• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сфера діяльності експедитора

Сфера діяльності експедитора визначається його правами, обов’язками та необхідністю виконання певних дій, що витікають з цього. В ЗУ це встановлюється положеннями про те, що експедитор має право:

- у випадку виникнення обставин, що загрожують схоронності вантажу, безпеки людей і навколишнього середовища, або здатних привести до аварії, експедитор повинний зробити все можливе для узгодження своїх дій із замовником. При неможливості узгодження, експедитор має право діяти за своїм розсудом, усвідомлюючи при цьому, що на нього лягає тягар доведення замовнику правомірності, необхідності і невідворотності своїх дій;

- вибирати за своїм розсудом субпідрядників, засоби транспорту і маршрут, якщо інше не передбачено договором чи інструкціями замовника;

- припинити виконання своїх обов'язків за договором і одержати оплату за фактично виконану роботу у випадку, якщо з вини замовника виникають обставини, що перешкоджають належному виконанню договору, якщо замовник змінює первісні умови договору чи інструкції таким чином, що їхнє виконання стає неможливим;

- самостійно перевіряти інформацію про вантаж і документи, що передаються йому відповідно до договору, і у випадку виявлення невідповідності товару інформації замовника, покладати на нього відповідальність за зв'язані з цим наслідки (затримки, підвищення тарифних ставок, витрати).

Експедитор має право на утримання чи затримку вантажу, а також інші дії з метою зажадання оплати замовником за послуги, зроблені чи такі, що робляться відповідно до договору.

У випадку несплати замовником виконаних за договором послуг експедитор має право збудити судову процедуру з позовними вимогами про реалізацію затриманого вантажу чи його частини для одержання належної йому за зроблені експедиторські послуги суми.

Експедитор зобов'язаний точно виконувати умови договору транспортної експедиції і дані йому інструкції. З цією метою він повинний забезпечити організацію роботи і персонал, виходячи з характеру й обсягу здійснюваної послуги відповідно до умов, що застосовуються на відповідному виді транспорту. Крім того експедитор зобов'язаний:

- повідомити замовника про неповноту отриманої інформації і документів і зажадати надання необхідних документів і додаткової інформації,

- у випадку виникнення матеріального збитку негайно сповістити про це замовнику, проконсультуватися з ним про міри, які необхідно прийняти для одержання компенсації,

- пред'явити претензію до третьої особи, з вини якої виник збиток, у порядку, передбаченому законодавством України, або країни де ця особа знаходиться,

- документально підтверджувати всі заздалегідь непередбачені витрати.

3У не регламентують конкретні дії експедитора по організації перевезення, оскільки така регламентація здійснюється в Договорі транспортного експедирування.

Однак, чітка регламентація прав експедитора в п. 3.1 3У дозволяє визначити для замовника (вантажовласника) і експедитора обсяг передбачуваних дій, забезпечує право вибору дій експедитором, захищає його від непотрібного втручання замовника (вантажовласника), дозволяє попередити можливі суперечки у випадках невиконання умов експедирування і перевезення з причин, що не залежать від експедитора.

Гарантія одержання оплати за виконані роботи чи зроблені послуги забезпечується різними правовими засобами, найбільш ефективним з який є утримання вантажів, що закріплено в п. 3.2. ЗУ.

Міжнародна практика розглядає право на утримання вантажу в такий спосіб, і тому положення цього пункту відповідатимуть Транспортному Праву ЄС.

Згідно ст. 14 Стандартних умов 1992 року по мультимодальному транспортному коносаменту FIATA експедитор затримує вантаж і документи, що відносяться до неоплачених експедитору замовником коштів, включаючи оплату за збереження і повернення вантажу, і може зробити таку затримку будь-яким розумним способом, що є на його думку найбільш придатним.

Під поняттям розумним способом розуміється перш за все законність дій експедитора.

У той час, коли експедитор здійснює по відношенню до замовника таку затримку, він не може затримувати вантаж і документи за інші борги, чим ті, котрі відносяться до даного перевезення.

Метод здійснення затримки залежить від діючого законодавства. Звичайно, експедитору потрібно вчасно направити своєму замовнику попередження про міри, які він має намір розпочати, щоб дати замовнику можливість захистити свої інтереси.

