• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальні умови транспортної експедиції

Засоби забезпечення належної експедиційної діяльності.

Сфера діяльності експедитора.

Загальні умови транспортної експедиції.

ВНУТРІЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

План лекції

Відповідно до вимог міжнародної асоціації експедиторів (FIATA), загальні вимоги транспортної експедиції встановлюються національними асоціаціями експедиторів (на Україні – це Асоціація міжнародних експедиторів України, далі АМЕУ).

Загальні умови транспортної експедиції (далі - ЗУ) регулюють транспортно-експедиторську діяльність членів АМЕУ під час перевезення вантажів і застосовуються у випадку, якщо на них маються посилання в договорі транспортної експедиції чи документах FIATA. Роблячи такі посилання, сторони погоджуються приймати положення дійсних ЗУ у якості додаткових обов'язкових умов договору транспортної експедиції. У випадку невідповідності положень договору дійсним умовам будуть мати силу положення договору.

В міру інтеграції України у світову торгово-транспортну систему ми все частіше зіштовхуємося з проблемами, зв'язаними з розбіжністю не тільки економіко-правових регуляторів, але і підходів до тих чи інших правових та економічних відносин.

Протиріччя між правовими та економічними системами різних держав негативно діють, в першу чергу, на транспорт і торгівлю. На подолання цього спрямовані міжнародні договори, конвенції, а також інші документи, що, нерідко, навіть не визнані державами офіційно, придбали характер загальновизнаного регулятора міжнародних відносин. Такими документами вже є Конвенція CMR, Правила ІНКОТЕРМС, проформи БІМКО і такими документами стають Загальні умови (General Conditions) транспортної експедиції різних країн.

У зв'язку з тим, що в деяких країнах Центральної і Східної Європи, а також у ряді неєвропейських країн були відсутні національні правила з питань транспортно-експедиторської діяльності, Секретаріат FIATA у 1995 р. уповноважив свою Консультативну комісію з юридичних питань (ABLM - Advisory Body Legal Matters) розробити зразкову модель правил, якими могли б користатися в цих регіонах дійсні члени FIATA, як відправною точкою для створення відповідних національних регулюючих актів.

Зазначена модель у комплексі з основними положеннями міжнародного права, Gеneral Conditions країн Європи, а також з урахуванням національного законодавства України лягли в основу Загальних умов транспортної експедиції АМЕУ.

Підкреслюючи роль Загальних умов, голова ABLM канадський юрист Пітер Джонс відзначає:

"У нашому столітті експедиторська справа змінилася настільки істотно, що звичайне право і практика більш не відповідають один одному. Так, експедитор повинний розуміти, який вплив роблять на його відносини з замовником положення раніше укладеного договору. У більшості країн експедитор має підтримку у виді стандартних умов співробітництва, прийнятих його національною експедиторською асоціацією "[1].

Україна відноситься до країн системи кодифікованого чи Європейського права (на відміну від країн загального права, заснованого на прецедентах). Тому дія актів, що не відносяться до розділу нормативних, здійснюється використання їхніх положень тільки в зв'язку з посиланням на них у договорі. У зв'язку з цим Загальні умови можуть розглядатися як правовстановлюючі тільки на договірних підставах.

Виходячи з принципів договірних правовідносин у західних країнах, П. Джонс пише:

"... договір містить у собі не тільки те, що написано в ньому, але також і всі наслідки, що по справедливості, чи по своїй природі за законом можуть бути складовою частиною договору, тому, положення і правила, на які мається посилання в договорі, мають ту ж силу, що і положення договору, навіть якщо в самому договорі це чітко не сказано".

Подібна практика згодом впровадиться і у нашій правотворчій діяльності.

FIATA радить експедиторським фірмам направляти своїм постійним замовникам національні Загальні умови з роз'ясненнями доцільності їхнього застосування при здійсненні співробітництва і укладанні договорів.

Загальні умови також підходять як зразок для розробки стандарту умов договорів транспортної експедиції при внутрішньодержавному наданні транспортно-експедиторських послуг.

Загальні умови розроблені і діють по тим же принципам, що і Правила комплексних документів Міжнародної Торгово-промислової палати (UNCTAD/ICC), тобто вони не мають законної сили без посилання на них у тексті договору транспортної експедиції.

Упровадження Загальних умов у практику правовідносин в Україні - тривалий процес, і ми знаходимося на самому початку, у такім же положенні, у якому знаходилися Правила ІНКОТЕРМС у 40-х роках і документи ФІАТА наприкінці 50-х.

