• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ОСНОВИ ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКИ

Канати

При технічному обстеженні стальних канатів їх бракують за кількістю обривів проволок на довжині одного кроку звивки канату, при цьому враховується їх конструкція, степінь зношування або корозії, призначення, відношення діаметра блока каната до його діаметра. При виявленні обірваних скалок канат до експлуатації не допускають.

Всі канати та ланци, що використовують на підйомно-транспортних механізмах перевіряють за формулою

P/N ≥ k , (10.1)

де P – розривне зусилля;

N – натяг канату;

k – коефіцієнт запасу міцності.

При розрахунках стропів, призначених для підйому вантажів з обв’язкою або зацепкою крюками, кільцями чи серьгами, коефіцієнт запасу міцності канатів приймають не менше 6. Якщо натяг стропів з стальних канатів або ланців не повинен перевищувати відомої величини, то максимально допустиму масу вантажу можна розрахувати за формулою

G_max ≤ k(N/C) (10.2)

Значення коефіцієнта k визначається кутом α між канатом та вантажем

Таблиця 10.1 – Коефіцієнт запасу міцності канату

Вантажозахватні приспосіблення та тару до пуску перевіряють оглядом, причому перші, крім того, випробовують навантаженням, що на 25% перевищує номінальну вантажопідйомність. Випробовані допоміжні вантажнозахватні пристрої забезпечують табличками та клеймами, без яких забороняється їх використання. Строповочні канати та ланци розраховують на розтяг з 10 кратним запасом міцності; їх випробовують не менше 2 разів на рік під навантаженням, що вдвічі перевищує робоче та обладнують вказівниками граничного робочого навантаження, а також номерів та термінів випробувань.

Вантажні крюки (петлі, кліщі, грейфери, електромагніти), що використовують для ВПМ повинні забезпечувати міцний захват вантажу, що виключає його падіння. Зношування вантажозахватних пристроїв відбувається, головним чином в місцях, що піддаються знакозмінним навантаженням внаслідок появи втомлювань. Тому всі грузозахватні пристрої систематично оглядають і при наявності тріщин вилучають з обігу.

10.5 Безпека завантажувально-розвантажувальних робіт

Важливе значення для безпечної організації завантажувально-розвантажувальних робіт має тара, в якій перевозять вантажі, а також способи їх вкладання.

Завантажувально-розвантажувальні роботи виконують відповідно з технологічними картами, проектами виробництва робіт, технологічними інструкціями та іншими нормативно-технічними документами. Місце виконання робіт обладнують знаками безпеки. Вміст шкідливих газів, парів та пилу в повітрі робочої зони в цих місцях не повинен перевищувати ГДК.

При виконанні ЗРР з використанням машин неперервного транспорту, укладка вантажів повинна забезпечити рівномірне завантаження робочого органу та стійке положення вантажу, а подавати та знімати вантаж з робочого органу машини повинні спеціальні подавальні та приймальні пристрої.

Тарно-штучні вантажі при завантаженні пакетують з використанням піддонів, контейнерів та інших пакетоутворюючих засобів. Сипучі вантажі вантажать, як правило, механізованим способом, що виключає забруднення повітря, робочої зони.

Для безпеки робіт важливе значення має правильне кріплення вантажу, оскільки при його переміщенні можливе самовільне розв’язування або зсув канатів та ланців. Під гострі грані вантажу в місцях торкання канату доцільно підкладати спеціальні прокладки з дерева, войлока, гуми для попередження перегинів, зіскальзування та перетирання канату. При переміщенні дрібних деталей не рекомендується їх транспортування в тарі без бортів, або загружати тару вище бортів. Підйом будь-яких вантажів повинен здійснюватись у вертикальному напрямку. Переміщення у горизонтальній площині допускається на висоті не менше 0,5 м над обладнанням. Під переносимими вантажами забороняється знаходитись людям.

