• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Покриття по прогонах.

План.

План.

План.

План.

План.

І.19.1. Класифікація промислових будівель.

І.19.2. Вимоги до промислових будівель

І 19.3. Підйомно-транспортне устаткування.

І.19.4. Одноповерхові й багатоповерхові промислові будівлі. Уніфікація.

І.19.5. Texнікo-економічна оцінка об'ємно-розпланувальних вирішень.

ЛЕКЦІЯ №1

План лекції

І.19.1. Класифікація промислових будівель.

І.19.2. Вимоги до промислових будівель

1 19.1. Класифікація промислових будівель

Промислові підприємства поділяють на галузі виробництва, що є складовою частиною народного господарства. Промислові підприємства складаються з промислових будівель, які призначені для здійснення впробничо-технологічних процесів, прямо або посередньо пов'язаних з випуском певного виду продукції.

Незалежно від галузі промисловості будівлі поділяють на чотири основні групи: виробничі, енергетичні, будівлі транспортно-складського господарства і допоміжні будівлі або приміщення.

1 До виробничихналежать будівлі, в яких здійснюється випуск готової продукції або напівфабрикатів. Вони поділяються на багато видів відповідно до галузей виробництва. Серед них механоскладальні, термічні, ковальсько-штампувальні, ткацькі, інструментальні, ремонтні та ін.

2 До енергетичних належать будівлі ТЕЦ (теплоелектроцентралей), котельних, електричні і трансформаторні підстанції та ін.

3 До будівель транспортно-складського господарства належать гаражі, склади готової продукції, пожежні депо та ін.

4 До допоміжних будівель належать адміністративно-конторські, побутові, пункти харчування, медичні пункти та ін.

Характер об'ємно-розпланувального й конструктивного вирішення промис­лових будівель залежить від призначення їх та характеру технологічних процесів.

Будівлі поділяють на чотири класи, причому до І класу відносять ті, до яких ставляться підвищені вимоги, а до IV класу — будівлі з мінімальними вимогами. Для кожного класу визначено свої експлуатаційні властивості, а також довговічність і вогнестійкість основних конструкцій будівель.

Є три ступені довговічності промислових будівель: І ступінь —не меньше як 100 років; II — не менше як 50 років і III — не менше як 20 років.

За ступенем вогнестійкості будівлі і споруди поділяють на п'ять ступенів. Ступінь вогнестійкості, що характеризується групою загоряння й границею вогнестійкості основних будівельних конструкцій, установлюють: для будівель І класу — не нижче від II ступеня, для будівель 11 класу — не нижче від III ступеня. Для будівель ПІ і IV кла­сів ступінь вогнестійкості не нормується.

За архітектурно-конструктивнпми ознаками промислові будівлі поділяють на одноповерхові, багатоповерхові й мішаної поверховості.

Залежновід кількості прольотів одноповерхові будівлі можуть бути одно-і багатопролітними. Прольотом називається об'єм промислової будівлі, обмежений по периметру рядами колон і перекриттів за однопролітною схемою. Відстань між поздовжніми рядами колон називають шириноюпрольоту.

У багатоповерхових будівляхрозміщують виробництва з вертикально спрямованимитехнологічними процесами для підприємствлегкої, харчової, радіотехнічної та аналогічних їм видів промисловості

За розташуванням внутрішніх опор промислові будівлі поділяють на коміркові, пролітні, зальні й комбіновані.

У будівлях коміркового типу звичайно використовують квадратну сітку опор з відносно невеликим поздовжнім і поперечним кроком. У цих будівлях технологічні лінії розміщують у двох взаємно перпендикулярних напрямах.

У будівлях пролітного типу, які найпоширеніші, ширина прольотів переважає над кроком опор.

Будівлі зального типу характерні для виробництв, що потребують значних вільних площ без внутрішніх опор.

Будівлі комбінованого типу являють собою поєднання перелічених вище типів.

За наявністю підйомно-транспортного устаткування будівлі бувають кранові (з мостовим або підвісним транспортом і безкранові.

За матеріалом основних несучих конструкцій будівлі можна поділити на такі різновиди: з залізобетонним каркасом (збірним, збірно-монолітнпм і монолітним); з стальним каркасом; з цегляними стінами і покриттям по залізобетонних, металевих або дерев'яних конструкціях.

Крім перелічених факторів промислові будівлі класифікують і за іншими ознаками: за системою опалення, вентиляції, освітлення, за профілем покриття..

1.19.2. Вимоги до промислових будівель

До промислових будівель ставлять : технологічні, технічні, архітектурно-художні і економічні вимоги.

Технологічні вимоги обумовлюють цілковиту відповідність будівлі своєму призначенню, тобто будівля повинна забезпечувати нормальне функціонування розміщеного в ній технологічного устаткування й нормальний хід технологічного процесу в цілому.

З урахуванням технологічних вимог вибирають вид і матеріал несучих і захисних конструкцій, тип і вантажопідйомність внутрішньоцехового підйомно-транспортного устаткування, забезпечують відповідні санітарно-гігієнічні умови працюючим у цеху, якість і характер опорядження.

Розв'язуючи питання об'ємно-розпланувального та конструктивного вирішення будівлі, треба враховувати перспективи розвитку цього технологічного процесу, що дасть змогу змінювати й удосконалювати виробництво без реконструкції самої будівлі.

До технічних вимог належать забезпечення потрібних міцності, стійкості й довговічності будівель, протипожежних заходів, а також спорудження будівель індустріальними методами. Перелічені якості, що забезпечуються під час проектування і спорудження будівлі, характеризують її надійність. Під надійністю будівлі або її окремих конструктивних елементів звичайно розуміють безвідмовну роботу їх у заданих умовах і всього розрахункового періоду експлуатації.

До технічних вимог відносять також вимоги до пожежної, вибухопожежної і вибухової небезпеки. Слід мати на увазі дедалі зростаюче значення цього фактора у зв'язку з ускладненням технології виробництва, застосуванням дорогого устаткування.

Архітектурно-художні вимоги передбачають потребу надання промисловій будівлі гарного зовнішнього і внутрішнього вигляду, що задовольняє естетичні запити людей з урахуванням значення будівлі. При цьому особливу увагу приділяють комплексності забудови, створенню цілісного архітектурного промислового ансамблю. Важливу роль у цьому відіграють фактура і колір поверхонь захисних конструкцій, художнє. поєднання різних будівельних матеріалів і висока якість будівельно-монтажних робіт.

Економічні вимоги висувають завдання оптимальної, науково обґрунтованої витрати коштів на будівництво й експлуатацію будівлі, яку проектують. З цією метою звичайно беруть кілька варіантів об'ємно-роз-планувальних і конструктивних вирішень і порівнюють їх за основними техніко-економічними показниками.

Екологічні вимоги передбачаються нормативними виробничо-технологічними процесами в промбудівлях.

ЛЕКЦІЯ №2

План лекції

І 19.3. Підйомно-транспортне устаткування.

І.19.4. Одноповерхові й багатоповерхові промислові будівлі. Уніфікація.

І.19.5. Texнікo-економічна оцінка об'ємно-розпланувальних вирішень.

1.19.3. Підйомно-транспортне устаткування.

Для здійснення операцій переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції всередині цеху, полегшення праці робітників і монтажу технологічного устаткування застосовують внутрішньоцехове підйомно-транспортне устаткування. Підйомно-транспортне устаткування (ПТУ) поділяють на дві групи: періодичної і неперервної дії. До першої групи належать підвісні засоби (талі, кішки, візки, підвісні крани та ін.), мостові крани і наземний транспорт (козлові крани, електрокари, наземні візки); до другої — конвейєри (стрічкові, пластинчасті, скреб­кові, ківшові, підвісні ланцюгові, вантажоведучі), норії, рольганги і шнеки, засоби пневматичного й гідравлічного транспорту.

