• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Структура етики як науки

У найзагальнішому плані науку етику можна розділити на теоретичну і прикладну, хоча деякі вчені пропонують відокремити три частини етики: теорію етики, історію етики і прикладну етику. В історії культури, як ми бачили, практичні рекомендації передували теоретичним розробкам. Теоретична етика спрямована на дослідження системи моральності взагалі. Вона включає вчення про суть, специфіку і функції моралі, про її зв'язок з іншими сторонами людського буття, про окремі елементи моральної свідомості і поведінки (справедливості, боргу, відповідальності, совісті, гідності і т.п.). Історія етики вивчає походження і історичний розвиток моралі, а також систему етичних вчень. Тобто самостійними складовими частинами етики є:

– теорія моралі;

– історія моральності;

– історія етичних вчень.

Прикладна етика – це по-перше, новий історичний етап у розвитку етики, по-друге, – це самостійний напрямок сучасної етики, що виник у другої половині XX ст.. Предметом прикладної етики є відкриті моральні проблеми сучасності, пограничні питання, що не можуть бути визначені однозначно і виникають в окремих сферах сучасного людського життя. Найбільш розвиненими сучасними її різновидами є:

– біомедицинська етика;

– професійна етика (етика бізнесу, етика науки, педагогічна етика);

– екологічна етика й інші напрямки.

Таким чином. в процесі історичного розвитку етика пройшла довгий шлях від осмислення різниці між хорошою і поганою вдачею і сукупності мудрих життєвих порад до складної, багаторівневої системи гуманітарного знання. Вона поєднує теоретичне дослідження моралі як феномену людської культури і практичні рекомендації щодо людської поведінки, повязаної з моральним вибором, з тим як людині бути гідним своєї людяності.

Призначення моралі в житті людства і окремої людини і постає як завдання стояти на варті людяності, зберігати її як найвищу цінність. Складно однозначно стверджувати, звідки походить мораль і саме які причини призвели до появи етики як науки про моральне, але завжди можна визначити, заради чого вона існує, які виконує функції в людської культурі.

Так, першою слід назвати гуманізуючу функцію. Мораль «підводить» нас над власною природою з її обмеженістю, недосконалістю, слабкістю, над сьогоденням і тимчасовістю, егоїстичними і прагматичними інтересами, вона задає орієнтир людяності для кожного з нас поза будь яких умов. Більш того, саме мораль нібито «олюднює» саму «природу», навколишній світ як такий. Якщо виходити з того, що Всесвіт, космос, природа безвідносно людини, самі по собі а ні добрі, а ні злі, то мораль і на них прагне розповсюдити поняття добра, осмислити усе існуюче як добро або зло.

Отже, перше завдання моралі – осмислити світ співвимірним людині, а людину – гідним своєї людяності. Адже з точки зору моралі кожна людина виступає не стільки як індивідуальність, скільки як «людина взагалі». Мораль повертає людині її цілісність, усвідомлене існування, і в цьому її благородна гуманістична роль.

Другою можна назвати ціннісно-орієнтуючу функцію. Як вже було сказано, призначення моралі полягає в тому, що особистість самостійно орієнтується, згідно з системою моральних цінностей. Саме мораль задає життєво важливі для людини буттєви орієнтири: це і уявлення про сенс життя, про призначення людини, про цінність усього людського в людині. І хоча, на перший погляд, вони не мають безпосереднього практичного значення, вони потрібні для того, щоб надавати повсякденності буття людини вищий сенс, задавати йому ідеальну перспективу.

Серед найважливіших з соціальної точки зору завжди називають регулятивну функцію. Мораль виступає моральним регулятором поведінки як окремої людини, так і суспільства. Суть її в саморегуляції особи і саморегуляції соціального середовища в цілому.

Не меньш важливою постає і пізнавальна функція. Моральна людина бачить світ крізь призму добра і зла, сенсу життя і совісті, боргу і відповідальності. Це не об'єктивно-наукове дослідження світу як він є, це особливий вид пізнання світу в контексті сенсу існування людського як такого.

Не можна заперечувати, що однією із базових функцій моралі є виховна. Моральне виховання завжди і у всі часи було фундаментом будь якого іншого виховання і освіти. З цієї точки зору потрібно розуміти, що моральність не стільки вимагає від людини дотримання засвоєних «правил життя», скільки виховує саму здатність керуватися ідеальними нормами, «вищими» принципами і цінностями в повсякденному існуванні. За наявності такої здатності до морального самовизначення людина не лише спроможна обирати відповідну лінію поведінки, але і постійно розвиватися, зростати, самовдосконалюватися. Усі достоїнства доброченсної людини, що ми знаходимо у морально вихованої особистості, виникають з фундаментальної настанови поступати «як повинно», виходити з ціннісних уявлень, так затвержуючи свою свободу.

Слід зазначити, що виділення певних функцій моралі (як і окремий аналіз кожної з них) є досить умовним, оскільки в реальності вони завжди повязані одна з одною. Мораль одночасно і регулює, і виховує, і ціннісно орієнтує. Саме у цілісності функціювання проявляється своєрідність її існування в культурі людства.

Структурно-функціональний аналіз моралі сприяє розумінню усієї складності її устрою, що не дозволяє трактувати моральне життя як просту самоочевидність.