На ЗРР в геології припадає близько 10% нещасних випадків, у тому числі – 0,2% з смертельними наслідками. Основна причина травматизму – недостатня механізація робіт, відсутність спеціального нагляду у віддалених районах, залучення до цих робіт ненавченого персоналу. Для організації безпечних ЗРР передбачена класифікація вантажів за ступенем їх безпеки та по масі. За ступенем безпеки розділяють 7, а за масою 3 категорії вантажів: 80 кг, 80-500 та більше 500 кг.

Типові ситуації виникнення нещасних випадків: перевищення допустимої вантажопідйомності пристрою, використання саморобних, не обстежених випробовуванням ВПМ, порушення правил при роботі механізмів в охоронній зоні ЛЕП, правил строповки, укладки труб, лісу, проведення робіт вручну.

Контрольні запитання і завдання

1 Які вимоги до ВПМ містять нормативні документи ?

2 Для чого призначені кінцеві упори вантажопідіймальних механізмів ?

3 Які терміни часткового обстеження ВПМ ?

4 Яку вагу повинен мати контрольний вантаж під час статичних випробувань ?

5 За якою формулою перевіряють канати, що використовують на вантажо-підйомних механізмах ?

6 Якими засобами безпеки обладнують місця виконання завантажувально-розвантажувальних робіт ?

7 Яка встановлена кількість категорій за степенем небезпеки та масою вантажів?

11 ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

11.1 Основні положення

Генеральний план промислових підприємств – це викреслена в масштабі схема промислової площадки з проектованими та існуючими будівлями та спорудами, основними дорогами та проїздами, благоустроєм та озелененням території. При проектуванні підприємств нафтогазової галузі враховують необхідність захисту населення навколишньої місцевості від дії виробничих шкідливостей. Ці умови визначені санітарними нормами проектування промислових підприємств, що встановлюють між виробничими підприємствами та житловими районами існування відповідних санітарних зон. Ширину санітарно - захисної зони поділяють на 5 класів: 1 – 1000 м; 2 – 500 м; 3 – 300 м; 4 – 100 м; 5 – 50 м. За границю санітарно-захисної зони приймають крайній ряд експлуатаційних свердловин, найближчий до контуру газонафтового родовища. Залежно від складу та кількості шкідливих речовин вcі промислові підприємства відповідно з санітарними нормами поділяють на 5 класів.

При розміщенні промислових підприємств, що виділяють шкідливі речовини необхідно враховувати домінуючі напрямки вітрів. Площадки таких підприємств розміщають за вітром по відношенню до найближчого житлового району. Напрям домінуючих вітрів визначають за даними метеослужби для річного періоду або окремих частин року. Площа промислового підприємства може визначатись за формулою

, (11.1)

де N – кількість працюючих на підприємстві;

а – площа забудови на одного працюючого (а = 15-20 м²/люд.);

b – площа зайнята транспортними шляхами, м²;

η – коефіцієнт занятості площі (η = 0,35 - 0,5).

Площа промислового підприємства повинна бути розміщена на місцевості з незначним нахилом для забезпечення відведення поверхневих вод.

При проектуванні генерального плану підприємства використовують декілька принципів, зокрема принцип функціонального зонування: площадки поділяють на передзаводську, виробничу, підсобну та складську. Для обмеження поширення пожежі на території підприємств суттєве значення має дотримування певних відстаней між будівлями. За основу при цьому приймають степінь вогнестійкості будівель та категорію виробництва за вибухо, вибухопожежною та пожежною небезпекою. Так відстані між будівлями та спорудами I i II класів вогнестійкості, якщо в них не розміщені виробництва небезпечні за вибухом або пожежею переважно не нормують. Якщо ж в цих будівлях розміщені вибухо або пожежонебезпечні виробництва, то відстані між ними приймають не менше 9 м. Будівлі, споруди, відкриті установки, в яких ведуться виробничі процеси з виділенням шкідливих речовин не можна розміщати за вітром по відношенню до інших будівель та споруд. При цьому склади горючих та легкозаймистих рідин та зріджених газів розміщають в низьких місцях рельєфу по відношенню до інших об'єктів з метою запобігання поширення пожеж.

