МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
||||||||
Структура етики як наукиУ найзагальнішому плані науку етику можна розділити на теоретичну і прикладну, хоча деякі вчені пропонують відокремити три частини етики: теорію етики, історію етики і прикладну етику. В історії культури, як ми бачили, практичні рекомендації передували теоретичним розробкам. Теоретична етика спрямована на дослідження системи моральності взагалі. Вона включає вчення про суть, специфіку і функції моралі, про її зв'язок з іншими сторонами людського буття, про окремі елементи моральної свідомості і поведінки (справедливості, боргу, відповідальності, совісті, гідності і т.п.). Історія етики вивчає походження і історичний розвиток моралі, а також систему етичних вчень. Тобто самостійними складовими частинами етики є: – теорія моралі; – історія моральності; – історія етичних вчень. Прикладна етика – це по-перше, новий історичний етап у розвитку етики, по-друге, – це самостійний напрямок сучасної етики, що виник у другої половині XX ст.. Предметом прикладної етики є відкриті моральні проблеми сучасності, пограничні питання, що не можуть бути визначені однозначно і виникають в окремих сферах сучасного людського життя. Найбільш розвиненими сучасними її різновидами є: – біомедицинська етика; – професійна етика (етика бізнесу, етика науки, педагогічна етика); – екологічна етика й інші напрямки. Таким чином. в процесі історичного розвитку етика пройшла довгий шлях від осмислення різниці між хорошою і поганою вдачею і сукупності мудрих життєвих порад до складної, багаторівневої системи гуманітарного знання. Вона поєднує теоретичне дослідження моралі як феномену людської культури і практичні рекомендації щодо людської поведінки, повязаної з моральним вибором, з тим як людині бути гідним своєї людяності. Призначення моралі в житті людства і окремої людини і постає як завдання стояти на варті людяності, зберігати її як найвищу цінність. Складно однозначно стверджувати, звідки походить мораль і саме які причини призвели до появи етики як науки про моральне, але завжди можна визначити, заради чого вона існує, які виконує функції в людської культурі. Так, першою слід назвати гуманізуючу функцію. Мораль «підводить» нас над власною природою з її обмеженістю, недосконалістю, слабкістю, над сьогоденням і тимчасовістю, егоїстичними і прагматичними інтересами, вона задає орієнтир людяності для кожного з нас поза будь яких умов. Більш того, саме мораль нібито «олюднює» саму «природу», навколишній світ як такий. Якщо виходити з того, що Всесвіт, космос, природа безвідносно людини, самі по собі а ні добрі, а ні злі, то мораль і на них прагне розповсюдити поняття добра, осмислити усе існуюче як добро або зло. Отже, перше завдання моралі – осмислити світ співвимірним людині, а людину – гідним своєї людяності. Адже з точки зору моралі кожна людина виступає не стільки як індивідуальність, скільки як «людина взагалі». Мораль повертає людині її цілісність, усвідомлене існування, і в цьому її благородна гуманістична роль. Другою можна назвати ціннісно-орієнтуючу функцію. Як вже було сказано, призначення моралі полягає в тому, що особистість самостійно орієнтується, згідно з системою моральних цінностей. Саме мораль задає життєво важливі для людини буттєви орієнтири: це і уявлення про сенс життя, про призначення людини, про цінність усього людського в людині. І хоча, на перший погляд, вони не мають безпосереднього практичного значення, вони потрібні для того, щоб надавати повсякденності буття людини вищий сенс, задавати йому ідеальну перспективу. Серед найважливіших з соціальної точки зору завжди називають регулятивну функцію. Мораль виступає моральним регулятором поведінки як окремої людини, так і суспільства. Суть її в саморегуляції особи і саморегуляції соціального середовища в цілому. Не меньш важливою постає і пізнавальна функція. Моральна людина бачить світ крізь призму добра і зла, сенсу життя і совісті, боргу і відповідальності. Це не об'єктивно-наукове дослідження світу як він є, це особливий вид пізнання світу в контексті сенсу існування людського як такого. Не можна заперечувати, що однією із базових функцій моралі є виховна. Моральне виховання завжди і у всі часи було фундаментом будь якого іншого виховання і освіти. З цієї точки зору потрібно розуміти, що моральність не стільки вимагає від людини дотримання засвоєних «правил життя», скільки виховує саму здатність керуватися ідеальними нормами, «вищими» принципами і цінностями в повсякденному існуванні. За наявності такої здатності до морального самовизначення людина не лише спроможна обирати відповідну лінію поведінки, але і постійно розвиватися, зростати, самовдосконалюватися. Усі достоїнства доброченсної людини, що ми знаходимо у морально вихованої особистості, виникають з фундаментальної настанови поступати «як повинно», виходити з ціннісних уявлень, так затвержуючи свою свободу. Слід зазначити, що виділення певних функцій моралі (як і окремий аналіз кожної з них) є досить умовним, оскільки в реальності вони завжди повязані одна з одною. Мораль одночасно і регулює, і виховує, і ціннісно орієнтує. Саме у цілісності функціювання проявляється своєрідність її існування в культурі людства. Структурно-функціональний аналіз моралі сприяє розумінню усієї складності її устрою, що не дозволяє трактувати моральне життя як просту самоочевидність. 3. Критерії засвоєння Після вивчення й аналізу змісту теми ВИ повинні РОЗУМІТИ наступне: - у чому полягає значення моралі, як особливого дієвого фактору життєдіяльності людини і суспільства; - у чому полягає діалектична єдність дихотомічних груп основних етичних категорій; - яким чином моральні цінності розділяються за змістом; - у чому полягає відмінність моралі від права абозвичаю;
У результаті вивчення даної теми ВИ повинні ЗНАТИ: - визначення етики та її основних категорій: добро, зло, совість, обов’язок, щастя, сумління тощо; - історію походження етики як науки; - основні джерела етичної думки; - структуру сучасної етики; - функції етики в культурі. Ваші знання повинні забезпечувати наступні ВМІННЯ: - орієнтуватися в етичних концепціях світової філософської думки; - визначати зв’язок власних етичних позицій та принципів з тими поглядами та практикою моральної діяльності, які існують навколо вас; - об’єктивно оцінювати місце та роль етичних концепція мислителів минулого та сучасності в рішенні нагальних проблем розвитку суспільства і людини; - творчо підходити до визначення ціннісних параметрів свого життя та діяльності людей, що оточують вас.
