­тього рівня. Такі відмінності кількості категорій розпорядників бюд­жетних коштів за різними бюджетами залежать від кількості ланок управління.

До розпорядників бюджетних коштів другого рівня відносяться керівники бюджетних установ, які уповноважені отримувати бюд­жетні асигнування, брати бюджетні зобов'язання, здійснювати ви­датки в установах, якими вони керують, а також доводити до відома розпорядників коштів третього рівня інформацію про обсяги бюджет­них асигнувань і затверджувати їх кошториси.

Розпорядники бюджетних коштів третього рівня — це бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені отримувати бюджет­ні асигнування відповідно до кошторису, брати бюджетні зобов'язан­ня і здійснювати видатки лише в установах, якими вони керують.

2.3. Облік видатків загального фонду, затверджених у кошторисі бюджетної установи. Склад видатків

Видатки — один з найважливіших показників фінансово-господар­ської діяльності бюджетних установ. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, а також для його аналізу з метою виявлення резервів зниження видатків. ; Видатки бюджетних установ, які вони здійснюють в процесі надан­ня нематеріальних послуг, за економічним змістом відрізняються від видатків госпрозрахункових підприємств та організацій. Під видатка­мирозуміють державні платежі, які не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги.

Контрольна функція обліку потребує такої його побудови, яка б забезпечувала отримання різнобічної інформації про видатки залежно від місця й часу їх виникнення. Видатки мають досить складну структуру, а тому їх облік здійснюється залежно від чинної класифікації. Видатки, здійснені за рахунок бюджетних коштів, називаються видатками загального фонду, їх планують у кошторисі бюджетної установи у графі «Загальний фонд» за окремими кодами економічної кла­сифікації.

Видатки на утримання бюджетних установ єодним з основних напря­мів видатків бюджету. Але не завжди видатки на утримання установи збігаються з видатками бюджету. При обліку виконання кошторису видатки поділяються на два підоб'єкти: касові та фактичні видатки.

Касовими видатками вважаються всі виплати, здійснені з поточ­них чи реєстраційних рахунків як готівкою, так і шляхом безготівко­вих перерахувань. Повернення грошових коштів на рахунки приво­дить до відновлення, тобто зменшення касових видатків. Як приклад касових видатків можна навести такі операції: отримання готівки в касу на виплату заробітної плати, коштів на відрядження, для при­дбання матеріальних цінностей через підзвітних осіб; перерахуван­ня коштів постачальникам; повернення кредиторської заборгованос­ті і т. ін. Основною задачею обліку касових видатків є забезпечення контролю за цільовим витрачанням бюджетних коштів відповідно до кошторисних асигнувань.

Фактичні видатки — це дійсні кінцеві видатки установи, оформ­лені відповідними документами, включаючи видатки за неоплаченими рахунками кредиторів, за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою і стипендіями, витрати на продукти харчування, затверджений авансовий звіт по видатках на відрядження і т. ін. Ці ви­датки вони є показником кінцевого виконання кошторису установи, тому при виконанні планового обсягу робіт вони повинні відпові­дати сумам асигнувань за кошторисом.

В основі планування видатків, їх синтетичного та аналітичного об­ліку лежить бюджетна класифікація, що є важливим організуючим документом і суттєво впливає на всю організацію бухгалтерського обліку та звітності бюджетних установ. Важливою відмінністю нової бюджетної класифікації від попередньої є розмежування коштів, на­правлених на поточні та капітальні видатки. Кожній категорії при­своєно чотиризначний код. Скорочену форму класифікації видатків за економічною ознакою подано в табл. 2.З.

Читайте також:

1. Автоматизація насосних установок.
2. Аеродинамічний розрахунок ротора вітроустановки
3. Акт експертизи підписується кожним експертом і засвідчується печаткою медичної установи, на базі якої проводилася судово-психіатрична експертиза.
4. Алгоритм перевірки кошторису бюджетної установи
5. Алгоритм формування статутного фонду банку
6. Аналіз використання фонду робочого часу.
7. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткуван­ня, цехові, загальногосподарські, поза виробничі витрати.
8. Аналіз фонду заробітної плати.
9. Архіви адміністративних та судових установ Правобережної України
10. Архіви судових установ. Магістратські архіви
11. Архіви центральних установ Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Литовська та Коронна метрики. Волинська метрика
12. Аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ включає три етапи.

Переглядів: 1091