Транспорт на підприємстві поділяють на зовнішній та внутрішній. Зовнішній транспорт призначений для зв'язку з розміщеними за межами підприємства базами сировини, об'єктами виготовлення деталей споживачами готової продукції. Внутрішній транспорт планують з врахуванням потужності товарообігу та характеру переміщення вантажів по території підприємства.

Для переміщення матеріалів по території підприємства використовують залізнодорожний, автомобільний, трубопровідний, пневмотранспорт, конвеєрний та гідравлічний транспорт.

Виробничі будівлі, особливо ті, в яких можуть утворюватись вибухонебезпечні концентрації, наприклад газорозподільчі будки, необхідно будувати з врахуванням як найкращого природного провітрювання. Їх доцільно споруджувати з легкоскидуваними перекриттями – дахами. При будівництві необхідно також враховувати умови найкращого природного освітлення. Для обслуговування окремих виробничих об'єктів на території об'єктів нафтогазової галузі повинні бути передбачені дороги: шириною не менше 3,5 м для одностороннього та 6 м - для двостороннього руху та підїзні шляхи i площадки для розвертання машин i розвантаження труб та іншого обладнання.

Трубопроводи в місцях перетину шляхів та переходів повинні бути закопані в землю або підвішені на опорах. Ділянки трубопроводів розміщених над дорогами та переїздами обладнують запобіжними приспосібленнями, що запобігають падінню термоізоляції на землю у випадку її руйнування.

На нафтогазових підприємствах повинно бути передбачено водопостачання для технологічних, протипожежних та господарсько — побутових потреб. На виробничих об'єктах передбачають санітарно- побутові приміщення. При неможливості їх природного провітрювання встановлюють механічну вентиляцію. Устрій цих приміщень регламентується санітарними нормами проектування промислових підприємств.

Нафтогазові підприємства обладнують каналізацією для відведення господарських та виробничих стічних вод, що утворюються при підземному та капітальному ремонті свердловин, транспорту та зберіганні нафти. Каналізаційні мережі, що можуть містити гази, повинні мати гідравлічні затвори, для запобігання надходження газів в приміщення. Не допускається скидування в каналізацію нафтового бруду, шламу та іншого. Bci ями, колодязі, котловани, чани та резервуари, що виступають над поверхнею землі не менше ніж на 1 м для запобігання падіння в них огороджують або перекривають. Колодязі підземних комунікацій закривають кришками.

Устя недіючих, законсервованих та ліквідованих свердловин повинні бути герметизовані та мати розпізнавальні знаки, забезпечені засувкою або вентилем для зниження тиску під час реконсервації. Штурвали запірної арматури повинні бути зняті.

Прокладка електрокабеля та повітряних ліній на території нафтогазових підприємств здійснюється з забезпеченням вимог правил устрою електроустановок.

11.2 Захисні та запобіжні пристрої

Захисні та запобіжні пристрої виготовляють у вигляді жорстких кришок, кожухів, щитів або сіток на жорсткому каркасі, органічно з'єднаних з основними частинами машини в єдину конструкцію. Часто огорожі виконують зблокованими з механізмами пуска та зупинки обладнання: машина в цьому випадку може працювати тільки за умови, що огорожа знаходиться в робочому стані. При відкритому положенні огорожі спеціальний пристрій припиняє подачу руху певним вузлам машини. Блокувальний пристрій частіше всього являє собою систему контактів замикаючих або розмикаючих ланцюг живлення електричним струмом тих чи інших робочих органів. У випадку можливого розлітання уламків металу, стружки, іскр, крапель охолоджувальної рідини використовують з'ємні або відкидні прозорі щитки та екрани. Екрани також використовують для захисту від теплового випромінювання, при роботі з радіоактивними речовинами, для захисту від ультрафіолетового та електромагнітного випромінювання.

