Сутність та смисл художньо-творчого ставлення людини до світу

Його естетична природа та світоглядний потенціал

Як уже наголошувалося, цариною, де естетичне ставлення людини до світу реалізується найбільш концентровано, повнокровно, є мистецтво. У мистецтві естетичне, втілюючись у художнє, становить і зміст, і спосіб, і мету діяльності. Для кожного з нас очевидно, яке винятково важливе місце посідає мистецтво в людській культурі. Мабуть, немає такої людини, яка б не відчувала потреби долучатися до мистецьких цінностей[1], якщо не як їх творець, то принаймні як їх сприймач. А втім, не позбавлена сенсу думка про те, що й сприймання мистецтва є своєрідної творчістю, або, точніше, співтворчістю, своєрідним внутрішнім естетичним самоформуванням і самопереосмисленням особи під впливом пережитих духовних вражень. Не даремно ж іще стародавні греки говорили про переживання мистецьких цінностей як про катарсис, внутрішнє очищення, просвітлення почуттів і пристрастей. Ось як писав про значення мистецтва Федір Достоєвський, “воно ніколи не полишало людину, завжди відповідало її потребам і її ідеалові, завжди допомагало їй віднаходити цей ідеал, народжувалося з людиною, розвивалося поряд з її історичним життям”.

Як спосіб самовідтворення людини мистецтво має за свій предмет як стосунки людини зі світом, так і саму людину в усіх її життєвих вимірах ─ суспільному, моральному, душевно-особистісному. На відміну від окремих гуманітарних наук, що розглядають людину з якоїсь окремої, обмеженої точки зору, мистецтво прагне збагнути людину в її життєвій цілісності та повноті. Образно-метафоричне мислення й мова мистецтва наділені унікальними можливостями естетично переконливо виражати й осягати те, що залишається невимовним для науки. Створювана мистецтвом художня образність апелює не лише до розуму людини, а й (і передусім) до її почуттів, емоційної сфери, тому доволі часто саме мистецтво дає змогу людині осягнути те, що в силу своєї природи не може адекватно пізнаватися “чистою” наукою ─ так звані закони серця, ─ любов, свободу, віру і розпач, щастя і страждання, смисл життя чи переживання його безглуздості …

Мистецтво як таке постає там, де головною метою діяльності є не просто пізнання чи предметно-практичне перетворення світу, не просто виклад системи моральних норм або релігійних переконань, а сама художньо-естетична творчість як особлива цінність. Вона робить можливим створення особливого (другого, поряд з предметним) вигаданого світу, в якому все є естетичним витвором людини[2]. Навіщо людині цей “другий” світ? У немистецькій діяльності людина реалізує лише якусь окрему частину свого єства, а не всю себе. Крім того, в немистецькій діяльності (пізнанні, праці тощо) людина, коли казати образно, грає не так за власними правилами, як за правилами світу, що поза нею, тобто самовідчужується. Скажімо, чисте природниче пізнання відтворює світ “як він є” ─ у його самодостатній “нелюдськості”; виробнича активність передбачає підкорення людських дій законам цієї “нелюдськості”. Тож у такій активності людина неминуче технологізується, а її предметно-практичні функції[3] постають лише як одна з форм самовідтворення універсальної матеріальності. Натомість мистецтво постає вираженням самобутньої сутності людини в її цілісності і водночас в її життєвій відкритості, у всій множині її можливостей та альтернатив. Мистецтво засобами фантазії, метафоризації, асоціативності дозволяє змалювати людину і світ не лише такими, якими вони реально є, а й такими, якими вони можуть бути, могли б бути і навіть такими, якими їм бути не дано. Тож на ґрунті мистецтва художник ніби креативно “сперечається” і з природним світом, і, можливо, з самим Богом, плекаючи власні смисли, власну людиномірну реальність. І справді, будь-яка, хай навіть елементарна метафора[4] (наприклад, “небо усміхається” чи “замріяний будинок”), виводить нашу свідомість, наш душевний досвід за межі суто фізичних вимірів буття: світ, речі та явища ніби олюднюються, фантазійно набувають таких якостей, за яких уможливлюється “спілкування” людини зі світом однією мовою.Через мистецьку метафоризацію та фантазійний синтез людина реалізує унікальну спромогу творчо угледіти й пережити у формах предметного світу власний образ ─ образ своєї життєвості, тим самим розпредмечуючи, дематеріалізуючи світ речей[5]. Особливо цінно (і цього бракує, наприклад, філософії), що це здійснюються не на шкоду конкретності сприймання буття, а навпаки ─ через його максимальне підсилення. Якщо об’єктивізована соціальність з її пізнавальними та технологічними функціями постає, по суті, інобуттям матеріального світу, то весь художньо освоєний світ натомість виявляється епіфеноменом людини, людськості, духу. Тим-то у мистецтві фізичний світ, трансформуючись в естетичну реальність, ніби оживає, одухотворяється, бо ж людина, сказати б, “імплантує” в нього емоційно-ціннісні екстракти своєї життєвої неповторності, неприродності та надприродності[6]. “Парадокс художнього пізнання полягає в тому, що для передачі смислів, які не лежать на поверхні, потрібне художнє перетворення реального світу, коли на художньому терені знайомі речі і явища вступають у непередбачувані відношення. Мистецтво здобуває істину не шляхом простого наслідування дійсності, а через згущення, ущільнення, модифікацію реальної предметності, особливу організацію просторової і часової композиції твору[7]” Тому саме у мистецькій творчості, можливо повніше, ніж у пізнанні чи трудовій діяльності, людина відчуває свою свободу, ─ психологічно подібну до тієї, яку міг би переживати сам Творець світу. І витворення, і переживання мистецького феномена вимагає всієї людини ─ і її вищих пізнавальних зусиль, і моральної напруги, й емоційного неспокою… Власне, основною функцією мистецтва є його синтетичне призначення, що вможливлює цілісне, повнокровне й вільне сприймання та відтворення світу. Тут поєднуються і фантазійні, і пізнавальні, і ціннісні, і чуттєво-пристрасні сторони людської душі і життя.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура етики як науки	\|	Художня образність як основа мистецького мислення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.