3. Критерії засвоєння

Після вивчення й аналізу змісту теми ВИ повинні РОЗУМІТИ наступне:

- у чому полягає значення моралі, як особливого дієвого фактору життєдіяльності людини і суспільства;

- у чому полягає діалектична єдність дихотомічних груп основних етичних категорій;

- яким чином моральні цінності розділяються за змістом;

- у чому полягає відмінність моралі від права абозвичаю;

У результаті вивчення даної теми ВИ повинні ЗНАТИ:

- визначення етики та її основних категорій: добро, зло, совість, обов’язок, щастя, сумління тощо;

- історію походження етики як науки;

- основні джерела етичної думки;

- структуру сучасної етики;

- функції етики в культурі.

Ваші знання повинні забезпечувати наступні ВМІННЯ:

- орієнтуватися в етичних концепціях світової філософської думки;

- визначати зв’язок власних етичних позицій та принципів з тими поглядами та практикою моральної діяльності, які існують навколо вас;

- об’єктивно оцінювати місце та роль етичних концепція мислителів минулого та сучасності в рішенні нагальних проблем розвитку суспільства і людини;

- творчо підходити до визначення ціннісних параметрів свого життя та діяльності людей, що оточують вас.

4.Вихід теми до інших дисциплін.

Розглянута тема, як й переважна більшість тем, що подаються у рамках курсу філософії, мають вихід до широкого кола інших дисциплін. Особливо треба вказати на зв’язок історії вітчизняної філософської думки з культурологією, з історією української культури, історією його духовної та матеріальної культури, історією літератури, мистецтва (архітектури, живопису тощо). Нерозривна подекуди єдність вітчизняної філософії з духовною культурою власного народу обумовлена специфікою самого філософського мислення в Україні, що пояснюється у ряді розділів, присвячених характеристиці становлення філософського знання українців. Власне однією із задач даної теми і є теоретичне обґрунтування наявності та специфіки цих зв’язків української філософії, як наукової дисципліни з іншими природознавчими, гуманітарними науками, явищами духовно-культурного життя людини, його практичним повсякденням

5. Контрольні питання:

1.Як визначається предмет етики?

2.Чи змінювалося визначення сутності предмета етики в процесі розвитку науки?

3.Прокоментуйте визначення етики, з якими ви познайомились?

4.Який зв'язок існує між поняттями етика, мораль, моральність?

5. Які етапи пройшла етика в процесі свого розвитку від античності до XX ст.?

6.З якими суміжними науками співвідноситься етика?

7.Що таке «золоте правило моральності»?

8.Що таке «найвищі моральні цінності» і чи актуальні вони для сучасної молодої людини?

9.Що вивчає етика як наука?

10.Що таке «прикладна етика» і які проблеми визначають її проблемне поле?

6. Тест-контроль для самоперевірки.

6.1.Етика виступає по відношенню до філософії як

А. одна з областей філософського знання;

Б. самостійна наука, що у давні часи відокремилась від філософії;

В. тотожня філософії наука

6.2. Слово "етика" було введено у філософську термінологію:

А. Піфагором;

Б. Сократом;

В. Платоном;

Г. Аристотелем.

6.3. Давньогрецьке слово "ethos" (етос) у найдавніші часи означало:

А. "чеснота";

Б. "дотримання традиції";

В. "місце перебування, будинок";

Г. "людяність".

6.4. Латинський термін moralіs був утворений від слова "mos", що у перекладі означає:

А. "шляхетність";

Б."норов, звичай";

В. "чесність, правдивість";

Г. "прагнення до щастя".

6.5. "Золоте правило моральності" можна сформулювати так:

А. "поводь себе як знаєш";

Б. "...в усьому, як ви хочете, щоб з вами поводили себе..., так поводьте себе і ви з ними";

В. " поводь себе як усі";

Г. " поводь себе як поводили себе твої пращури".

6.6. Розділ етики, що виник у другий половині 20 століття, це:

А. емпірична етика;

Б. прикладна етика;

В. теоретична етика;

Г. нормативна етика.

6.7.Підхід, що визнає джерелом походження морального знання духовне надприродне начало, притаманний концепції:

А. загальнофілософській;

Б. натуралістичній;

В. теологічній;

Г. соціально-психологічній.

6.8. Етичне вчення, що визнає добром насолоду, це

А. ригоризм;

Б. гедонізм;

В. утилітаризм;

Г. прагматизм.

6.9. Етичне вчення, що визнає найвищим добром щастя, це

А. прагматизм;

Б. гедонізм;

В. евдемонізм;

Г. ригоризм.

6.10. Етичне вчення, що визнає добром вигоду, це

А. ригоризм;

Б. натуралізм;

В. утилітаризм;

Г. емпіризм.

6.11. До внутрішнього світу людини має відношення категорії:

А. честь;

Б. гідність;

В. справедливість;

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
3. VІ. План та організаційна структура заняття
4. АГД як галузь економічної науки
5. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
6. Адреноміметики.
7. Адреноміметики.
8. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
9. Актуальні проблеми біоетики
10. Актуальність проблеми професійної етики соціальної роботи
11. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
12. Атомно-кристалічна структура металів

Переглядів: 1157