Фотоелектричний захист створює перед небезпечною зоною світлову полосу (промінь). При перетинанні променя автоматично вимикаються механізми. Радіоактивні блокувальні пристрої використовують джерела малої потужності, які розміщують на руці робочого у вигляді браслета. Джерело випромінювання взаємодіє з лічильником, який при знаходженні руки в небезпечній зоні дає сигнал механізму про припинення руху.

Запобігання випадкового включения механізмів здійснюється огородженням кнопок i педалей включення спеціальними кожухами. 3 цією ж метою використовується автоблокування, для чого застосовують механічні, оптичні, електричні та магнітні зв'язки.

11.3 Вимоги до міцності обладнання

Обладнання повинно мати необхідний запас міцності робочих частин, які повинні мати вузли, що при перевантаженні в першу чергу виходять з ладу. Випробуванню на підвищене навантаження піддають крани, грузозахватні пристрої, апарати та посудини, що працюють під тиском, огорожі i т. д. Контрольні випробування такого обладнання проводять відповідно з стандартами. Найбільш важливі деталі піддають дефектоскопії.

11.4 Заходи безпеки при ремонті обладнання

Планово-попереджувальне обслуговування – це комплекс заходів з обслуговування та ремонту обладнання, що використовується за наперед складеним планом, згідно якого початок робіт відомий i не треба витрачати час на організацію ремонта.

Для проведення ремонтних робіт машина повинна бути виведена з ремонтної зони. Технічне обслуговування або ремонт проводять після вимикання двигуна для запобігання можливості випадкового включения. Тиск в гідро i пневмосистемах необхідно зняти, крім випадків, передбачених експлуатаційною та ремонтною документацією.

Контрольні запитання і завдання

1 Що таке генеральний план промислових підприємств ?

2 Назвіть ширину санітарно-захисних зон.

3 Як визначається площа промислового підприємства ?

4 За яким принципом розміщають окремі об’єкти підприємства ?

5 Який принцип дії захисних та запобіжних пристроїв ?

6 Які вимоги до нафтогазових підприємств ?

7 Як контролюють вимоги до міцності обладнання ?

12.1 Класифікація електроустановок і приміщень

По відношенню до заходів безпеки розрізняють електроустановки з напругою до 1000 В та вище 1000 В з заземленою та ізольованою нейтраллю. За небезпекою ураження людини електричним струмом всі робочі приміщення поділяють на такі класи:

1 Приміщення без підвищеної небезпеки.

2 Приміщення з підвищеною небезпекою. Характеризуються значною (до 75 %) вологістю, наявністю струмопровідного пилу, струмопровідної підлоги, високою температурою, можливістю торкання струмопровідних елементів.

3 Особливо небезпечні приміщення. Характеризуються високою вологістю, хімічно активним органічним середовищем, що руйнує ізоляцію.

12.2 Дія електричного струму на організм людини

Розрізняють два види ураження електричним струмом: електричний удар та електрична травма. При електричному ударові уражається весь організм в цілому, тому цей тип ураження має найбільшу небезпеку. При цьому з'являються судоми, розлад дихання або серцевої діяльності. Часто виникає фібріляція, тобто аперіодичні скорочення волокон серцевого м'яза, що порушує ритмічне нагнітання крові в судинах та веде до зупинки кровообігу.

Електричні травми викликають місцеві ураження: опіки, металізацію шкіри, електричні знаки.

Електричний струм діє на центральну нервову систему, викликає судомні скорочення нервів та їx параліч. Параліч дихальної системи або м'язів серця може призвести до смертельних наслідків.

Проходячи через тіло людини, електричний струм здійснює термічну, біологічну, електролітичну та механічну дію. Термічна дія – нагрівання людського організму. Біологічна дія — подразнення та збудження нервових волокон та тканин організму. Електролітична дія — розклад крові i плазми. Механічна дія — розрив та розшарування тканин та миттєве вибухоподібне утворення пари від перегрітої тканинної рідини та крові.