Найбільше впливають на об'ємно-розпланувальні й конструктивні вирішення підвісні й мостові крани, що набули найбільшого поширення в промисловості.

Підвісні крани (кран-балки) можуть транспортувати вантажі масою від 0,25 до 5,0 т і складаються з легкого моста або несучої балки, підвішеної до несучої конструкції покриття будівлі (балки або ферми); двох або чотирьох коткових механізмів пересування по підвісних коліях й електроталі, що переміщується по нижній полиці мостової балки .

Залежно від величини прольоту і кроку несучих конструкцій покриття по ширині прольоту встановлюють один або кілька кранів. Для підвищення надійності транспортних операцій на одному шляху звичайно встановлюють не менше від двох кранів. Керують кранами з підлоги цеху або з кабіни, підвішеної до моста.

Мостові крани складаються з несучого моста, що перекриває робочий проліт цеху, механізму пересування уздовж підкранової колії, візка з механізмом підйому, що пересувається уздовж моста, і кабіни керування, підвішеної до моста. Крани пересуваються по рейках, укладених но підкранових балках. Відстані між осями крайових колій мостових кранів уніфіковані й відповідають прольотам будівель. Так, для прольотів 12, 18, 24, З0, 36 м відстані між осями кранових шляхів будуть відповідно 10,5; 18,5; 22,5; 28,5; 34,5 м. Відстань між розбивочною віссю і віссю кранової рейки найчастіше дорівнює 750 мм.

Упромислових будівлях застосовують і інші спеціальні мостові крани: консольно-поворотні, консольно-пересувні з поворотним візком, колодязні, для виймання виливків, завалочні та ін.

Технологічні процеси під час спорудження будівель без кранів обслуговують наземними засобами транспорту; вагонетками, електрокарами, конвейєрами, рольгангами, автомобільними кранами, навантажувачами та ін. Застосовують також козлові крани, що пересуваються по укладених у рівні підлоги цеху рейках.

Вябираючи тип підйомно-тране портного устаткування цеху, треба виходити не тільки з порівняння одночасних затрат, а й із зведених затрат, до яких також входять експлуатаційні витрати.

1.19.4. Одноповерхові й багатоповерхові промислові будівлі.Уніфікація.

Одноповерхові будівлі можуть мати в плані простї І складні форми. В основномупереважає прямокутна форма, а складні форми характерні для виробництв із значнимитепло- й газовиділеннями, коли потрібна організація припливу й видалення повітря.

Залежно від характеру технологічногопроцесу одноповерхові будівлі за об'ємно-роланувальнимвирішенням можуть бути: пролітного, зального, коміркового ікомбінованого типу.

Будівлі пролітного типу проектують у тих випадках, коли технологічні процеси спрямовані уздовж прольоту й обслуговуються кранами або без них.

Основними конструктивними елемен­тами сучасної одноповерхової пролітної будівлі є : колони, які передають навантаження на фундаменти; конструкції покриття, що складаються з несучої частини й захисної; підкранові балки, що встановлюються на консолі колон; ліхтарі, що забезпечують потрібний рівень освітленості ж повітрообмін у цеху; вертикальні захисні конструкції (стіни, перегородки, конструкції заскління),причомуконструкції стін спираються на спеціальні фундаментні й обв'язувальні балки; двері й ворота для руху людей і транспорту; вікна, які забезпечуютьпотрібний світловий режиму цеху.

Одноповерхові промислові будівлі проектують найчастіше за каркасною системою, утвореною стояками (колонами), вмонтованими у фундамент,і ригелями (фермами або балками).

Спеціальні зв'язки (горизонтальні і вертикальні) забезпечують просторову жорсткість каркаса.

Габарити збірних елементів для промислових будівель уніфіковані, й відповідно уніфіковані габарити кон структивних елементів на основі укрупненого модуля.

Проліт будівель (поперечна відстань між колонами)становить 12, ІЗ, 24 _г 80, 36 м та ін.

Висота від підлоги до низу несучої конструкції покриття кратна модулю 0,6 М (від 3,6 до 6,0 м),укрупненому модулю 1,2 М(від 6,0до 10,8 м) ї модулю 1,8 М (від 10,8до 18,0м).

Габаритні схеми маркують шифром: Б-30-84 — безкранове,прольотом 30 м,840 смзаввишки або К-24-І44 — кра­нове, прольотом 24 м, 1440 см заввишки.

Для кожної галузі виробництва є своя габаритна типова комірка. Так, для харчової промисловостіприйнято висоту 4,8 і 6,0 м і розміри комірок установлені: при сітці колон 6х12 м — 24 X 60 (72) м, 48 X 60 (72 м), 72 X 60 (72) м.

У тих випадках, коли крок колон 12,18 і 24 м, адовжина панелей покриття 6 м, несучі елемент покриття укладають на підкроквяні ферми або балки.

Будівлі зального типу застосовують тоді, коли технологічний процес пов'язаний з випуском великогабаритної продукції або встановленням великорозмірного устаткування (ангари, цехи складання літаків, головні корпуси мартенівських і конверторних цехів та ін,). Прольоти будівель зального типу можуть бути 100 м і більше.

Розвиток і впровадження засобів автоматизації й механізації технологічних процесів створює потребу пересування транспортних засобів у двох взаємно перпендикулярних напрямах.Потреба частої модернізаціїтехнологічного процесу легшездійснима в одноповерхових будівлях суцільної забудови з квадратною сіткою колон.Таке обємно-розпланувальне вирішення дістало назву коміркового, а будівлі — гнучких, або універсальних.

У будівлях комбінованого типу поєднуються основні ознаки будівель зального, пролітного або коміркового типу. .

Багатоповерхові промислові будівлі переважно застосовують у легкій, харчовій, електротехнічній та інших видах промисловості.

За конструктивною схемою багатоповерхові промислові будівлі бувають з неповним каркасом і несучими зовнішніми стінами або з повним каркасом . Основними елементами каркаса є колони, ригелі, плити перекриттів і зв'язки. Міжповерхові перекриття виконують із збірних залізобетонних конструкцій двох типів: балкові й безбалкові.

Збірні каркаси можуть бути вирішені за рамною, рамно-зв'язковою або зв'язковою системою. За рамною системою каркаса просторова жорсткість будівлі забезпечується роботою самого каркаса, рами якого сприймають як горизонтальні, так і вертикальні навантаження. При рамно-зв'язковій системі вертикальні навантаження сприймаються рамами каркаса, а горизонтальні — рамами й вертикальними зв'язками (діафрагмами). В разі зв'язкової системи вертикальні навантаження сприймаються колонами каркаса, а горизонтальні вертикальними зв'язками.

Сітку колон багатоповерхових будівель беруть 6x6 або 6x9 м, а останнім часом розроблено проекти з сіткою 6х 12, 6х 18 і навіть 6 X 24 м.

Висоти поверхів багатоповерхових виробничих будівель уніфіковані і можуть бути 3,6; 4,8; 6,0 м, а для перших поверхів допускається висота 7,2 м (модуль 12 М).

Для вертикального транспорту в багатоповерхових будівлях передбачають вантажні й пасажирські ліфти, які разом зі сходами об'єднуються у вузли.

Опрацьовуючи проекти промисло­вих будівель, обов'язково застосовують номенклатуру збірних залізобетонних виробів і конструкцій заводського виготовлення. Номенклатура міститься в каталогах збірних конструкцій.

Вибираючи конструктивні вирішення промислових будівель, треба мати на увазі економічну значущість вартості окремих конструктивних елементів у загальній кошторисній вартості будівлі . Для багатоповерхових будівель найбільше впливають на вартість стіни, каркас, підлога й прорізи, в одноповерхових — каркас, конструкції покрівлі підлога й стіни.

1.19.5. Техніко-економічна оцінка об'ємно-розпланувальних вирішень.