Правовий статус Загальних умов (ЗУ) визначений і закріплений у преамбулі. ЗУ по своїй суті не можуть бути обов'язковим для виконання нормативним актом, тому що при укладанні конкретних договорів окремі їхні положення можуть не задовольнити замовника і привести до непідписання договору.

Тому ЗУ застосовуються тільки за згодою сторін, при наявності посилання на їхнє застосування в Договорі транспортної експедиції.

Пропонуючи замовнику при укладанні договору ґрунтуватися на ЗУ, варто звернути його увагу на їхній оптимальний характер і можливість у доповненнях та застереженнях до Договору транспортної експедиції зафіксувати відмовлення від окремих статей ЗУ, їхню зміну або доповнення спеціальними умовами.

У випадку невідповідності положень Договору транспортної експедиції Загальним умовам мають силу положення Договору.

Таким чином, у преамбулі закріплено, що в системі договірних відносин при здійсненні транспортно-експедиторської діяльності домінуюче положення займають думки і побажання сторін, що ніяким образом не обмежуеться Загальними умовами.

У Загальних умовах використовуються наступні терміни.

Транспортна експедиція: вид підприємницької діяльності по організації і забезпеченню перевезень вантажів, здійснення якої складається з комплексу робіт і послуг, що містять у собі технічні і консультативні послуги, здійснення необхідних попередніх погоджень і одержання дозволів на просування вантажу, здійснення складських, пакувальних, вантажно-розвантажувальних робіт, оформлення, розсилання й одержання товаросупроводжувальної і транспортної документації, страхування, стягування необхідних платежів і здійснення розрахунків з учасниками транспортного процесу, а також інші дії, зв'язані з виконанням зобов'язань експедитора.

Це достатньо повне тлумачення поняття транспортної експедиції хотілося б доповнити тільки тим, що ця діяльність здійснюється або за договором дорученням, або за загальногосподарським договором. Маючи на увазі, що в першому випадку можуть бути застосовані посилання на звільнення, або обмеження відповідальності експедитора, згідно до ЗУ, а у другому - положення ЗУ звільнювати та обмежувати відповідальність експедитора не може. У всякому разі ані який суд таке посилання не розглядатиме.

У подальшому договір транспортної експедиції трактується як договір доручення.

Договір транспортної експедиції - договір, по якому замовник доручає, а експедитор приймає на себе обов'язок за рахунок замовника і за винагороду виконати чи організувати виконання взаємопогоджуваних робіт і послуг, зв'язаних із транспортуванням у прямому чи змішаному сполученні експортних, імпортних чи транзитних вантажів, а також майна й особистих речей громадян як на території України, так і за її межами.

Таке тлумачення, по-перше, не розкриває всіх нюансів встановлення саме посередницьких - агентських відносин між Експедитором та його Принципалом. А, по-друге, опускає ту частку транспортного експедирування яка здійснюється безпосередньо перевізником і не попадає під агентські відносини.

Експедитор - суб'єкт підприємницької діяльності, що діє на підставі договору транспортної експедиції по вказівках, в інтересах і за рахунок замовника і забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиційного обслуговування на період перевезення вантажів.

Тлумачення поняття Експедитор основується перш за все на понятті договору транспортної експедиції і, тому має ті ж самі недоліки.

Перевізник - фізична чи юридична особа, що здійснює перевезення вантажу на комерційній основі і приймає на себе відповідальність за доставку до місця призначення переданого вантажу власними або притягнутими транспортними засобами.

Тлумачення перевізника в цілому представлене досить повно, однак, воно не охоплює діяльність NVOCC (Non Vessel's Operator Common Carrier)

Замовник - особа, що на підставі договору транспортної експедиції передає експедитору визначені права й обов'язки, зв'язані з перевезенням вантажів, і приймає на себе визначені обов'язки, спрямовані на забезпечення виконання експедитором умов цього договору.

Знову ж мова йдеться тільки про договір транспортної експедиції, хоча фактично експедирування вантажів може здійснюватись і за договором перевезення, як один з обов’язків перевізника.

Цінності - означає цінні папери, паперові гроші і монети, оборотні документи, дорогоцінні камені, ювелірні вироби, антикваріат, картини, художні вироби і подібне майно.

Небезпечний вантаж - вантаж, що офіційно класифікований як небезпечний згідно діючих міжнародних правил класифікації небезпечних вантажів, а також вантаж, що є легко чи самозаймистим, або здатним визвати руйнування.

SDR - міжнародна умовна валютна одиниця встановлена Міжнародним валютним фондом: її вартість відповідає сумарної вартості 39% долара США, 21 % німецької марки, 18% японської йєни, 11 % французького франка і 11 % англійського фунта стерлінгів .

Орієнтовна вартість SDR складає 1,3 долари США.