Чинники, щовизначають важкістьураження струмом: сила струму, опір людини, тривалість дії струму, рід постійний чи змінний) струму, частота струму, індивідуальні особливості людини, умови оточуючого середовища.

Тіло людини умовно можна представити у вигляді електричного кола, що складається з трьох послідовноз'єднаних ділянок: шкіра R_ш, внутрішні органи та тканини R_в,шкіра R_ш.

R_л = 2 R_ш +R_в (12.1)

Графічне зображення останньоговиразу має вигляд

R_ш R_в R_ш

Рисунок 12.1 – Електричний опір тіла людини

Опір шкіри в свою чергу складається з активного опору R_ша та ємнісного опору R_шє і визначається співвідношенням

(12.3)

R_шє

Рисунок 12.2– Електричний опір шкіри людини

Тоді повний опір людини R_л можна визначити за формулою

, (12.4)

Активний опір шкіри визначається за формулою

, (12.5)

де ρ_е – питомий опір епідермісу (зовнішньої поверхні шкіри),

d_e – товщина шару епідермісу,

S – площа контакту струмопровідного елемента з людиною.

Ємнісний опір шкіри визначається співвідношенням

, (12.6)

де ƒ – частота струму, Гц;

с – ємність зовнішнього шару шкіри, Ф.

Ємність зовнішнього шару шкіри, в свою чергу, розраховуємо за формулою

, (12.7)

де ε – діелектрична проникність;

ε_о – електрична постійна, Ф/м (ε₀ = 8,85 10^-12 Ф/м).

Граничне значення сили струму І_{л гр}, що проходить через тіло людини в діапазоні зміни часу його дії від 0,1 до 1 с визначається емпіричною формулою

, [мА], ( 12.8)

де t – час дії електричного струму, с.

Визначення сили струму, що проходить через тіло людини

Сила струму, що проходить через тіло людини визначається умовами торкання струмопровідних елементів

, [A], (12.9)

де U – напруга електричного струму, В;

R_к – опір електричного кола, Ом.

Рисунок 12.3 – Одночасне торкання двох фаз

Рисунок 12.4 – Торкання однієї фазитрифазної мережі із заземленою нейтраллю

Рисунок 12.5 – Торкання однієї фазитрифазної мережі з ізольованою нейтраллю.

Залежно від схеми торкання людиною струмопровідних елементів електричні параметри приймають такі значення

Схема І: U = U_л; R_к = R_л;

Схема ІІ: U = U_ф; R_к = R_л + R_в + R_п + R_о;

Схема ІІІ: U = U_ф; R_к = R_л + R_в + R_п + R_із/3,

де Uл, Uф – лінійна та фазна напруги;

R_в, R_п, R_о, R_із – відповідно опори взуття, підлоги, заземлення нейтралі, опору ізоляції однієї фази мережі відносно землі.

Особливості використання окремих типів електрообладнання

1 Значне підвищення (в 4-5 разів) сили струму під час запуску силового приводу бурової установки.

2 Установкаелектровідцентрового насоса. Наявність струмопровіднихчастин (силового кабелю) з високим (до 70 А) значенням сили струму, можливість надходження рідини в порожнинуелектродвигуна. Пошкодження силового кабелю та його елементів є причиною 50 % аварій з УЕВН.

3 Верстат-качалка. Коливання сили струму в електричній системі приводу з періодом обертання кривошипу.

4 Електробур. Значна ймовірність ураження електричним струмом під час нарощування бурильної колони та промивання контактної муфти ведучої труби.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
3. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
4. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
5. Біологічні основи мислительної діяльності.
6. Біомеханічні основи шинування при пародонтозі.
7. Біохімічні основи розвитку витривалості
8. Біохімічні основи розвитку силових і швидкісних якостей
9. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій
10. Вивчення основи слова і закінчення
11. Вимоги до гірських порід основи гребель
12. Виникнення права на позов і правові основи його реалізації

Переглядів: 677