Завданням проектувальників промислових будівель є розробка й прийняття такого варіанту об'ємно-розпланувального й конструктивного вирішення, при якому виробництво продукції досягалося б із найбільшим ефектом, забезпечувало потрібні умови охорони праці і здоров'я людей,, відповідало вимогамекономічної ефективності використання коштів.

З цією метою розробляють звичайно кілька варіантів, які порівнюють за основними техніко-економічними показниками,й вибирають найефектив-ніший із них.

Техніко-економічну оцінку об'ємно-розпланувальнжх і конструктивних вирішеньбудівель роблять за такими основними показниками:

1. Площу забудови А_з визначають у межах зовнішнього периметра стін на рівні цоколя будівлі,

2. Корисну площу Ак визначають як суму площ усіх приміщеньбудівлі в межах внутрішніх поверхонь стін за винятком площ сходових кліток, шахт,внутрішніх стін та опор, перегородок. До корисної площі водять також площі антресолей, етажерок,обслуговуючих площадок і естакад.

3. Робочу площу Ар визначають як суму площ приміщень на всіх повер-

хах, антресолях, обслуговуючих площадках_t етажерках та іншихприміщень, признажених для виготовлення продукції.

4. Конструктивну площу А_ш визначають яксуму площ перерізів усіх кон-структивних елементів у плані будівлі (стін, колон, перегородок).

5. Об'єм будівлі V визначають множенням виміряноїпо зовнішньому контуру площі поперечного перерізу будівлі (включаючи ліхтарі) на довжину будівлі (між зовнішніми гранями торцевих стін).

6. Площа зовнішніх стін і вертикальних захисних конструкцій,

7. Вартість будівлі.

8. Затратипраці на будівництво.

9. Вага будівлі т,

За цимипоказниками визначають коефіцієнти,що характеризують об'ємно-розпланувальнета конструктивне вирішення будівлі.

Коефіцієнт к₁ характерзуе ефективність об'емно-розпланувального вирішення і його визначають як відношення обсягу будівлі до корисної площі. Чим нижче значення цього коефіцієнта тим економнішевирішення.

Коефіцієнт к_гхарактеризує ефективність розпланувального вирішення і його визначають відношенням робочої площі до корисної. Чим вище значення ,тим економічніше розпланування.

Запитання для самоперевірки

1. Основні види промислових будівель і вимоги, що ставляться до них.

2. Підйомно-транснортнеустаткування промисловихбудівель.

3. Принципи об'ємно-розпланувальних вирішеньодноповерхових промисловихбудівель,

4. Принципи об'ємно-розпланувальних вирішень багатоповерхових промислових будівель.

5 Основні техніко-економічніпоказники, що характеризують ефективність об'емно-розпланувальногой конструктивного вирішення промислових будівель.

ТЕМА 1.20. КАРКАСИ, ЇХ ВИДИ Й ЕЛЕМЕНТИ.

1.20.1. Каркаси промислової будівлі.

1.20.2.Фундаменти і фундаментні балки.

1.20.3. Колони. Підкранові і обвязувальніі балки

1.20.4. Несучі конструкції покриття .

Лекція №3

План лекції

1.20.1. Каркаси промислової будівлі.

1.20.1.1.Елементи каркасу.

1.20.1.2.Зовнішні впливи на промбудівлі.

1.20.1.3.Каркаси з/б і металеві.

1.20.І.Каркас промислової будівлі

Каркас одноповерхових і багатоповерхових промислових будівель складається а поперечних рам, утворених колонами й несучими конструкціямипокриття (балки, ферми, арки та ін.), і поздовжніх елементів: фундаментних, підкрановихі обв'язувальних балок підкроквяних конструкцій, плит покриття й перекриття та зв'язків . Якщо несучі конструкції покриттів виконують у вигляді просторових систем — склепінь, куполів, оболонок, складок та інших, то вони водночас є поздовжніми й попередніми елементами каркаса.

Каркаси промисловихбудівель монтують в основному із збїрних залізобетонних конструкцій, сталі й рідше з монолітного залізобетону, деревини і пластмас.

Вибираючи матеріал, треба враховувати розміри прольотів і крокиколон,висоту будівель, величину й характер діючих на каркас навантажень,параметри повітряного середовища виробництва, наявність агресивних факторів, вимоги вогнестійкості, довговічності й техніко-економічніпередумови. Вибір матеріалу каркаса провадиться відповідно до «Технічних правил економного витрачання основних будівельнихматеріалів»

Несучий каркас найчастіше виконують цілком із залізобетону або сталі і мішаним.Влаштування залізобетонного каркаса порівняно з стальним дає змогуекономити до 60 % сталі.

Елементикаркаса зазнають комплексу силовихі несиловихвпливів Силові впливи виникають від сталих і тимчасових навантажень. У зв'язку з цим елементи каркаса повинні відповідати вимогам міцності і стійкості.

Зовнішні впливи на елементи каркаса:

І •— сталі навантаження; 2 — тимчасові навантаження; 3 - температура внутрішнього повітря; 4 - теплові удари; 5 — рідка і пароподібна волога; 6 — агресивні хімічні речовини; 7 —мікроорганізм; 8 — блукаючі струми; 9 — звук

Під дією несилових впливів навколишнього і внутрішнього середовища у вигляді позитивних і негативних температур, теплових ударів, рідкої ї пароподібної вологи, повітря і наявних у повітрі хімічних речовин елементи каркаса повинні відповідати вимогам довговічності.

Одноповерхові промислові будівлі з типовими уніфікованими конструкціями з укрупненою сіткою колон можуть мати конструктивні схеми з застосуванням підкроквяних конструкцій або без них .

Типовим вирішенням одноповерхових будівель є застосування поперечних рам з шарнірним з'єднанням ригелів і колон. Це дає змогу здійснювати незалежну типізацію ригелів і колон, бо в цьому разі навантаження, прикладене до одного з елементів, не спричинює згинального моменту в іншому. Крім того, досягають високого ступеня універсальності елементів каркаса, можливості використання їх для різних вирішень несучих елементів покриття. Шарнірне з'єднання колон і ригелів конструктивно значно простіше від жорсткого, бо полегшуються виготовлення й монтаж конструкцій.

При виборі каркаса із стальних елементів треба враховувати величину прольотів, режим роботи кранів, величину навантажень від кранів і покриття та інші фактори. Стальні конструкції елементів каркаса застосовують головним чином у цехах заводів, в яких використовують крани важкого і неперервного режиму роботи. При цьому треба широко застосовувати легкі конструкції масового виготовлення.Розроблено трубчасті ферми прольотом 24. 30 й 36 м, а також колонії із застосуванням труб і широкополицевнх двотаврів.

Каркаси багатоповерхових будівель влаштовують також з уніфікованих залізобетонних елементів заводського виготовлення з балковими або безбалковими перекриттями . Балкові перекриття, як простіші й універсальніші, застосовують частіше. Безбалкові перекриття використовують при бїльш корисних навантаженнях і коли є потреба мати гладеньку поверхню стелі для влаштування підвісного транспорту, розв'язування в різних напрямах комунікацій, а також для поліпшення

санітарно-гігієнічних якостей приміщень.

Лекція №4

План лекції

1.20.2.Фундаменти і фундаментні балки.

1.20.2.1.Класифікація фундаментів.

1.20.2.2.Конструкція фундаментів.

1.20.2.3.Фундаментні балки.

1.20.2. Фундаменти і фундаментні балки

У загальному обсязі промислової будівлі трудомісткість влаштування фундаментів становить 6—8 %, а витрата залізобетону може досягати 20 %.

За способом влаштування фундаменти бувають збірні і монолітні. Під колони каркаса передбачають окремі фундаменти з підколонниками стаканного типу , а стіни спирають на фундаментні балки .