Законодавство України в даний час дуже нечітко регламентує застосування права на затримання вантажу, а у деяких нормативних актах України це не зовсім правомірно іменується заставою. Найбільше докладно "заставне" право закріпила для себе Укрзалізниця. Ст.51 Статуту залізниць України встановлює право залізниці на заставу майна, переданого їй для перевезення, для забезпечення гарантії належної провізної оплати й інших платежів. "Заставне право" діє поки вантаж перебуває у віданні залізниці.

Якщо відправник (одержувач) не внесе належні платежі, залізниця використовує право затримання вантажу і реалізовує його після закінчення передбаченого Правилами перевезення вантажів остаточного терміну збереження. Цей термін не повинний перевищувати 30 діб.

Однак, практика показує, що зазначений порядок, знаходячись у протиріччі з іншими нормативними актами України, далеко не завжди дозволяє безконфліктно здійснити право на заставу. Тому, при відсутності точних правових розпоряджень про порядок здійснення цього права, особливо, якщо виникає необхідність продажу вантажу, єдиним варіантом, що гарантує експедитора від обвинувачення в незаконності дій, є суд.

Тому ЗУ передбачають при виникненні необхідності затримки вантажу - порушення судової процедури, що може здійснюватися попередньо чи одночасно з затримкою вантажу.

Особливої уваги вимагає здійснення права затримання вантажу у випадках, коли експедитор застосовує у своїй діяльності документи FIATA.

Наприклад, видача експедитором документа FIATA FCR виключає наступне затримання експедитором вантажу, оскільки одержання цього документа покупцем, як правило, є підставою для початку оплати за вантаж, і передбачається, що всі зв'язані з угодою питання урегульовані сторонами до видачі FCR. Менеджер FIATA Керстен Ойл відзначає: "Експедитор може здійснювати затримку вантажу, якщо на це маються юридичні підстави, але ні в якому разі не після видачі FCR".[2]

Практика використання документів FIATA в Україні дає підставу рекомендувати експедиторським фірмам погоджувати з АМЭУ кожен випадок затримання вантажу.

Обов'язки експедитора, приведені в п. 3.3. ЗУ сформульовані таким чином, щоб не створювати експедитору додаткових проблем і в той же час ясно проінформувати замовника про повноту обов'язків експедитора.

Загальні умови в такий спосіб трактують відповідальність експедитора.

Відповідальність експедитора настає у випадку його прямої провини в порушенні умов договору, що може виразитися в невиконанні або неналежному виконанні їм своїх обов'язків за договором, неприйнятті необхідних мір, що спричинили для замовника заподіяння матеріального збитку.

У цьому випадку експедитор зобов'язаний компенсувати замовнику витрати й ушкодження, заподіяні вантажу, а також безпосередні фінансові витрати, що виникли в результаті порушення експедитором своїх обов'язків по забезпеченню перевезення вантажів.

Експедитор несе відповідальність як перевізник у випадках, коли він сам здійснює перевезення за допомогою власних транспортних засобів (виконавчий перевізник), а також, якщо він видав власний транспортний документ, чи іншим способом узяв на себе відповідальність за перевезення, що було відбито в договорі (перевізник за договором) і перевозить транспортом, що їм зафрахтований для перевезення.

Тут необхідно підкреслити, що судові органи за звичаєм дуже строго підходять до тлумачення статей, які звільняють, чи обмежують відповідальність і в різних країнах вони використовуються по-різному. У США взагалі немає статті, що звільняє сторону від відповідальності за необережні дії її працівників. У Великобританії дія звільняючих статей не поширюється на експедитора який для перевезення використовує громадського перевізника.

Відповідальність експедитора за схоронність вантажів обмежується 2 SDR за 1 кг брутто-ваги втрачених чи ушкоджених товарів, причому повний обсяг відповідальності в будь-якому випадку не може перевищити загальну ринкову вартість товарів на день прийняття відповідальності експедитором.

Якщо товари не були доставлені протягом 90 днів, що слідують після обговореної сторонами дати доставки, зазначені товари вважаються втраченими, при відсутності доказів протилежного.

