Метод – це сукупність прийомів, способів, принципів, за допомогою, яких визначаються шляхи досягнення цілей.
Метод економічної теорії, як і предмет цієї науки, включає різні елементи:
1. Загальнонаукові та філософські принципи (розвитку, системності, суперечності, взаємодії, об’єктивності, аналізу, синтезу, дедукції, індукції).
2. Закони діалектики (закон єдності й боротьби протилежностей, закон кількісно-якісних змін і закон заперечення заперечення).
3. Метод абстракції означає відмову від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загальних зв’язків, справжньої тенденції руху.
4. Економіко-математичне моделювання – є основним методом дослідження, дозволяє у формалізованій формі визначити причини змін економічних явищ, закономірності цих змін, та їх наслідки, а також дає можливість прогнозування економічних процесів.
Моделі – це математичні рівняння, які відображають реальні економічні процеси у абстрактному та спрощеному вигляді.
Залежно від того, якими фактами оперує економічна теорія відрізняють:
1. Позитивна економікс, яка має справу з фактами та вільна від суб’єктивних міркувань. Тобто вона вивчає те що є.
2. Нормативна економікс має справу з оцінними міркуваннями відносно того, якою повинна бути економіка або яку конкретну політичну акцію треба рекомендувати, базуючись на певних економічних теоріях або економічних відносинах. Вона висловлює суб’єктивну думку про те, що має бути.
Економічна теорія є основою для проведення економічної політики. Розуміння економічних принципів можна застосовувати до розв’язання або пом’якшення гостроти конкретних економічних проблем та для досягнення основних цілей суспільства.
На сучасному етапі сформувалось два напрямки макроекономічної політики.
1. Монетарна (кредитно-грошова) – це політика регулювання грошової маси в обігу й удосконалення кредитної сфери.
2. Фіскальна – це бюджетна політика, яка проводиться шляхом маніпуляції державними доходами та видатками.