Стовпчасті фундаменти:

Залежно від величини навантаження на кол они, її перерізу та глибини закладення фундаментів, застосовують кілька типорозмірів фундаментів. Висота фундаментних блоків 1,5 і від 1,8 до 4,2 м з градацією через 0,6 м; розміри підошви блоків у плані від 1,5 х 1,5 м і більше з модулем 0,3 М; розміри підколонника в плані від 0,9 х 0,9 до 1,2 х 7,2 м з модулем 0,3 М. Глибина стакана становить 0,8; 0,9; 0,95 і 1,25 м, а висота східців — 0,3 і 0,45 м.

Збірні фундаменти можуть складатися з одного блока (підколонника з стаканом) або бути складеними з підколонника і опорної фундаментної плити. Влаштування збірних фундаментів за витратою бетону, вартістю й трудозатратами економічні.

Деталі фундаментів крайнього ряду колон;

а~— типи фундаметних балок; б, в — деталі; 1 — пісок; 2 — щебенева підготовка; 3 — асфальтове або бетонне покриття (вимощення); 4 - гідроізоляція; 5 — колона; 6 — шлак або крупнозернистий пісок; 7 — залі­зобетониі стовпчики; 8— фундаментнабалка

Для зменшення маси і зниження витрати сталі застосовують збірні ребристі або порожнисті фундаменти .

Фундаменти з підколонниками пенькоподібного типу влаштовують під залізобетонні колони великого перерізу або під стальні колони. Пеньок, що є елементом колони, влаштовують під час робіт нульового циклу. Пеньок з фундаментом і колону з пеньком з'єднують зварюванням. .

Пальові фундаменти влаштовують при заляганні біля поверхні землі слабких ґрунтів та наявності ґрунтових вод . Головні частини паль зв'язують монолітним або збірним залізобетонним ростверком,якийводночас е й підколінником.

Для скорочення типорозмірів колон верх фундаментів незалежно від глибини закладення підошви рекомендусться розташовувати на позначці 0,15 м, тобто на 15 см нижче від позначки чистої підлоги цеху. Їх установлюють на підмазку з цементного розчину 20 мм завтовшки.

По фундаментних балках укладають 1—2 шари гідроізоляційного матеріа­лу, а щоб запобїгти деформації балок внаслідок можливого здимання ґрунтів, знизу і з боків передбачають підсипку з шлаку, крупнозернистого піску або цегляного щебеню.

Несучі стіни в будівлях безкаркасних або з неповним каркасом спирають на стрічкові фундаменти» які рекомендується робити із збірних елементів аналогічно громадським будівлям. Це дає змогу вести монтаж колон при засипаних котлованах після влаштування підготовки під підлогу й прокладання підземних комунікацій, тобто після робіт нульового циклу.

Колони з фундаментами з'єднують різними способами . Найпоширеніше жорстке кріплення за допомогою бетону.

Стіни каркасних будівель спирають на фундаментні балки, укладені між підколонниками фундаментів а спеціальні залізобетонні стовпчики або на консолі полон. Фундаментні балки захищають підлогу від продування а разі осідання вимощення. Залізобетонні фундаментні балки при кроці колон 6 м залежно від розмірів підколоннків і способів опертя мають довжину від 5,95 до 4,3 м, а перерз— тавровий ї трапецієвидний.

Висоту балок під самонесучі стіни з цегли, малих блоків і панелей беруть 450 мм, а під навісні панелі — 300 мм.

Якщо крок колон 12 м, застосовують в основному балки трапецієвидного перерізу 400 і 600 мм заввишки та 11, 95— 10,2 завдовжки. Балки монтують так, щоб їхній верх був на 30 мм нижче від рівня підлоги

Лекція №5

План лекції

1.20.3. Колони. Підкранові і обвязувальніі балки

1.20.3.1.Колонни залізобетонні.

1.20.3.2.Колонни сталеві.

1.20.3.3.Підкранові та обв’язувальні балки.

1.20.3. Колони. Підкранові й обв'язувальні балки.

Для влаштування каркасів одноповерхових ї багатоповерхових промислових будівель застосовують залізобетонні й стальні колони.

Залізобетонні колони одноповерхових промислових будівель можуть бути з консолями і без них (якщо немає мостових кранів). За розташуванням у плані їх поділяють на колони середніх і крайніх рядів.

Залежно від поперечного перерізу колони бувають прямокутні,таврового профілю і двовіткові. Розміри поперечного перерізу залежать від величини діючих навантажень. Застосовують такі уніфіковані розміри перерізів колон: 400 х 400, 400 х 600, 400 х 800, 500 х 500, 500 х 600і500 х 800 мм — для прямокутних; 400 х 600 і 400 х 800 мм — для таврових і 40 х 1000, 500 х 1000, 500 х 1300, 500 х 1400, 500 х 1500, 600 х 1400, 600 х 1000 і 600 х 2400 мм — для двовіткових. Колони можуть складатися з кількох частин, які складають на будівельному майданчику.

Колони з консолями складаються знадкранової підкранової віток. Переріз надкранових віток найчастіше квадратний або прямокутній: 400х400 або 500 х 500 мм. Для виготовлежня колон застосовують бетон марок 200—500 й арматуру різних класів.

Довжину колон вибирають з урахуванням висоти цеху та заглиблення їх у фундамент, яке може бути; для колон прямокутного перерізу без мостових кранів — 750 мм,для колон прямокутного і двотаврового перерізу з мостовими кранами — 850 мм; для двогілкових колон : 900—1200 мм.

Крім основних колон використовують фахверкові колони. їх установлюють уздовж будівлі при кроці крайніх колон 12 м і довжині панелей стін 6 м, а також у торцях будівель.

Для влаштування каркасів багатоповерхових будівель використовують залізобетонні колони на один, два і три поверхи заввишки. Переріз колон 400 X 400 і 400 X 800 мм . Виготовляють колони з бетону марок 200—500 і армують стальними каркасами. З'єднання ригелів а колонами може бути консольним і безконсольним. Стики колон влаштовують на 600— 1000 мм вище від перекриття.

Стальні колони одноповерхових будівель можуть мати сталий зависотою переріз і змінний. У свою чергу, колони зі зміннимм перерізом можуть*мати підкранову частину суцільного й наскрізного перерізу . Наскрізні колони поділяють на колони з вітками, з'єднані зв'язками, й колони

роздільні, що складаються з незалежно працюючих шатрової й підкранової віток . Колони сталого перерізу використовують при застосуванні кранів вантажопідйомністю до 20 т та висоті будівлі до 9,6 м.

Якщо колони в основному працюють на центральний стиск, застосовують колони суцільного перерізу. Для виготовлення суцільних колон застосовують широкополицевий прокатний або суцільний двотавр, а для наскрізних колон можна використовувати також двотаври, швелери й кутики.

Роздільні колони влаштовують у будівлях а важкими мостовими кранами (125 т і більше). У нижній частині колон для з'єднання з фундаментами передбачають стальні бази (башмаки). Бази до фундаментів кріплять анкерними болтами, що закладаються в фундамент при виготовленні їх. Нижню опорну частину колони разом з базою покривають шаром бетону.

Жорсткості і стійкості будівель досягають установленням системи вертикальних, ї горизонтальних зв'язків. Також для зниження і перерозподілу зусиль, що виникають в елементах каркаса від температурних та інших впливів, будівлю поділяють на температурні блоки і в середині кожного блока роблять вертикальні зв'язки між колонами: при кроці колон 6 м — хрестові; при кроці колон 12 м — портальні . Зв'язки виконують із кутиків або швелерів і приварюють до закладних частин колон.

Для забезпечення роботи мостових кранів на консолі колон монтують підкранові балки, на які укладають рейки. Підкранові балки також забезпечують додаткову просторову жорсткість будівлі. Підкранові балки можуть бути залізобетонні і стальні.