Взагалі кажучи, експедитор не несе відповідальності за затримку при виконанні договору, якщо це не обговорено особливо.

Якщо експедитор несе відповідальність за витрати в зв'язку з затримкою в організації перевезення, така відповідальність повинна бути обмежена сумою, що не перевищує винагороду за послуги, зв'язані з цією затримкою.

Експедитор несе відповідальність за дії і недогляд третіх осіб, найнятих їм для виконання договору перевезення чи надання інших послуг у тому ж порядку, що і за власні неналежні дії.

Експедитор не повинен нести відповідальність за дії державних контрольних органів (прикордонних, митних, ветеринарних, фітокарантинних, екологічних, санітарних), у тому випадку, якщо їм затребувані, а замовником надані всі необхідні і достатні для здійснення цими органами своїх функцій документи.

Експедитор не повинен також нести відповідальності за дії третіх осіб, у тому числі перевізників, працівників складів, керівників стивідорних робіт, інших причетних до перевезення осіб, якщо їм прийняті належні заходи для їхнього інформування про технологію перевезення, складування, пакування, перевантаження, властивості й особливості вантажу.

Експедитор у будь-якому випадку не несе відповідальність за:

a) помилки чи недогляди замовника;

b) обробку вантажу, вантажно-розвантажувальні чи стивідорні роботи, виконані самим замовником чи особою, що діє від його імені;

c) відсутність чи невідповідність стандартам упакування, якщо цей обов'язок не покладений на експедитора за договором;

d) цінності чи небезпечні вантажі, якщо експедитор не сповіщений про їх на момент укладання договору;

e) підвищену уразливість вантажу і його схильність к погіршенню, а саме:

гниття, випарювання, підвищена чутливість до холоду, тепла, волозі і т.д., якщо замовник не повідомив експедитора про ці властивості вантажу;

f) обставини, яких експедитор не міг уникнути і наслідків яких не міг передбачати;

q) непрямі втрати, такі як упущена вигода, утрата ринку й інші.

Експедитор повинен звільнятися від усякої відповідальності за договором транспортної експедиції й це передбачено в ЗУ у випадку, якщо претензія не пред'явлена йому протягом 6 місяців після доставки товарів або дати, коли товари повинні бути доставлені.

ЗУ підкреслюють основний принцип юридичної відповідальності: настання відповідальності експедитора тільки на підставі його прямої провини в порушенні умов договору (п. 4.1.), відповідно до міжнародних норм встановлюють обсяг і межі відповідальності експедитора за втрату чи ушкодження товару, передбачають умови відповідальності за затримку при виконанні договору (п.4.3.), регламентують випадки звільнення експедитора від відповідальності ( п.п.4.3.6., п.4.4.).

Відповідальність експедитора по п. 4.3.4 ЗУ за дії третіх осіб настає тільки, якщо ці особи найняті експедитором для здійснення робіт чи послуг по перевезенню.

Згідно п. 4.3.5. ЗУ експедитор не може бути відповідальним за дії посадових осіб і службовців державних органів і інших структур, що беруть участь у здійсненні перевезення, але тільки, за певних умов, таких як надання замовником необхідних документів і прийняття експедитором належних заходів для інформування причетних до перевезення осіб про властивості й особливості перевезеного вантажу.

ЗУ передбачають, що Замовник має у своєму розпорядженні всі права сторони договору транспортної експедиції.

Одночасно з цим Замовник зобов'язаний:

- гарантувати і забезпечити одержання експедитором на момент передачі товару всієї детальної інформації про характеристики товарів, їхні марки, вагу, обсяг і кількість, небезпечність характеру і т.д.;

- забезпечити належне упакування, маркірування, комплектування і сепарацію вантажів;

- при передачі вантажу надати експедитору необхідну інформацію про нього відповідно до погодженого переліку;

- сплатити експедитору всі передбачені договором суми без яких-небудь відрахувань чи затримок у рахунок можливих претензій чи заліків;

- сплатити за вимогою експедитора належні йому суми відповідно до виконаних робіт, пред'явленими платіжними документами незалежно від того, що було обумовлено платіжними зобов'язаннями замовника якій-небудь іншій стороні, крім експедитора;

- сплатити експедитору окрему компенсацію за доведені витрати по додатковій роботі, яка зв'язана з виконанням умов договору - переговори з офіційними органами, банками, страховими організаціями, складання документів, сертифікатів, рекламацій тощо;

- якщо виконання експедитором своїх обов'язків за договором переривається по незалежним від нього причинам, що підтверджується відповідними документами, замовник оплачує експедитору фактично виконану роботу і виплачує йому компенсацію за понесені додаткові витрати.

