Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Формування асортименту відбувається у два етапи.

Перший передбачає встановлення групового асортименту, тобто сукупності груп товарів, які будуть реалізуватися на даному підприємстві.

Другий етап передбачає встановлений внутрішньогрупового асортименту, тобто номенклатури товарів у межах кожної групи.

Основні напрямки формування асортименту: скорочення, розширення, стабілізація, оновлення, удосконалення, гармонізація.

Тема 5: Формування та класифікація споживчих властивостей товарів

Споживні властивості товарів визначають ефективність використання виробів за призначенням, їхню соціальну значущість, практичну корисність, нешкідливість та естетичну досконалість.

Залежно від того, яка з особливостей товару виявляється або характер-ризується при визначенні якості виробів, споживні властивості поділяються на такі групи:

1. Властивості соціального призначення. Ці властивості характеризують відповідність виробів суспільно необхідним потребам, їхню суспільну значущість для різних груп споживачів, відповідність оптимальному асортименту. Суспільна необхідність вироблення конкретного товару залежить від обсягів незадоволеного попиту населення на цей товар і потреб у ньому. Потреби в товарі обумовлюються співвідношенням досягнутої забезпеченості населення і норм раціонального споживання.

Суспільні потреби а різних товарах певної якості визначаються шляхом аналізу статистичних даних, розробки моделей споживання і проведення соціологічних досліджень. На основі одержаних даних розробляються номенклатура та оптимальний асортимент товарів.

2. Функціональні властивості обумовлюють використання виробів за призначенням як предмета споживання, тобто характеризують їхню здатність задовольняти певні потреби людини (матеріальні, культурні та ін.). Номенклатура показників функціональних властивостей товарів визначається їхнім призначенням. Так, для більшості харчових продуктів основні показники — вміст речовин енергетичного балансу (жирів, білків, вуглеводів), а для смакових товарів — вміст речовин, які діють на органи травлення та центральну нервову систему (алкалоїдів, кислот, спирту).

Показники функціональних властивостей поділяють на три групи:

1) показники досконалого виконання основної функції – характеризують ступінь задоволення потреб людини при використанні товарів, тобто корисний ефект споживання. Корисний ефект споживання можна виражати в кількісних і якісних показниках. Наприклад, для продовольчих товарів він визначається кількістю енергії та коефіцієнтом засвоювання. Для жіночого взуття цей показник складається з якісних характеристик: забезпечення функцій руху, захист ступні, стійкість у стоячому положенні.

2) показники універсальності – визначають діапазон умов і можливостей використання конкретного товару за призначенням з додатковими функціями, корисними для людини. Наприклад універсальність борошна, молока.

3) показники виконання додаткових функцій – характеризує поведінку товару при споживанні (експлуатації), перевезенні, зберіганні, ремонтуванні.

3. Експлуатаційні властивості характеризують поведінку товару в процесі його експлуатації (споживання). Серед експлуатаційних властивостей товарів, які розраховані на довгий строк служби, найбільш важливою є надійність.

4. Ергономічні властивості характеризують зручність і комфорт експлуатації виробів на всіх етапах функціонального процесу в системі «людина — товар — середовище». Вони базуються на вивченні комплексу функцій, які виконує людина у процесі життєдіяльності, а також гігієнічних умов експлуатації товару.

До ергономічних властивостей належать гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психофізіологічні і психологічні. Ця група властивостей характерна переважно для непродовольчих товарів.

5. Естетичні властивості характеризують інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції, здатність виробів виражати їхню соціально-культурну значущість, ступінь корисності і технічної вдосконаленості та стабільність товарного вигляду.

6. Екологічні властивості характеризують рівень шкідливої дії на навколишнє середовище, яку може викликати експлуатація товару, наприклад, кількість оксиду вуглецю у відпрацьованих газах автомобілів. Оцінюючи кількість шкідливих речовин. які можуть виділятися в навколишнє середовище при експлуатації товарів, необхідно враховувати норми, передбачені стандартами та іншими нормативними документами.

Тема 6: Проблеми насичення ринку промисловими товарамиПідсистема споживання в споживчому комплексі країни є завершальною і, разом з тим, критеріальною. Тому вона визначає граничні значення розвитку споживчого комплексу, а фактично його здатність задовольняти потреби населення країни в тих чи інших товарах. Центральною фігурою (суб'єктом) підсистеми «споживання...» є людина. Вона є найбільш досконалою частиною живої природи і має найвищий рівень її організації. Людина, виділившись з тваринного світу, стала неспроможною повністю задовольняти свої потреби природнім шляхом, а тому розпочала виробляти продукти, окремі предмети для забезпечення власних потреб. Так виникли суто людські потреби, які відрізняються від потреб тварин тим, що вони усвідомлені і мають творчий характер. Людські потреби, насамперед формуються під впливом природної необхідності підтримувати життєдіяльність організму людини і її зв'язки з навколишнім середовищем і вже потім виникають з потреб суспільної діяльності людей. Проблема задоволення різноманітних потреб людей є важливою проблемою не тільки теоретичних і прикладних наук, які обслуговують споживчий комплекс країни, а й найважливішим завданням економіки країни. Виходячи з цього ми в першу чергу повинні знати природу потреб людей та закони їх функціонування, способи формування і управління ними.