Залізобетонні підкранові балки застосовують при кроці колон 6 і 12м.. Балки можуть мати тавровий (для довжини 6 м) і двотавровий переріз з потовщенням стінок тільки на опорах. До колон залізобетонні підкранові балки кріплять зварюванням закладних деталей й анкерними болтами . Після встановлення ж вивіряння гайки на анкерних болтах заварюють.. На кінцях підкранових колій установлюють стальні упори — обмежники, обладнані амортизаторами-буферами з дерев'яного бруса.

Ефективніші порівняно з залізобетонними стальні підкранові балки, що поділяються на розрізні і нерозрізні. Вони простіші у виготовленні і для монтажу. За типом перерізу підкранові балки можуть бути наскрізними (решітчастими) й суцільними.

Балки суцільного перерізу виготовляють у вигляді двотавра (прокатного профілю або складеного з трьох листів сталі з ребрами жорсткості). Елементи перерізу балок з'єднують зварюванням. Іноді виготовляють клепані балки.

Наскрізні підкранові балки у вигляді шпренгельних систем застосовують у будівлях з кроком колон 12 м ї більше при кранах середнього й легкого режимів роботи вантажопідйомністю до 75 т.

Висоту балок визначають за допомогою розрахунку, і вона може бути від 850 до 2050 м з градацією розмірів через 200 мм.

Кріплення рейок до балок може бути нерухомим і рухомим. Нерухоме кріплення здійснюють приварюванням рейки до верхньої полиці балки при кранах вантажопідйомністю до 30 т. Рухоме кріплення, яке застосовують найчастіше, роблять за допомогою скоб і притискних лапок. Коли як матеріали для стін застосовують цеглу або малі блоки, то для опертя їх, а також у місцях перепаду висот суміжних прольотів використовують обв'язувальні залізобетонні БАЛКИ, їх звичайно влаштовують над віконними прорізами або стрічками заскління.

Обв'язувальні балки 5950 мм завдовжки мають висоту перерізу 585 мм і ширину 200, 250 і 380 мм. їх установлюють на опорні стальні столики й кріплять до колон за допомогою стальних планок, що прибиваються до закладних елементів.

Лекція №6

План лекції

1.20.4. Несучі конструкції покриття .

1.20.4.1.Класифікація покриття.

1.20.4.2.Несучі елементи покриття.

1.20.4.3.Великопролітні та просторові покриття.

1.20.4. Несучі конструкції покриття

Несучі конструкції покриття що є дуже важливим конструктивним елементом будівлі, вибирають залежно від величинипрольоту, характеру і значення діючих навантажень, виду вантажопідйомного устаткування, характеру виробництва та інших факторів.

За характером роботи несучі конструкції покриття бувають площинні й просторові. За матеріалом конструкції покриття поділяють на залізобетонні, металеві, дерев'яні й комбіновані,Ці конструкції повинні відповідати вимогам МІЦНОСТІ, СТІЙКОСТІ, ДОВГОВІЧНОСТІ, архітектурно-художнім й економічним. Тому при виборі несучих конструкцій покриття роблять старанний техніко-економічний аналіз кількох варіантів. Так, залізобетонні конструкції вогнестійкі, довговічні й часто економічніші порівняно з стальними. Стальні мають відносно невелику масу, прості у виготовленні й монтажі, мають високий ступінь збірності. Дерев'яні конструкції характеризуються легкістю, відносно невеликою вартістю й при відповідному захисті — прийнятною вогнестійкістю ж довговічністю. • Дуже ефективні й комбіновані конструкції, що складаються з кількох видів матеріалів.

Залізобетонні балки застосовують при прольоті до 18 м. Вони можуть бути двосхилими і односхилими. Для виготовлення їх використовують бетон марок 200 —-500 ї звичайне або попередньо напружене армування. На верхньому поясі балок передбачають закладні деталі для кріплення панелей покриття або прогонів. Балки кріплять до колон зварюванням закладних деталей.

Ефективніші порівняно з балками залізобетонні ферми, які використо­вують у будівлях прольотом 18, 24, 30 і 36 м. Вони можуть бути сегментні,аркові з паралельними поясами, трикутні та ін. Між нижнім ї верхнім поясами ферм розміщують систему стояків і розкосів. Решітку ферм передбачають так, щоб плити перекриттів 1,5 і 3м вавширшки спирались на ферми у вузлах стояків і розкосів.

Широкого застосування набули сегментні безрозкісні залізобетонні ферми прольотом 18 і 24 м. Для зменшення похилу покриття для багатопролітних будівель передбачають влаштування на верхньому поясі таких ферм спеціальних стояків (стовпчиків), на які спирають панелі покриття. Виготовляють ферми з бетону марок" 300—500.

Кріплять ферм до колон болтами і зварюванням закладних елементів.

При кроці кроквяних ферм і балок 6 м і кроці колон середніх рядів 12 м використовують підкроквяні залізобетонні ферми і балки.

Кроквяні ферми застосовують для прольотів 18, 24, 30, 36 м і більше при кроці 6, 12, 18 м і більше.

Пояси і решітку ферм конструюють з кутиків або труб і з'єднують між собою зварюванням за допомогою фасонок з листової сталі. Висоту на опорі ферм з паралельними поясами беруть 2550—8750 мм, полігональних — 2200 мм, трикутних — 450 мм.

З'єднання ферм а колонами здебільшого шарнірне за допомогою

надопорного стояка двотаврового перерізу. Стояки кріплять до стальних і залізобетонних колон анкерними болтами, а пояси ферм до стояків-болтами

Для багатоповерхових промисловик будівель застосовують балкові й безбалковіперекриття. Балки перекриттів (ригелі) виготовляють з бетону марок 200—400 координаційними прольотами 6 і 9 м уніфікованою висотою перерізу 0,8 м. Валки можуть мати прямокутний і тавровий переріз. Ригелі прямокутного перерізу застосовують при великих навантаженнях. З'єднання з колоною здійснюється опертям ригеля на консоль колони.

Якщо багатоповерхову будівлю проектують з сіткою колон 12 х 12 м, то застосовують каркас рамного типу(збірний або монолітний) зі збірними перекриттями з коробчастого настилу 0,6 м заввишки.

Для багатоповерхових будівель зі збірним безбалковим каркасом з сіткою колон 6 х 6м застосовують плоскі плити перекриттів суцільного перерізу І50 або 180 мм завтовшки.

У будівлях з нормальним волого-температурним режимом використовують дерев'яні ферми й балки. Дерев'яні балки прольотом до 18 м, клеєні з дошок, виготовляють прямокутного або двотаврового перерізу висотою на опорі 450—1300 мм з похилом 1 :10 і 1 : 20. Балки з фанерною стінкою можуть мати двотавровий або коробчастий переріз.

Деревяні ферми можуть бути сегментні, багатокутні _г трапецієвидні й трикутні.Армують дерев'яні елементи стальними стержнями і з'єднують з деревиною епоксидним клеєм. Для приміщень значних розмірів використовують конструкції покриттів веЛИКОпролітні І ПРОСТОРОВІ.

ПОКРИТТЯ у великопролітних будівлях бувають площинні, просторові й висячі.

Великопролітними площинними покриттями є залізобетонні і стальні ферми. Залізобетонні ферми прольотом до 96 м виготовляють із бетону М500 з попередньо папруженим нижнім поясом. Використовують також збірні і монолітні рами і арки, що мають різні прольоти.

Просторові покриття виконують із площинних елементів, що монолітно зв'язані між собою ї працюють як суцільна конструкція, або в вигляді оболонок . Оболонки, що можуть перекрити великі прольоти, мають незначну товщину 30—100 мм, бо бетон у цьому разі працює в основному на стиснення.

