Стан правового регулювання охорони та захисту інформації

Агреговані моделі тектології інформаційної безпеки

Інститути тектології інформаційної безпеки

Особливі проблеми інформаційної безпеки щодо організаційного аспекту захисту інформації в автоматизованих системах на загальнотеоретичному рівні:

1) проблеми організації доступу до інформації;

2) проблеми організації забезпечення цілісності інформації щодо загроз її порушення;

3) проблеми організації комплексного контролю за інформаційними ресурсами у відповідному середовищі функціонування їх відповідно до матеріальних носіїв інформації (людських (соціальних), людино-машинних (людино-технічних, соціотехнічних) та технологічних);

4) проблеми організації сумісності систем захисту інформації в автоматизованих (комп'ютерних) системах з іншими системами безпеки відповідної організаційної структури;

5) проблеми організації виявлення можливих каналів несанкціонованого витоку інформації (фізичних, соціотехнічних, соціальних);

6) проблеми організації блокування (протидії) несанкціонованого витоку інформації;

7) проблеми організації виявлення, кваліфікації, документування порушення інформаційної безпеки (як стану у визначеному просторі, часі і колі осіб);

8) формулювання відповідальності та правове визначення санкцій та організація притягнення винних до відповідальності (дисциплінарної, цивільної, адміністративної, кримінальної).

Загальний аналіз проблем організації захисту інформації в автоматизованих комп'ютерних системах дає можливість визначити три агреговані організаційні моделі заходів:

1) організація запобіжних заходів;

2) організація блокування (протидії) реальним загрозам, що реалізуються;

3) організація подолання наслідків загроз, які не вдалося блокувати або запобігти їм.

Організовуючи захист інформації в автоматизованих системах, слід враховувати, що хоч в основі автоматизованої системи є технічний пристрій, який обробляє інформацію, але при його використанні так чи інакше присутній людський фактор. При цьому людина виступає в ролі або безпосередньо (як користувач автоматизованої системи), або опосередковано (як розробник системи).

З цього випливає, що на надійність системи захисту інформації в автоматизованих комп'ютерних системах впливають дві групи взаємопов'язаних факторів: людські (соціальні) та інженерно-технологічні.

У контексті проблематики слід звернути увагу на стан правового регулювання питань захисту інформації, зумовлюваний в Україні такими чинниками:

- нормативною невизначеністю понять та категорій, зокрема на рівні юридичних актів (документів);

- недосконалістю правового регулювання в інформаційній сфері, зокрема у сфері захисту таємниць (крім державної), конфіденційної інформації та відкритої інформації, важливої для особи, суспільства та держави;

- недостатністю нормативно-правових актів і нормативних документів з питань проведення досліджень, розроблення та виробництва засобів забезпечення захисту;

- незавершеністю створення системи сертифікації засобів забезпечення технічного захисту інформації (ТЗІ);

- недосконалістю системи атестації на відповідність вимогам ТЗІ об'єктів, робота яких пов'язана з інформацією, що підлягає технічному захисту;

- недостатньою узгодженістю чинних в Україні нормативно-правових актів та нормативних документів з питань ТЗІ з відповідними міжнародними договорами України.

З аналізу нормативно-правової бази захисту інформації в автоматизованих системах впливає, що в сучасних умовах важливе значення щодо захисту інформаційних відносин надається створенню системи технічного захисту інформації. У публічному праві України під системою ТЗІ розуміють сукупність суб'єктів, об'єднаних цілями та завданнями захисту інформації інженерно-технічними заходами, нормативно-правову та матеріально-технічну базу.

Система організації технічного захисту інформації — це множина комплексних заходів, що здійснюються визначеними в нормативних актах, на основі наявної матеріально-технічної бази, відповідними суб'єктами, об'єднаних цілями та завданнями захисту інформації інженерно-технічними засобами.

Система ТЗІ — це множина інженерно-технічних засобів, що визначають заходи на основі наявної матеріально-технічної бази у суб'єктів, об'єднаних цілями та завданнями захисту інформації у порядку, визначеному у відповідних нормативно-правових документах (законах та підзаконних актах).

З аналізу чинного законодавства та підзаконних нормативних актів можна зробити узагальнення, що в Україні є національна система правового регулювання захисту інформації в автоматизованих системах.

Правову основу забезпечення захисту інформації в Україні як інституції права становлять Конституція України, Концепція (основи державної політики) національної безпеки України, закони України "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про державну таємницю", "Про науково-технічну інформацію", інші нормативно-правові акти, в тому числі міжнародні договори України (які відповідним чином ратифіковані Україною), що стосуються сфери інформаційних відносин.

Виходячи із зазначеного, можна зробити висновок, що проблематика захисту інформації в автоматизованих системах у науці й практиці України перебуває на стадії становлення і потребує ґрунтовного наукового забезпечення, зокрема систематизації, в тому числі на рівні організаційно-правового аспекту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Напрямки інформаційної безпеки	\|	ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.