Види потреб. Необхідною умовою для визначення потреб індивідуальних споживачів є їх класифікація і ранжування. З точки зору економічних можливостей соціально-економічної системи, система матеріальних потреб людей має ієрархічну будову. Вони поділяються на «абсолютні», «дійсні» і «платоспроможні».

Абсолютні потреби – це потреби першого ієрархічного рівня в системі потреб. Вони абстрактні щодо конкретних споживних цінностей товарів і є внутрішнім ідеальним спонуканням або мотивом потреб людини (в харчах, одязі, взутті, житлі тощо), не мають кількісних і якісних обмежень та не обмежуються ресурсними можливостями виробництва і платоспроможністю населення. Цей вид потреб існує протягом усієї історії людства і є одним з основних стимулів виробництва взагалі і, в тому числі, товарів народного споживання. За цільову установку розвитку цих потреб населення приймаються науково-обґрунтовані раціональні норми споживання товарів, які відображають ідеал забезпечення потреб населення в різноманітних товарах, досягнути якого прагне суспільство і відповідно до нього розвиває виробництво товарів народного споживання й прогнозує рівень грошових доходів населення.Дійсні потреби – потреби другого рівня ієрархії в системі потреб, вони мають відносний характер і відображають потреби людей в конкретних і реальних товарах.Платоспроможні потреби – потреби третього рівня ієрархії в системі потреб населення. З одного боку вони відображають економічні можливості населення купувати необхідні їм товари, а з другого – відображають споживчий попит на товари певного асортименту, їх кількісні і якісні показники. Цей вид потреб населення реально обмежений наявною товарною масою, доходами, цінами на товари, модою, престижем тощо.Рівень задоволення потреб населення в продовольчих і непродовольчих товарах визначається за формулою: Р_зп=ФС/НС (%).Де, Р_зп– ступінь задоволення потреб населення, %;ФС – фактичне споживання товарів, кг/рік (шт./рік);НС – норма або норматив споживання товарів, кг/рік (шт./рік)Нормативи забезпечення потреб населення в продовольчих і непродовольчих товарах переглядаються і затверджуються через кожні 5-10 років.

Фактори, які визначають потреби населення в товарах широкого вжитку.

Потреби знаходяться на рівні свідомості індивіда, а величина їх насичення диференційована відносно умов його життєдіяльності. Єдиним способом задоволення потреб є споживання відповідного блага, що передбачає необхідність володіння цим благом, його багаторазове (для товарів тривалого вжитку) або одноразове (для товарів разового вжитку) використання. Для якісного і ефективного втручання в процес споживання товарів та послуг, а також для точної оцінки величини індивідуальних потреб у визначених благах необхідно дослідити сам процес споживання та вплив на нього формуючих чинників.

Дохід сім'ї (що визначається її характеристикою) можна вважати головним фактором чи умовою, які формують попит, ставлять його в певні рамки, обмежуючи розвиток і процес споживання різноманітних благ.

До другорядних факторів впливу чи умов, які визначають і формують конкретний тип життєдіяльності сім'ї, відносимо усі інші. Їх класифікація і перелік можуть бути наступними :

1) фактори, які впливають на рівні регіону чи країни в цілому (величина країни, її географічне положення, розвиток інфраструктури тощо);

2) фактори, які впливають на рівні сім'ї (кількість членів сім'ї, наявність дітей, національність, освітній рівень, вік сім'ї тощо);

3) фактори, які впливають на рівні особи (стать, освіта, інтелектуальні здібності, вольові якості тощо).

Тема 7: якість товарів

Якість товару є однієї з його основних характеристик, що робить вирішальний вплив на створення споживчих переваг і формування конкурентоспроможності. Це обумовлено сутністю категорії якості.

Якість– сукупність характеристик об'єкта, що відносяться до його здатності задовольняти встановлені й передбачувані потреби.

Звичайно потреби виражаються через певні характеристики на основі встановлених критеріїв, які формулюються у вигляді вимог до якості.

Вимоги до якості – це вираження певних потреб або їхній переведення у набір кількісно або якісно встановлених вимог до характеристик об'єкта, щоб дати можливість їхньої реалізації й перевірки.

Вимоги до якості товарів установлюються на етапах проектування й розробки, забезпечуються матеріально-технічним постачанням, розробкою й організацією виробництва, робочим і остаточним контролем, зберіганням і реалізацією. Перед реалізацією або споживанням (експлуатацією) вимоги до якості оцінюються за нормами, регламентованими стандартами, або відповідно до запитів споживачів.