Оболонки можуть бути циліндричні, купольні, параболоїдні та ін. Циліндричні оболонки, що застосовуються при сітці колон 12 х 24 м і більше.

Успішно використовують структурні конструкції покриття типу «Модуль» і «Берлін». Покриття типу «Модуль» компонують із структур розміром 86 X 38, 30 X 30_, 24 х 24 м. Просторове стальне покриття «Берлін» являє собою стержньову складчасту конструкцію, що складається з похило розташованих основних ферм спільними верхніми й нижніми поясами. Сітка колон при такому покритті має розміри 12 X 18 і 12х 24 м. Для виготовлення ферм використовують труби діаметром від 45 до 108 мм.

Роблять також висячі покриття, що працюють на розтяг . Висячі конструкції поділяються на вантові й висячі.

Несучими елементами в вантових покриттях є троси й вантові прямолінійні елементи. Як настили використовують алюмінієвопластмасовіпанелі, коробчасті настили із склопластиків і стільникові панелі. Вантові покриття можуть бути прольотом 100 м і більше.

У висячих покриттях несучими 'конструкціями є мембрани і гнуч-

кі нитки. У промисловому будівництві ширко використовують пневматичні конструкції.

Залштання для самоперевірки

Визначення каркаса будівлі й основні елементи каркасів одноповерхових і багатоповерхових промислових будівель.

ТЕМА 1.21. СТІНИ.

1.21.1.Типи стін та вимоги до них.

1.21.2. Сини з малорозмірних елементів, великих блоків і панелей .

1.21.3. Полегшені вертикальні захисні конструкції.

Лекція №7

План лекції

1.21.1.Типи стін та вимоги до них.

1.21.2. Стіни з малорозмірних елементів,великих блоків і панелей.

1.21.2.1. Великоблочністіни.

1.21.2.2.Стіни з панелей

1.21.1 Типи стін і вимоги до них.

Стіни повніші задовольняти такі основні вимоги: забезпечити підтримання потрібного волого-температурного режиму в будівлі; бути міцними і стійкими під дією статичних і динамічних навантажень; бути вогнестійкими і довговічними; бути технологічними у влаштуванні й мати добрі експлуатаційні властивості; мати якомога меншу масу й добрі техніко-економічні показники.

Товщину матеріалу стіни визначають розрахунком, при цьому треба брати до уваги особливості району будівництва.

За характером роботи стіни поділяють на несучі, самонесучі й навісні.

Несучі стіни влаштовують у будівлях безкаркасних і з неповним каркасом і виконують із цегли, малих і великих блоків.

Самонесучі стіни виконують захистні функції і несуть тільки свою масу, спираючись на фундамент. Вони можуть бути цегляні, з малих і великих блоків і панелей.

Навісні стіни виконують лише захисні функції і передають свою масу на колони каркаса, за винятком стін нижнього ярусу, який спирається на фундамент.

1.21.2.Стіни з малорозмірних елементів, великих блоків і панелей.

Стіни з малорозмірних елементів (цегли й малих блоків) влаштовують для будівель, що мають невеликі розміри і багато дверей та технологічних прорізів, атакож де підвищена вологість й агресивне середовище.

Рядові блоки великоблочних будівель можуть мати довжину від 750 до 3250 мм,

перемичкові або блоки-перемички — 6000 мм.

Висота наріжних і рядових блоків становить 1200 і 1800 мм, а перемичкових — 600 мм.

Товщину блоків вибирають на основі теплотехнічного розрахунку й вона дорівнює 400 і 500 мм.

Стіни з блоків проектують найчастіше самонесучі. Кладку ведуть на розчині марки же нижче від 25 з розшиванням швів і кріплять блоки гнучкими Т-подібними анкерами із стержнів діаметром 10 мм.

Стіні із залізобетонних і легкобетонних панелей найбільш індустріальні, їх влаштовують в опалюваних і неопалюваних будівлях при кроці колон 6 і 12 м. Висота панелей 1,2 і 1,8 м, використовують також панелі 0,9 і 1,5 м заввишки.

Для неопалюваних будівель застосовують залізобетонні ребристі плоскі панелі з бетону марок 200—400 із звичайною й попередньо напруженою арматурою.

При монтажі панелей особливу увагу приділяють питанням кріплення і опертя їх), а також стикуванню панелей між собою. Горизонтальні і вертикальні шви рекомендується заповнювати еластичними матеріалами (пороізолом, гернітом та ін.)» а ззовні — додатково мастиками-герметиками типу УМ-40, УМС-50 та ін.

У малоповерхових будівлях найефективніше застосовувати стінові панелі.

Лекція №8

План лекції

1.21.3. Полегшені вертикальні захисні конструкції.

1.21.3.1.Стіни полегшені.

1.21.3.2.Панелі» сандвіч».

1.21.3. Полегшені вертикальні захисні конструкції .

У зв'язку з тим, що сучасні промислові будівлі в основному споруджують каркасними, доцільно застосовувати полегшені вертикальні захисні конструкції.

Для неопалюваних будівель і будівель з надлишковим тепловиділенням використовують листи азбестоцементні, алюмінієві і стальні.

Азбестоцементнілисти застосовують: посиленого профілю 1200 і 2500 мм завдовжки, 994 завширшки, з висотою хвилі 50 і 8 мм завтовшки;уніфіковані хвилясті від і 750 до 2500 завдовжки і 6 і 7,5 мм завтовжки; хвилясті з профілем періодичного перерізу від 6 до 8 мм, від 1750 до 2500 завдовжки і з висотою хвилі 32, 50 і 54 мм.

Листі навішують рядами знизу вгору на стальні або дерев'яні ригелі з напуском один на одного 100 мм і по ширині — на одну хвилю. Листи до ригелів кріплять гаками або шурупами з прокладанням шайб для водонепроникності й еластичностікріплень.

Хвилясті, ребристі і плоскіалюмінієві і стальні листи 0,7— І,8 мм завтовшки мають довжину від 2 до 12 м. Кріплять їх так само, як і азбестоцементні, або за допомогою самонарізних гвинтів.

Для опалюваних будівель застосовують азбестопінопластові, азбестодерев'яні, азбестометалеві, алюмінієві, каркасні й безкаркасні (типу «сендвіч») панелі.

Азбестопінопластовіпанелі мають розміри 1180 х 5980 і товщину 136 мм і складаються з азбестоцементних листів, обрамляючого профілю й пінопласту з повітряним прошарком. Місця стиків панелей старанно проклеюють і промазують водостійкою мастикою.

Азбестодерев'яні панелі складаються з азбестоцементних листів, дерев'яного каркаса, утеплювача й пароізоляції.

Азбестометалевіпанелі складаються з алюмінієвого каркаса, азбестоцементних обшивок й утеплювача з мінераловатних напівжорстких плит пароізоляції. Розмірі панелей 1190 х 5980 х 147 мм.

Алюмінієві панелі застосовують розміром 1190 х 5990 х 102 мм. Вони складаються з рами, плоских обшивних листів 1 мм завтовшки й ефективного утеплювача.

Успішно використовують каркасні панелі 3 м завширшки її 3—12 м завдовжки. Вони складаються з стальної рами, обшивкизпрофільованих листів ж утеплювача з пінопласту

Влаштування стін із безкаркасних панелей типу «сендвіч» дуже ефективне. При цьому обшивкиз профільованих листів з'єднують між собою утеплювачем. Панелі кріплятьдо ригелів болтамиза внутрішню обшивку.

Запитання для самоперевірки

1. Основні типи стін промислових будівель і вимогидо них.

2. Конструктивні особливості влаштування стін із малорозмірних елементів, великих блоківі панелей.

3. У якому разі влаштовуютьполегшені конструкції стін? Їх види й особливості вирішень.

Лекція №9

ТЕМА 1.22. ВІКНА, ДВЕРІ І ВОРОТА

1.22.1. Вікна промислових будівель та їх конструктивні вирішення.