4.Вихід теми до інших дисциплін. Розглянута тема, як й переважна більшість тем, що подаються у рамках курсу філософії, мають вихід до широкого кола інших дисциплін. Особливо треба вказати на зв’язок історії вітчизняної філософської думки з культурологією, з історією української культури, історією його духовної та матеріальної культури, історією літератури, мистецтва (архітектури, живопису тощо). Нерозривна подекуди єдність вітчизняної філософії з духовною культурою власного народу обумовлена специфікою самого філософського мислення в Україні, що пояснюється у ряді розділів, присвячених характеристиці становлення філософського знання українців. Власне однією із задач даної теми і є теоретичне обґрунтування наявності та специфіки цих зв’язків української філософії, як наукової дисципліни з іншими природознавчими, гуманітарними науками, явищами духовно-культурного життя людини, його практичним повсякденням
5. Контрольні питання:
1.Як визначається предмет етики? 2.Чи змінювалося визначення сутності предмета етики в процесі розвитку науки? 3.Прокоментуйте визначення етики, з якими ви познайомились? 4.Який зв'язок існує між поняттями етика, мораль, моральність? 5. Які етапи пройшла етика в процесі свого розвитку від античності до XX ст.? 6.З якими суміжними науками співвідноситься етика? 7.Що таке «золоте правило моральності»? 8.Що таке «найвищі моральні цінності» і чи актуальні вони для сучасної молодої людини? 9.Що вивчає етика як наука? 10.Що таке «прикладна етика» і які проблеми визначають її проблемне поле? 6. Тест-контроль для самоперевірки.
6.1.Етика виступає по відношенню до філософії як А. одна з областей філософського знання; Б. самостійна наука, що у давні часи відокремилась від філософії; В. тотожня філософії наука 6.2. Слово "етика" було введено у філософську термінологію: А. Піфагором; Б. Сократом; В. Платоном; Г. Аристотелем. 6.3. Давньогрецьке слово "ethos" (етос) у найдавніші часи означало: А. "чеснота"; Б. "дотримання традиції"; В. "місце перебування, будинок"; Г. "людяність". 6.4. Латинський термін moralіs був утворений від слова "mos", що у перекладі означає: А. "шляхетність"; Б."норов, звичай"; В. "чесність, правдивість"; Г. "прагнення до щастя". 6.5. "Золоте правило моральності" можна сформулювати так: А. "поводь себе як знаєш"; Б. "...в усьому, як ви хочете, щоб з вами поводили себе..., так поводьте себе і ви з ними"; В. " поводь себе як усі"; Г. " поводь себе як поводили себе твої пращури". 6.6. Розділ етики, що виник у другий половині 20 століття, це: А. емпірична етика; Б. прикладна етика; В. теоретична етика; Г. нормативна етика.
6.7.Підхід, що визнає джерелом походження морального знання духовне надприродне начало, притаманний концепції: А. загальнофілософській; Б. натуралістичній; В. теологічній; Г. соціально-психологічній. 6.8. Етичне вчення, що визнає добром насолоду, це А. ригоризм; Б. гедонізм; В. утилітаризм; Г. прагматизм. 6.9. Етичне вчення, що визнає найвищим добром щастя, це А. прагматизм; Б. гедонізм; В. евдемонізм; Г. ригоризм. 6.10. Етичне вчення, що визнає добром вигоду, це А. ригоризм; Б. натуралізм; В. утилітаризм; Г. емпіризм. 6.11. До внутрішнього світу людини має відношення категорії: А. честь; Б. гідність; В. справедливість;
Читайте також:
|
|||||||||
|