Представлені вище терміни визначені з урахуванням діючого законодавства і дозволяють більш точно визначити учасників правовідносин, особливості і предмет договору, максимально наближені до термінології нового Цивільного кодексу України і міжнародних документів.

Щоб уникнути різночитання АМЕУ рекомендує застосовувати використовувану в ЗУ термінологію в усіх договірних і інших документах, що регулюють транспортну експедицію.

У визначенні транспортної експедиції підкреслюються основні напрямки і види діяльності експедитора, визнання яких складовими процесу транспортного експедирування може сприяти конкретизації прав і обов'язків експедитора у взаєминах з податковими, митними і контролюючими органами, а також іншими учасниками транспортного процесу.

Хоча терміни Експедитор, Перевізник і Замовник в загалі і відповідають аналогічним визначенням у міжнародно-правових документах і загальних умовах транспортної експедиції інших країн, при укладанні відповідних угод слід підкреслювати, що винагородою експедитора є виключно комісія, яка сплачується замовником за встановленим порядком, та переліковувати ті фундаментальні порушення, які призводять до припинення дії договору транспортного експедирування .

Поняття Договір транспортної експедиції варто розглядати в сукупності з розділом ІI. ЗУ - Виконання договору транспортної експедиції.

Виконання договору транспортної експедиції ґрунтується на наступних діях.

Замовник передає експедитору право розпорядження вантажем, документацію й інструкції, необхідні для виконання договору, а експедитор приймає на себе обов'язок по доставці вантажу відповідно до отриманих інструкцій.

Експедитор не гарантує точну дату відправлення і доставки вантажу, якщо інше попередньо не обумовлюється особливо.

Передача експедитору інструкцій, необхідних для виконання договірних умов, підтверджується в договорі транспортної експедиції.

Якщо в який-небудь момент виконання роботи експедитором виникають реально, чи можуть виникнути перешкоди чи ризики, що не є наслідком провини чи недоглядів експедитора й уникнути яких шляхом докладання розумних зусиль неможливо, експедитор має право відмовитися від подальшого виконання договору і забезпечити для замовника можливість одержання вантажу в місці, яке експедитор вважає безпечним і зручним.

У зазначеному випадку замовник виплачує експедитору винагороду за фактично виконану роботу і додатково понесені витрати.

Основні вимоги, що пропонуються до включення у міжнародні і внутрішні договори та контракти на здійснення транспортно-експедиційної діяльності полягають у наступному:

час, місце укладання, предмет договору, права та обов'язки сторін, порядок розрахунків, умови відповідальності сторін, порядок розгляду спорів й інші умови повинні по можливості відповідати "Положенню про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)", затвердженому Наказом МЗЕСіТ України № 75 від 5.10.1995р. з подальшими доповненнями, тому в розділі " II. Виконання договору транспортної експедиції"- ці умови не приводяться.

У принципі, умови договору залежать від волевиявлення сторін і тому можливо внесення в договір будь-яких умов, за винятком явно кримінальних, що порушують принципи міжнародного і національного права.

Однак, при цьому варто пам'ятати, що згідно ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому чи арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України чи міжнародних договорів України, аналогічно регулює це положення і цивільне законодавство (ст. 45 ГК України - недотримання установленої форми угоди може викликати її недійсність).

Крім того, якщо міжнародний договір підлягає реєстрації в державних органах, недотримання установленої форми може послужити перешкодою для реєстрації.

ЗУ підкреслюють важливість передачі експедитору права розпорядження вантажем (п.п. 2.1, 2.3), що особливо важливо у випадках використання експедитором документів FIАТА. Як відомо, право власності на майно містить у собі права: користування, володіння і розпорядження. Діяльність експедитора з розпорядження вантажем є, як би, проміжним етапом у переході права власності від продавця до покупця.

Пункти 2.2, 2.4. ЗУ відображають особливості процесу експедирування і, таким чином мають важливе значення, але нерідко залишаються поза сферою уваги експедиторів і можуть спричинити несприятливі для них наслідки.

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
3. Аналогія як умовивід
4. Білковий обмін: загальні відомості
5. Блок 4. Умови та охорона праці.
6. Блок перевірки умови
7. БУДОВА ТА УМОВИ ФОРМУВАННЯ ШАРУВАТИХ ТОВЩ
8. Вальниці ковзання. Загальні відомості
9. Види аудиторських висновків та умови їх надання
10. Види і типи організаційних структур та умови їх ефективного застосування
11. Види й типи організаційних структур та умови їх ефективного застосування
12. Вимір дохідності та загальні підходи до оцінки ефективності управління інвестиційним портфелем.

Переглядів: 1426