1.22.2. Ворота і двері. їх види й конструктивні вирішення

1.22.1. Вікна промислових будівель та їх конструктивні вирішення .

Характер засклінняня, форму й розміри вікон вибираємона основі світлотехнічного розрахунку, виходячи з умов забезпечення потрібного світлового режиму для працюючих, які обслуговують технологічний процес.

Світлові прорізи можуть мати вигляд окремих вікон і стрічок.

Конструкції для заповнення віконних прорізів виготовляють із дерева, сталі, залізобетону, легких металевих сплавів пластмас і пресованих матеріалів. Використовують також склоблоки й склопрофіліт.

Заповнення ¹ віконних прорізів складається з коробок, рам із засклінням і підвіконної дошки.

Заскління може бути одинарне і подвійне. Подвійне заскління на висоту 4 м застосовують коли робочі місця розташовані біля зовнішніх стін на відстані не менш як 2 м, а також у районах з розрахунково температурою зимовою — 30° і нижче . Розміри віконних прорізів кратні: за шириною — 600 і 300 мм_} зa висотою -—600 мм.

За конструктивним вирішенням віконні рами бувають глухі і стулкові.

У будівлях з панельними стінами застосовують стрічкове заскління номінальна висота якого 600 мм.

Металеві рами виготовляють із прокатних і гнутих профілів Стальні рами доцільно робити з окремих блоків-рам або панелей. Дерев’яні рами .застосовують для будівель з нормальним волого-температурнім режимом приміщенняЗалізобетонні рами роблять глухими. Стулки виконують із сталі або дерева. Для миття й заміни шибок нарівні парапету стіни влаштовують кронштейни, до яких кріплять монорейку. По монорейці пересувається візок з підвішеною до нього колискою.

Перспективним видом заповнення віконних прорізів є безрамне із склоблоків і склопрофіліту . Для заповнення прорізів до 3,6 м заввишки використовують склопрофіліт 300 мм завширшки і з висотою полиці 50 мм. Склопрофіліт швелерного типу кріплять у прорізі клямерами, а коробчастого типу — притискними накладками 1,5 м завдовжки на самонарізних гвинтах. Стики між склопрофілітом ущільнюють за допомогою стрічок або шнурів пористої гуми або герніту.Тип заскління вибирають на основі техніко-економічного аналізу.

1.22.2. Ворота і двері, їх види і конструктивні вирішення

Для пропускання засобів наземного транспорту в зовнішніх стінах промислових будівель роблять ворота. Їх розташування і кількість визначають з урахуванням специфіки технологічного процесу, характеру об'ємно-розпланувального вирішення будівель.

Величина їх повинна перевищувати габарити транспорту у навантаженому стані за шириною не менш як на 600 мм і за висотою на 200 мм.Розміри прорізів воріт кратні модулю 600мм. Установлено такі .типові розміри воріт: 2,4 х 2,5; 3x3; 3,6 х 3; 3,6 х 3,6; 3,6 х 4,2, і 4,8 х 5,4 м. В окремих цехах, що випускають великорозмірні види продукції, ворота можуть мати розміри до кількох десятків метрів. Зовні будівлі перед воротами передбачають пандуси з похилом 1 :10. Щоб уникнути великих тепловтрат опалюваних будівель і появи в них протягів, ворота обладнують повітряно-тепловими завісами.

За конструктивним вирішенням ворота можуть бути двостулкові, розсувні, підйомні, відкотні та ін. Полотна двостулкових і розсувних воріт можуть бути металевими й металодерев'яними. Обв'язку виконують із металевих профілів. Часто в полотнах воріт роблять двері для пропускання людей.

Рамиворіт, щообрамляють проріз, можуть бути збірними ймонолітними залізобетонними. Умежах колон, між якимирозташовані ворота, фундаментнубалку неукладають.

Доцільне влаштування воріт хитного типу. Полотна таких воріт роблять ізгуми або прозорого пружного пластика, щонатягуються на раму.Уцьому разі транспорт пропускається без затримки, а також домінімуму скорочуються тепловтрати.

Двері промисловихбудівель роблять одно- ідвопільними,двостулковими й відкотними.Заматеріалом дверні полотна бувають металеві, дерев'яні йскляні. Номінальні розмірипрорізів такі: ширина 1; 1,5 і 2 м івисота 1,8; 2; 2,3 і 2,4 м.Ширину і розташування їхвизначають розрахунком зурахуванням створення безпеки евакуації людей із приміщень ібудівлі вцілому.Дверні прорізі обрамляють коробками.Дерев'яні коробки кріплять у прорізах цвяхами і йоржами,які забивають удерев'яні пробки. Коробки стальних полотенвиготовляють ізкутиків 75 х 75мм, аполотна штампують ізстальних листів 2 ммзавтовшки. Обрамлення прорізів при склянихдверях виконують залюмінієвих профілів зпластмасовими наличниками. Скляні двері роблять хитного типу.

Запитання для самоперевірки

1. Основні фактори, що впливають на характер і тип заскління промислових будівель.

2. Основні типи віконних конструкцій,

3. Типиворіт і дверей промислових будівель.

4. Які фактори визначають характер розміщеннята розміри воріт і дверей промислових будівель.

ТЕМА 1.23. ПОКРИТТЯ І ЛІХТАРІ.

1.23.1. Типи покриттів. Покриття з великорозмірних елементів .

1.23.2. Покриття по прогонах .

1.23.3. Покрівлі промислових будівель. Водовідведення з покриттів.

1.23.4. Ліхтарі. Принципи проектування, конструктивні вирішення.

Лекція №10

План лекції

1.23.1. Типи покриттів. Покриття з великорозмірних елементів .

1.23.2. Покриття по прогонах .

1.23.1. Типи покриттів. Покриття з великорозмірних елементів

Покриття промислових будівель складаються з несучої і захисної частин.

До складу захисної частини покриття входять:

несучий настил, що підтримує розташовані вище елементи;

пароізоляція, що захищає розташованій вище теплоізоляційний шар від зволоженняводяною парою, яка проникає в захисну конструкцію покриття з приміщень;

теплозахисний шар» що влаштовується для захисту приміщень від тепловтрат узимку й перегрівання влітку. Товщину теплоізоляційного шару визначають розрахунком;

вирівнюючий шар (стяжка), призначений для вирівнювання розташованого нижче шару з цементного розчину або асфальту;

покрівля (водоізоляційний шар з рулонних або листових матеріалів), призначена для захисту приміщень від атмосфернихопадів;

захисний шар, що влаштовується зкрупнозернистого піску або дрібнозернистого гравію на бітумному змащенні для захисту покрівлі від дії прямого сонячного проміння.

Залежно від конструктивного вирішення покриття можуть бути з великорозмірних елементів, що укладаються по несучих конструкціях, і балкові, в яких плити розташовують по балках, що спираються на несучі конструкції покриття.

Залежно від волого-температурного режиму приміщень покриття можуть бути утеплені й холодні .

Утеплені покриття влаштовують в опалюваних приміщеннях, а також у будівлях з незначними надлишковими тепловиділеннями (термічні цехи, цехи гарячого штампування та ін.), коли тепловиділення не перевищують 28 Вт/(м² С)., в інших випадках –холодні покриття., в яких немає теплоізоля­ційного шару і пароізоляції.

Залежно від експлуатаційного режиму захисна частина покриттів може бути вентильованою, частково вентильованою й невентильованою. Призначенням вентиляційних продухів є відведення водяної пар з-під покрівельного килима.

Вентильовані покриття влаштовують також у південних районах для захисту приміщень від перегрівання. Крім того, вентиляційні продухи підвищують надійність й експлуатаційні властивості покриття.