Інформацію й інструкції замовник передає експедитору тільки в писемній формі.

У випадку, якщо експедитор при непередбачених обставинах діє найбільш вигідним для замовника образом, замовник зобов'язаний відшкодувати йому понесені додаткові витрати.

Замовник за вимогою експедитора виплачує йому належні суми, якщо експедитор зможе довести, що вантаж затримався, одержав ушкодження чи пропав не по його провині.

Замовник не має права жадати від експедитора виконання дій, не передбачених договором транспортної експедиції і прикладеними до нього письмовими інструкціями.

ЗУ чітко визначають важливі для експедитора положення, що, проте, практично ніколи не вносяться в Договір транспортної експедиції.

Той факт, що права замовника визначені тільки одним п. 5.1. ЗУ, а обов'язки - всіма іншими пунктами статті 5 поясняються насамперед тим, що його права кореспондують з правами, обов'язками і відповідальністю експедитора і, крім того, будучи стороною договору транспортної експедиції, він має у своєму розпорядженні всі передбачені цим договором права.

Наявність переліку обов'язків замовника викликана необхідністю забезпечити успішне перевезення вантажу і дати можливість експедитору більш упевнено діяти в неординарних випадках, що можуть виникнути в процесі організації перевезення, а також передбачає, як правило, що в Договорі транспортної експедиції не обумовлюються додаткові виплати.

Замовник повинний нести відповідальність перед експедитором за всі збитки і додаткові витрати, що стали наслідком неточної чи неповної інформації чи інструкцій, наданих замовником, а також за передачу експедитору особисто, чи будь-якою іншою особою, за яких експедитор не може нести відповідальність, небезпечних товарів, що стали причиною смерті чи тілесних ушкоджень, ушкодження майна, заподіяли шкоду навколишньому середовищу чи які-небудь інші втрати.

Замовник зобов'язаний піклуватися про те, щоб експедитор не ніс збитки через наслідки, що можуть бути викликані:

a) помилковістю, чи неясністю, недостатністю даних щодо характеристики вантажу, недоліками упакування і маркірування, якщо цей обов'язок не покладений на експедитора за договором;

b) невиконанням вимог карантинних, санітарних і митних процедур і ін.;

c) неточним виконанням технічних умов і правил навантаження товару на визначений транспортний засіб, якщо ці обов'язки не покладені на експедитора;

d) несвоєчасними розрахунками за надані експедитором послуги;

e) тим, що експедитора без обґрунтування його провини, змусять заплатити митні й офіційні збори, внести заставу, чи, якщо на адресу експедитора виставляються вимоги третьої сторони;

f) іншими причинами, що призвели до збитків, яких експедитор не міг передбачати.

У випадку, якщо замовник відмовляється від своїх інструкцій після того, як експедитор почав діяти по їх виконанню, збитки і витрати, що виникли внаслідок цього, покриваються замовником.

ЗУ закріплюють сформовані в практиці умови відповідальності замовника, які, будучи детально регламентованими, покликані полегшити експедитору відшкодування незапланованих витрат, викликаних неналежними діями замовника.

Представляється, що окремі положення статей 5 і 6 ЗУ можуть викликати негативне відношення замовників. У залежності від конкретних обставин угоди, ступеня зацікавленості в ній сторін і інших умов - у випадку недосягнення з замовником угоди по визначених пунктах, можливо їхнє виключення в порядку, зазначеному в розділі I." Преамбула" дійсних ЗУ.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
5. Автоматизація банківської діяльності в Україні
6. Автоматизація метрологічної діяльності
7. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
8. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
9. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
10. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.
11. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
12. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.

Переглядів: 851