У нормативних документах встановлюються вимоги до властивостей і показників, що обумовлюють якість. Тому далі ми розглянемо ці складові елементи якості.

Властивість – об'єктивна особливість продукції (або товару), що проявляється при її створенні, оцінці, зберіганні і споживанні (експлуатації). Властивості продукції можуть бути простими й складними.

При порівнянні показників якості товарів зі стандартами виявляється відповідність або невідповідність їх дійсних значень з базовим. Спираючись на результати порівняння встановлюється певна градація, класів, товарних сортів, марок продукції, що в остаточному підсумку пов'язане з ухваленням рішення про присвоєння товару певної градації якості.

Градація, клас, сорт – категорія або розряд, привласнені об'єктам, що мають ті ж самі функціональні застосування, але при цьому різні вимоги до якості.

Градація, клас, сорт відображають передбачене або встановлене розходження у вимогах до якості, які, у свою чергу, установлюють взаємозв'язок функціонального використання й витрат. Нижче наведені можливі результати зіставлення дійсних і базових показників якості – градації й класи якості.

Для ухвалення остаточного рішення про градацію якості товару необхідно порівняти дійсні й базові значення по всій номенклатурі обраних показників.

Стандартнимвизнається товар, що відповідає встановленим вимогам по всіх обраних показниках.

Якщо хоча б по одному з обумовлених показників виявлене невідповідність, то товару не може бути привласнена стандартна градація, а тільки знижена – нестандартна або брак.

До нестандартного відноситься товар, що не відповідає встановленим вимогам показників, але ця невідповідність не є критичною (небезпечною). Наприклад, якщо вологість хліба вище встановленої норми, то він відноситься, до нестандартного.

Брак – товар з виявленими невідповідностями показників.

Розрізняють брак, що можна усунути і той що неможливо усунути. Після усунення невідповідностей градація товару може бути змінена. Якщо усунення браку сприяло поліпшенню всіх показників до встановленої норми, то товар визнається стандартним. Наприклад, сортування партії свіжих плодів і овочів з відбраковуванням дефектних екземплярів приводить до формування нової партії стандартної продукції.

Різновидом браку, що неможливо усунути тобто товар з критичними дефектами є відходи. Відходи розрізняють на ліквідні (ті, що можуть бути реалізовані після переробки або по зниженим цінам) та неліквідні (які підлягають утилізації).

У результаті виявлення відповідності або невідповідності встановленим вимогам всі товари по призначенню можуть бути підрозділені на три класи.

До першого класу відносяться товари, придатні до використання по призначенню. Цей клас представлений стандартними товарами, які підлягають реалізації без яких-небудь обмежень.

Другий клас – товари, умовно придатні для використання по призначенню. Приналежність до нього визначається градаціями нестандартних товарів або браку з переборними дефектами. Умовно придатні товари можуть бути реалізовані за зниженими цінами або відправлені на промпереробку або на корм худобі. При їхній реалізації до споживача повинна бути доведена достовірна інформація про причини зниження якості.

Третій клас – небезпечні товари, непридатні для використання по призначенню. До нього відносяться неліквідні відходи. Ці товари не підлягають реалізації, а також поставці для промислових і кормових цілей. Вони повинні бути знищені або утилізовані з дотриманням певних правил.

В оптовій і роздрібній торгівлі переважають споживчі товари першого класу. Товари другого й третього класів повинні вчасно виявлятися при первинній і поточній оцінці якості й не допускатися до реалізації.

Сортамент товарів. Однієї з важливих завдань оцінки якості є встановлення градацій якості стандартної продукції, які представлені сортами.

Сорт– це категорія якості продукції одного найменування, але, що відрізняється від іншої категорії значеннями показників.

Сукупність сортів, що відносяться до однойменного товару, називається сортаментом. Розрізняють сортамент природний і товарний.

Одним із завдань оцінки якості товарів є виявлення невідповідностей, або дефектів.

Дефект – невиконання заданої або очікуваної вимоги, що стосується об'єкта, а також вимоги, що пред’являється до безпеки.

За ступенем значимості розрізняють дефекти критичні, значні й малозначні.

Залежно від наявності методів і засобів виявлення дефекти підрозділяються на явні, для яких передбачені методи й засоби виявлення, і приховані, для яких методи й засоби виявлення не передбачені або їхнє застосування недоцільно.

Залежно від наявності методів і засобів усунення дефекти ділять на переборні й непереборні.

Залежно від місця виникнення всі дефекти умовно підрозділяють на технологічні, передреалізаційні та післяреалізаційні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 4: Управління асортиментом	\|	Тема 9. ЕКСПЕРТИЗА ТОВАРІВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.