Найбільшого поширення набули покриття по залізобетонних настилах. Як несучі елементи застосовують попередньо напружені залізобетонні ребристі плити розмірами 1,5 х 6; 1,5 х 12; 3 х 6 і 3 х 12 м .

Дедалі ширше застосовують комплексні панелі , коли в заводських умовах викошують усі роботи щодо влаштування покриття, а на будівель-ному майданчикутільки замонолічують шви між панелями настилу. .

Високі техніко-економічніпоказники й добрі експлуатаційні властивості має профільований настил, якийвиготовляють зстального оцинкованого ребристого профілю товщиною1 мм , утеплений шаром пінополістиролу 50 мм завтовшки. Висота настилу 80mm, ширина 600 мм й довжина до 12 м. Настил кріплять до стальних конструкцій покриття болтами діаметром6 мм, Порівняно з настилом із залізобетонних плитстальний настил дає змогу знизити трудомісткість виготовлення й монтажу покриття .

Стальний профільований настил:

а — профіль настилу, 6 — загальний вигляд, 1 — захисний шар Із гравію; 2 — водоізоляційний килим;

з — плита з пінополістиролу, 4 — шар рубероїду; 5 — стальний настил

Перспективні великорозмірні панелі покриттів з використанням пластмас. До них належать азбестоцементні, азбестопластмасові і алюмінієво-пластмасові панелі.

Азбестоцементна панель, призначена для влаштування вентильованих покриттів, має розміри 1,5 X 6 м і висоту 800 мм. Панель монтують на заводі з чотирьох поздовжніх азбестоцементнихшвелерів, трьох поперечних азбестоцементних діафрагм, двох плоских листів 10 ммзавтовшки й мінераловатного утеплювача 50—100 мм завтовшки.Азбестопінопластова панель має ті самі розміри .

Покриття по прогонах (балках) проектують у тих випадках, коли настилами є ефективні армоцементні й пористо-бетонні плити, а також азбестоцементні й металеві мати і плити,

Малорозмірні настили укладають по стальних або залізобетонних прогонах .

Стальні прогони виготовляють із прокатних або гнутих профілів, а залізобетонні прогони — швелерного або таврового перерізу Довжина прогонів 6м, що відповідає крокові несучихконструкцій покриття, а при кроці 12 м застосовують решітчасті прогони

По прогонах укладають армоцементні, легкобетонні азбестоцементні порожнисті плити, азбестоцементні хвилясті листи та ін.

Армоцементні плити1,5 і 3 м завдовжки і 495 мм завширшки виготовляють із бетону марки М300 й армують стальною сіткою. Легкобетонні плити з бетону марок 40—150 виготовляють тих самих розмірів 120-160 мм завтовшки.

Азбестоцементні хвилясті листи укладають по стальних або залізобетонних прогонах на відстані 1500 мм один від одного при довжині листів 1750 мм .

Неутеплені покриття з азбестоцементних хвилястих листів по стальних прогонах і фермах економічніші порівняно з залізобетонними покриттями.

Дуже ефективні покриття з стальними настилами по прогонах з кроком 1,5—3 м.

При влаштуванні неутеплених покриттів із дерева м'яку рулонну покрівлю приклеюють до дощатого настилу. Настил складається з двох шарів: нижнього з дошок 25—30 мм завтовшки, 100—150 мм завширшки і з зазором між-ними і • верхнього- шару з рейок 50— 80 мм завширшки, які прибивають до робочого настилу під кутом 45°.

Лекція №11

План лекції

1.23.3. Покрівлі промислових будівель. Водовідведення з покриттів.

1.23.4. Ліхтарі. Принципи проектування, конструктивні вирішення.

1.23.3. Покрівлі промислових будівель. Водовідведенняз покриттів

У промисловомубудівництві для похилих і малопохилих покриттів застосовують рулонні покрівлі, хвилясті азбестоцементні й алюмінієві листи. Для опалюваних будівель найбільш економічні рулонні або мастикові покрівлі, які влаштовують по покриттях з похилом від 1,5 до 12 %.

Перевагою плоских рулонних покрівель є водонепроникність їх; стійкість проти розтріскування у зв'язку з застосуванням пластичних приклеюючих мастик; стійкість проти механічних таатмосферних впливів. Матеріалами для влаштування рулонних покрівель є толь, рубероїд, гідроїзол, склорубероїд, пергамін, якінаклеюють на бітумні або дьогтьові мастики.

Для забезпечення водонепроникності покрівлю укладають у кілька шарів, кількість шарівзалежить від похилу покриття: при похилі понад 15 % —двошарові без захисного шару; від 10до 15 % — трьошарові без захисного шару; від 2,5 до 10 % —тришарові з захиснимшаром; до 2,5 % —чотиришарові (ібільше) з захисним шаром.

Полотнища рулонних матеріалів при похилах до 15 % розташовують паралельно, а при похилах понад 15 % — перпендикулярно до гребеня з напуском полотнищ одне на одне 50— 100 мм.

У місцях примикання рулонних покрівель до виступаючих елементів і в місцях влаштування температурних швів у покритті укладають додаткові шари водоізоляційного килима. Килим заводять на виступаючі елементи, прикріплюють до них цвяхами або дюбелями.

Водовідведення з покриттів промислових будівель буває зовнішнє і внутрішнє. Зовнішнє водовідведення роблять неорганізоване при висоті будівлі не більш як 10 м, а також організоване через водостічні воронки Для неопалюваних будівель , проектують вільне скидання води з покрівлі. Внутрішнє відведення води а покриттів в неопалюваних будівель допускається при наявності виробичих тепловиділень, які забезпечують позитивну температуру в будівлі, але • при спеціальному обігріванні водостічних воронок і труб.

При влаштуванні внутрішнього водовідведення водоприймальні воронки, відвідні труби й стояки, що збирають і відводять воду в зливову каналізацію, розташовують відповідно до розмірів площі покриття й поперечного профілю.

Воронки мають бути рівномірно розміщені на плані покрівлі. Максимальна відстань між ними не повинна перевищувати 48—60 м. У поперечному напрямі будівлі на кожній поздовжній розбивочній осі будівлі розміщують же менше двох воронок.

1.|23.4 Ліхтарі. Принципи проектування, конструктивні вирішення.

Ліхтарями називають засклені або частково заскленінадбудови на покритті будівлі, призначені для верхнього освітлення виробничих площ, віддалених відвіконних прорізів, а також для повітрообміну і приміщеннях.

За призначенням ліхтарі поділяють на світлові, аераційній комбіновані (світло-аераційні).

За профілем перерізу ліхтарі бувають прямокутні, трапецієвидні, трикутні, М-подібні, шедові і зенітні. І

Для захисту приміщень від потрапляння прямого сонячного проміння слід застосовувати шедові ліхтарі з засклінням, повернутим на північ. Комбїновані ліхтарі для багатопролітних будівель треба влаштовувати переважно однакової висоти в усіх прольотах. У неопалювальних будівлях із зовнішнім водовідведенням не рекомендуеться застосовувати М-подібні ліхтарі.

Ліхтарі розташовують уздовж будівлі і вони не доходять до торців зовнішніх стін на 6 або 12 м.

Відведення води з ліхтарів проектують зовнішнє і внутрішнє. Зовнішнє водовідведення влаштовують при ширині ліхтаря до 12 м пр

Читайте також:

1. Аналіз частки прибутку на покриття постійних витрат
2. Антикорозійні, захисні покриття металу
3. Асфальтобетонні покриття
4. Бюджетний дефіцит: причини виникнення та можливі джерела покриття
5. Вимірювання товщини шару покриття
6. Вимірювання товщини шару покриття
7. Вторинне покриття вивороту килима текстильним матеріалом
8. Газополуменеві покриття
9. Гравійні і щебеневі покриття.
10. Дахи та покриття
11. Детонаційні покриття
12. Джерела покриття бюджетного дефіциту

Переглядів: 2686